Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1664/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/228/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
08 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду ї в м.Житомирі матеріали судового провадження №279/1664/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.03.2025,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Обрано підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів з 17.03.2025 по 15.04.2025 включно, з визначенням застави в розмірі 60 560 грн.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту. Наголошує, що дії правоохоронних органів суперечать діючому КПК України, а з процесуальних документів не зрозуміло обґрунтованість підозри його підзахисному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.407 КПК України. Звертає увагу, що слідчим суддею не взято до уваги, що матеріальна шкода відсутня, підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я, останній є військовослужбовцем призваний під час мобілізації та розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього зобов'язання. Рахує, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Наголошує, що до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри, не кажучи вже про тримання особи під вартою. Зазначає, що застава у визначених розмірах є непомірною для його підзахисного, і внести її нереально. Звертає увагу, що 19 березня 2025 року ОСОБА_8 помістили в СІЗО з чисельними травмами, отриманими під час конвоювання, тримання СІЗО №8.
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №279/1664/25, в провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №62024240020001658 від 07.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідування встановлено, що 08.08.2022 ОСОБА_8 призвано по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
08.08.2022 відповідно до витягу з наказу № 182 солдата ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду водія 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове,зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого з того часу постійно 'продовжувалась, зокрема Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України віл 15 січня 2025 року № 4220-ІХ на всій території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді водія-електрика 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 16.01.2024 о 10 год. 00 хв. самовільно залишив місце несення служби у військовій частині НОМЕР_1 , що на той час дислокувалась у населеному пункті Олевськ, Коростенського району, Житомирської області, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 17.02.2025 року, коли прибув до слідчого, слідчого відділу Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця Грушевського, 5, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності на службі у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 в період часу з 16.01.2024 по 17.02.2025 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
14.03.2025 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст.278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
17.03.2025 старший слідчий СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження №279/1664/25, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; рапортом командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_8 ; актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_8 , яким встановлено відсутність поважних причин у ОСОБА_8 на самовільне залишення військової частини; наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_8 ; протоколами допиту свідків у кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Наведене адвокатом в апеляційній скарзі, так і доводи сторони захисту в судовому засіданні апеляційного суду щодо невинуватості ОСОБА_8 в інкримінованих злочинних діях, не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетний до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Переконливих доказів на спростування цього стороною захисту не надано. Версія сторони захисту на противагу доводам обвинувачення є непідтвердженою.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними посилання сторони захисту, що органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість повідомлення підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на відповідних учасників кримінального провадження, як і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Крім того, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжким, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Крім того, в даному випадку слід врахувати і фактичні обставини інкримінованих підозрюваному дій, зокрема, що останній самовільно залишив місце служби без поважних причин та проведенні у зв'язку із цим вільного часу на власний розсуд протягом більш ніж дванадцяти місяців, що опосередковано підвищує процесуальний ризик можливого ухилення (переховування) підозрюваного від органу досудового розслідування/суду.
Зазначені обставини (самовільне залишення місце служби без поважних причин та значний час перебування поза межами військової частини) свідчить про можливість останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників (свідків) кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Також, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання сторони захисту (в суді апеляційної інстанції) на те, що підозрюваний є раніше не судимим, має сталі соціальні зв'язки - одружений, є військовослужбовцем призваний під час мобілізації, не спростовують вище наведеного, як і не є об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
Обставини поміщення 19 березня 2025 року ОСОБА_8 в СІЗО з чисельними травмами буцімто отриманими під час конвоювання в ході апеляційного судового розгляду стороною захисту підтримано не було.
Наявні медичні документи щодо хворобливого стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 стосуються травм отриманих до його затримання. При цьому, будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_8 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору - відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
В свою чергу, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачені ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що визначена застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн., в повній мірі відповідає принципам достатності та виваженості, та гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Апеляційні посилання в цій частині є безпідставними.
На час вирішення апеляційної скарги прокурор в судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено, а його матеріали направлено для розгляду до суду першої інстанції.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.03.2025, якою обрано підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, з визначенням застави в розмірі 60 560 грн., до 15.04.2025 включно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :