Справа № 761/377/25
Провадження № 2/761/4463/2025
(заочне)
16 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадження в заочному порядку цивільну справу за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №22037000106952 від 17.01.2019 року в сумі 36831.98 гривень, яка складається з: Заборгованості по тілу кредиту становить - 28354,37 грн; Прострочена заборгованість по відсоткам - 44,3 грн; прострочена заборгованість по комісії - 7266,91 грн.; збитки від інфляції - 1003.26 грн, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 163.13 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17.01.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 (було укладено Кредитний договір №22037000106952 у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 17.01.2024 року(п. 1.2 Кредитного договору.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором.
На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг за Кредитним договором становить: - 35665.58 гривень та складається з: суми боргу по тілу кредиту становить - 28354,37 грн, суми боргу по відсоткам - 44,3 грн., борг по комісії - 7266,91 грн.
Зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором Відповідачем не виконано ні Первісному кредитору, а ні Новому, що стало підставою для нарахування 3% річних та індекс інфляції за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року.
Загальний розмір заборгованості становить 36831.98 гривень, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 10.01.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судове засіданні представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання свого представника не направила, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлялась належним чином, причини неявки суд не повідомила, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направила.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.01.2019 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22037000106952, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 34720,00 грн. строком на 60 місяців - до 17.01.2024, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 2,99 % від суми кредиту, процентна ставка є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних.
15 грудня 2021 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором №22037000106952 від 17.01.2019.
Згідно довідки ТОВ «Цикл Фінанс» борг за Кредитним договором на отримання права вимоги становить: 35665.58 гривень та складається з: суми боргу по тілу кредиту становить - 28354,37 грн, суми боргу по відсоткам - 44,3 гривень, борг по комісії - 7266,91 грн.
Станом на час подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за вказаним Кредитним договором відповідачем не виконано (доказів протилежного суду не надано).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
У зв'язку з невиконання відповідачем вимог договору, у останньої утворилась заборгованість в сумі 36831.98 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту становить - 28354,37 грн; простроченої заборгованості по відсоткам - 44,3 грн; простроченої заборгованості по комісії - 7266,91 грн.; збитків від інфляції - 1003.26 грн, 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 163.13 гривень.
Між тим, за кредитним договором (п. 1.2) передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 2,99 % від суми кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції від 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак, встановивши у кредитному договорі №22037000106952 від 17.01.2019 р. на сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 % від суми кредиту, банк не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Вказана інформація відсутня також в матеріалах справи, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору.
Отже відповідні дії банку вносять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.
Схожих висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21).
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
З огляду на викладене, встановлення у кредитному договорі щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечить законодавству на момент укладення сторонами кредитного договору, а тому підстави для стягнення з відповідача комісії у сумі 7266,91 грн, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Крім цього, з наданого позивачем розрахунку заборгованості та Виписок по особовому рахунку встановлено, що відповідачем за період користування кредитними коштами за Кредитним договором №22037000106952 від 17.01.2019 було сплачено комісію за обслуговування кредиту у сумі 10381,30 грн., а тому необхідно застосувати наслідки нікчемності правочину та здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.
З огляду на вищевказане, сплачену відповідачем комісію у сумі 10381,30 грн. за Кредитним договором №№22037000106952 від 17.01.2019 необхідно вирахувати із суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до 17973,07 грн. (28354,37 - 10381,30).
З огляду на викладене, обґрунтованим є стягнення заборгованості по тілу кредиту - 17973,07 грн та простроченої заборгованості по відсоткам - 44,3 грн.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Судом за допомогою програми системи «Ліга-Закон» в розділі «корисні інструменти» було перераховано 3 % річних та інфляційні за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 р. виходячи з розміру заборгованості - 18017,37 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ТОВ «Цикл Фінанс» з ОСОБА_1 заборгованості Кредитним договором №№22037000106952 від 17.01.2019 р., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 17973,07 грн, простроченої заборгованості по відсоткам - 44,3 грн., 3 % річних - 105,14 грн, інфляційних - 637,51 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1233,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 50,9 %)
Крім цього, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №16/05 від 16.05.2023 р., додаток №1 до договору, за яким вартість 1 години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, акт приймання-передачі наданих послуг №618 від 13.12.2024 р. з переліком наданих послуг та витраченим часом, за яким розмір гонорару складає 7570,00 грн, рахунок -фактуру від 13.12.2024 р., платіжну інструкцію №7264 від 13.12.2024 р. про сплату 7570,00 грн.
Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не подано.
В постанові Верховного Суду від 22.11.2019 р. у справі №910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Між тим, у постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та об"єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 50,9%), суд вважає можливим стягнути з відповідача 3853,13 грн витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів витрат на правничу допомогу, - відмовити.
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, ст.ст. 610, 625, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд -
Позов ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Цикл Фінанс» (адреса: м. Київ, Авіаконструктора І. Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за договором №22037000106952 від 17.01.2019 р. , яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 17973,07 грн, простроченої заборгованості по відсоткам - 44,3 грн., 3 % річних - 105,14 грн, інфляційних - 637,51 грн, та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1233,00 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 3853,13 грн, а всього 23846,15 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів (комісії), - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Осаулов А.А