Справа №712/8490/23
2-а/760/385/25
18 квітня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Черчукан В.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси Черкаської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову, винесену інспектором Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Курпітою Василем Михайловичем серії БАБ №720859 від 04.08.2023 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.08.2023 відносно нього працівником поліції було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 посилається на те, що 04.08.2023 о 13 годині 07 хвилин він дійсно рухався на автомобілі марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Тернопіль по вул. Будного, 4 а, та був зупинений працівниками патрульної поліції. На вимогу патрульних Позивач надав їм посвідчення водія № НОМЕР_2 , видане 28 березня 2019 Дорожнім управлінням штату Пенсильванія, адже проживає більше 15 років в США. Після пояснень поліцейському, що дане посвідчення відповідає національному та міжнародному законодавству, відносно нього було винесене оскаржувану в цьому позові постанову.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП є незаконним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Просив позов задовольнити в повному обсязі.
15.08.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження Соснівського районного суду м. Черкаси головуючому судді Стеценко О.С..
18.08.2023 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано до провадження Голосіївського районного суду м. Києва - за підсудністю.
19.09.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження Голосіївського районного суду м. Києва головуючому судді Колдіній О.О.
20.09.2023 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано до провадження Солом'янського районного суду м. Києва - за підсудністю.
28.11.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження Солом'янського районного суду м. Києва головуючому судді Митрофановій А.О.
30.11.2023 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
13.12.2023 до суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову.
18.12.2023 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, Відповідачу також копію позовної заяви з додатками.
22.01.2024 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови серії БАБ №720859 від 04.08.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, здійснене не в автоматичному режимі, в якому зазначає, що вищевказана постанова є законною і скасуванню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до 2.1. ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
У відповідності до п. 2.4 а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що працівником поліції і було зроблено. А тому, вважає, що постанова винесена законного та обґрунтовано, просив відмовити в задоволенні позову.
Крім того, в своєму відзиві представник Відповідач посилається на те, що Позивач є громадянином Сполучених Штатів Америки, а тому правовий статус іноземців, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011.
Ч. 1 ст.3 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці (особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянином /підданим/ іншої держави або держав), які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно підпунктів «і» , «іі» пункту 2 ст. 41, які діють з 29 березня 2011 року, Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, договірні Сторони визнаватимуть будь-яку національну посвідку водія, що відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції, будь-яку міжнародну посвідку водія, що відповідає приписам Додатка 7 до цієї Конвенції, за умови, що її надають разом з відповідною національною посвідкою водія, чинними на своїй території для управління транспортним засобом, що відповідає категорії або категоріям транспортних засобів, для управління якими видано посвідки, за умови, що вказані посвідки є чинними і що їх видано іншою Договірною Стороною або одним з її територіальних підрозділів, або їхнім об'єднанням, уповноваженим на таке цією Договірною Стороною.
Пунктом 4 додатку (приложения) № 6 до Конвенції встановлено, що у посвідці обов'язково наводять перераховані нижче відомості; ці відомості нумерують таким чином: 1. Прізвище; 2. Ім'я, інші імена; 3. Дата та місце народження1 ; 4. а) Дата видачі посвідки; 4. b) Дата закінчення терміну дії посвідки; 4. c) Назва або печатка органу, що видав посвідку; 5. Номер посвідки; 6. Фотографія власника; 7. Підпис власника; 9. Категорія (підкатегорії) транспортних засобів, на які поширюють дію посвідки; 12. Додаткова інформація чи обмеження в закодованому вигляді, які стосуються кожної категорії (підкатегорії) транспортних засобів.
Відповідач вказує, що у посвідченні водія, котре Позивач продемонстрував працівникам поліції, відсутня інформація про категорії (підкатегорії) транспортних засобів, на які воно розповсюджується, отже останнє не відповідає додатку №6 до Конвенції, а тому не може визнаватись на території України згідно з підпунктом «і» пункту 2 ст. 41 Конвенції.
Не є таке посвідчення і міжнародним, адже воно не відповідає додатку №7 до Конвенції, зокрема не містить відомостей про категорії (підкатегорії) транспортних засобів, на які розповсюджується його дія, тобто не може визнаватись і на підставі підпункту «іі» пункту 2 ст. 41 Конвенції.
На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
08.02.2024 згідно розпорядження №174 від 07.02.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано до провадження судді Букіній О.М.
Оскільки інших заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, до суду не надходило, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №720859 від 04.08.2023 р., Позивач ОСОБА_1 , 04.08.2023 о 13 годині 07 хвилин рухався на автомобілі марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Тернопіль по вул. Будного, 4 а зі швидкістю 87 км/год., при дозволеній 50 км./год,. чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України, та у подальшому після зупинки транспортного засобу працівником поліції, пред'явив для перевірки посвідчення водія, яке не відповідало вимогам Законодавства України, чим порушив п. 2.4.а. ПДР.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, відповідно до 2.1. ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
У відповідності до п. 2.4 а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із позовної заяви вбачається, що Позивач є громадянином Сполучених Штатів Америки.
Так, правовий статус іноземців, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011.
Ч.1 ст.3 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці (особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянином /підданим/ іншої держави або держав), які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно підпунктів «і» , «іі» пункту 2 ст. 41, які діють з 29 березня 2011 року, Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року зазначено, що договірні Сторони визнаватимуть будь-яку національну посвідку водія, що відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції, будь-яку міжнародну посвідку водія, що відповідає приписам Додатка 7 до цієї Конвенції, за умови, що її надають разом з відповідною національною посвідкою водія, чинними на своїй території для управління транспортним засобом, що відповідає категорії або категоріям транспортних засобів, для управління якими видано посвідки, за умови, що вказані посвідки є чинними і що їх видано іншою Договірною Стороною або одним з її територіальних підрозділів, або їхнім об'єднанням, уповноваженим на таке цією Договірною Стороною.
Пунктом 4 додатку № 6 до Конвенції встановлено, що у посвідці обов'язково наводять перераховані нижче відомості; ці відомості нумерують таким чином: 1. Прізвище; 2. Ім'я, інші імена; 3. Дата та місце народження1 ; 4. а) Дата видачі посвідки; 4. b) Дата закінчення терміну дії посвідки; 4. c) Назва або печатка органу, що видав посвідку; 5. Номер посвідки; 6. Фотографія власника; 7. Підпис власника; 9. Категорія (підкатегорії) транспортних засобів, на які поширюють дію посвідки; 12. Додаткова інформація чи обмеження в закодованому вигляді, які стосуються кожної категорії (підкатегорії) транспортних засобів.
Із матеріалів справи встановлено, що у посвідченні водія Позивача відсутня інформація про категорії (підкатегорії) транспортних засобів, на які воно розповсюджується, отже останнє не відповідає додатку №6 до Конвенції, а тому не може визнаватись на території України згідно з підпунктом «і» пункту 2 ст. 41 Конвенції.
Не є таке посвідчення і міжнародним, адже воно не відповідає додатку №7 до Конвенції, зокрема не містить відомостей про категорії (підкатегорії) транспортних засобів, на які розповсюджується його дія, тобто не може визнаватись і на підставі підпункту «іі» пункту 2 ст. 41 Конвенції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, на підставі наявних доказів про адміністративне правопорушення, на основі яких було встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП та немає підстав для скасування відповідної постанови, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність, Позивачем в межах розгляду даної справи не надано.
Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень поліцейського в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 126, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Курпіти Василя Михайловича, Управління патрульної поліції у Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.04.2025.
Суддя О.М. Букіна