Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6879/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/327/25
Категорія ч.1ст. 436-2 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 22022060000000139 від 20 липня 2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку ст. Синезьорки, Брянської обл., рф, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,-
за ч.1 ст.436-2 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України встановлено обвинуваченій ОСОБА_6 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі, залишено в матеріалах даного кримінального провадження.
Як встановив суд, згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - рф) володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131(ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
20.02.2014 р. російською федерацією розпочато збройну агресію проти України.
У подальшому, 24.02.2022 о 5 год. президентом рф ОСОБА_9 відкрито оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. зс рф, що діяли за наказом керівництва рф, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська рф сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
24 квітня 2022 року (близько 16 год дня), перебуваючи за адресою реєстрації та фактичного проживання, а саме на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході розмови із своїм сусідом - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає у АДРЕСА_3 , з ідеологічних мотивів заперечувала збройну агресію рф проти України, розпочатої у 2014 році, а також представляла збройну агресію рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, переконуючи останнього в тому, що протягом 8 років на територіях Донецької та Луганської областей відбувається громадянська війна, в ході якої українці вбивають українців.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження.
Вважає винесений вирок незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що висновок спеціаліста за результатами проведення лінгвістичного дослідження писемного мовлення є недопустимим доказом, оскільки у матеріалах судового та досудового слідства відсутні будь-які докази кваліфікації ОСОБА_11 , як спеціаліста (диплом, свідоцтво, посвідчення). Відсутні докази існування громадянки ОСОБА_11 (паспорт). Крім того, висновок спеціаліста не є доказом у кримінальному провадження щодо злочинів.
З обвинувального акту слідує, що майнова шкода відсутня. А тому, обвинувачена ставить під сумнів виконання Висновку саме ОСОБА_12 , як спеціалістом, оскільки відсутній Акт виконаних робіт, Договір та відомості про оплату роботи.
Зазначає, що наданий суду висновок виконаний, як писемне мовлення хоча, обвинувачена не писала жодного тексту. Дослідження проводилося по імпровізованому тексту, а не автентичному.
Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що між нею та сусідами, які є заявниками у кримінальному провадженні існує конфліктна ситуація щодо володіння та користування майном.
Твердить, що ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вступивши в змову, як сусіди звинуватили її в тому, що начебто вона заперечує збройну агресію рф проти України та 13 липня 2022 звернулися до СБУ в Житомирській області з заявами. Зазначає, що вони є заявниками, а не свідками.
Зазначає, що суд першої інстанції покликається на рапорт про виявлене кримінального правопорушення від 18.07.2022 року. Однак, не дає даному доказу жодної оцінки, а саме: в який спосіб та за яких обставин органу досудового слідства стало відомо про кримінальне правопорушення.
На думку обвинуваченої, протокол про проведення слідчого експерименту, лише підтверджує, що свідчення свідків є надуманими та вигаданими, оскільки вони не могли чути розмову ОСОБА_15 та її. Суд першої інстанції не надав належного висновку даній обставині.
Зазначає, що відповідно до отриманої інформації з ПрАТ «Київстар» мобільні телефони свідків крім ОСОБА_16 під час інкримінованої дії не знаходилися в зоні обслуговування станції мобільного зв'язку, що покриває місце інкримінованої події.
Із наданих доказів чітко прослідковується відсутність свідків за місцем інкримінованої події.
Твердить, що жодної розмови з ОСОБА_10 про яку зазначають "свідки" не було і не могло бути, оскільки свідки не були дома.
Не визнає інкриміноване їй обвинувачення, оскільки те, що їй приписують вона не говорила. Докази, які начебто підтверджують її винуватість, є незаконними.
Від прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 на апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення, в яких він просить апеляційну скаргу обвинуваченої залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 15.11.2024 без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, відповідно до положень ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчинення якого визнається обвинувачений.
Також у вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Основою мотивувальної частини вироку є аналіз і оцінка досліджених судом доказів. При ухваленні вироку мають одержати оцінку всі докази, розглянуті в судовому засіданні: як докази, на підставі яких суд визнав установленими ті або інші обставини, так і ті з них, через які суд дійшов висновку, що деякі обставини не мали місці в дійсності. Прийняття одних і відхилення, неврахування інших доказів судом має бути вмотивованим. Підставою неврахування доказів є відсутність у відомостей про обставини кримінального правопорушення властивостей належності, допустимості або їх недостовірності.
Статті 86, 87 КПК України регламентують, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухвалення судового рішення.
У відповідності до змісту ст. 89 КПК України у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку суд також вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки.
Вирок суду щодо ОСОБА_6 зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.
Так, у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним зазначено, що 24 квітня 2022 року (близько 16 год дня), перебуваючи за адресою реєстрації та фактичного проживання, а саме на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході розмови із своїм сусідом - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає у АДРЕСА_3 , з ідеологічних мотивів заперечувала збройну агресію рф проти України, розпочатої у 2014 році, а також представляла збройну агресію рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, переконуючи останнього в тому, що протягом 8 років на територіях Донецької та Луганської областей відбувається громадянська війна, в ході якої українці вбивають українців.
Суд у вироку навів докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , а зокрема показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , витяг з ЄРДР, рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 18.07.2022, протокол проведення слідчого експерименту проведеного з участю свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , висновок спеціаліста за результатами проведення лінгвістичного дослідження писемного мовлення від 30.09.2022
Разом з тим, судом не надано оцінки цим доказам з позиції їх допустимості, хоча з цього приводу було заявлене клопотання стороною захисту.
Так, захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні 05.11.2024 року подав письмові клопотання про визнання доказів недопустимими, в порядку ст. 89 КПК України.
В клопотанні захисник просив, визнати недопустимими доказами висновок спеціаліста за результатами проведення лінгвістичного дослідження писемного мовлення від 30.09.2022, протокол про проведення слідчого експерименту та сам слідчий експеримент, постанову про призначення лінгвістичного дослідження писемного мовлення
Головуючий питання про недопустимість цих доказів під час судового розгляду не вирішив.
Доводи захисника ОСОБА_7 про недопустимість доказів судом не спростовані, як і докази сторони захисту, що стосуються отриманої інформації з ПрАТ «Київстар», що мобільні телефони свідків крім ОСОБА_16 під час інкримінованої дії не знаходилися в зоні обслуговування станції мобільного зв'язку, що покриває місце інкримінованої події.
Відповідно до положення п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України спеціаліст є учасником кримінального провадження, процесуальний статус якого, як учасника кримінального провадження, визначений положеннями статей 71, 72 КПК України.
У відповідності до положення ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Згідно положення ч. 2 ст. 71 КПК України спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також, для надання висновків у випадках, передбачених п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України.
Апеляційний суд підкреслює, що у п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України закріплене право спеціаліста надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених ч. 3 ст. 214 цього Кодексу, проте кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6 , а саме, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, є злочином, відповідно до ст. 12 КК України.
Таким чином, спеціаліст має право надавати висновки виключно під час розслідування кримінальних проступків й, відповідно, орган досудового розслідування та прокурор має право залучати спеціаліста для надання висновку виключно під час розслідування кримінальних проступків.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене КК України діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, яке не є кримінальним проступком, а є злочином.
Враховуючи, що в судовому рішенні не одержали належну оцінку усі докази, судове рішення не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим у зв'язку з чим воно не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки вирок суду постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону - суд не надав оцінки доказам сторони захисту та не перевірив доводи захисту про недопустимість, неналежність доказів сторони обвинувачення.
Суду першої інстанції під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно розглянути кримінальне провадження та прийняти законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2024 року щодо неї - скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: