Справа № 459/2713/24
Провадження № 2/459/759/2024
10 квітня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого - судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Лель Г.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,-
15.10.2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, завданої кримінальним правопорушенням.
Свої вимоги мотивує тим, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 02.05.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України та звільнено від покарання в зв'язку з закінченням строків давності.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області скасовано, задоволено клопотання обвинуваченого та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності, цивільні позови потерпілих залишено без розгляду.
Зазначає, що обвинувачений не відшкодував позивачу завдану шкоду, попри те, що закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України є нереабілітуючою обставиною. Вказує, що внаслідок зазначених вище обставин позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє життя та здоров'я; досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, також переживає щодо своєї соціальної репутації. Наслідки події, що трапилась, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Подія незаконного позбавлення волі мала місце 05.09.2016 року. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 було передано до суду в квітні 2018 року. Через неодноразові клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 судове засідання не могло відбутись та відкладалось. Станом на сьогодні ОСОБА_1 не відшкодував жодної шкоди, а тому просить стягнути 100 000,00 (сто тисяч) гривень та вирішити питання судових витрат.
11.11.2024 року відповідач подав суду відзив проти позову, яким вказує, що кримінальне провадження було сфабриковане, потерпілий ОСОБА_2 надуманий, вирок незаконний, а ОСОБА_1 незаконно засуджений, моральна шкода відсутня, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання ніхто не з'явився, учасники справи подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 року по справі №459/1191/18 клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено. Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 02.05.2024 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК України скасовано та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1. ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
За змістом ч. 1 ст. 1167, ч.1 ст.1177 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:
1) наявність моральної шкоди;
2) протиправність діяння її заподіювача;
3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як встановлено судом, ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 року по справі №459/1191/18 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є зокрема, закінчення строків давності.
Таким чином, матеріали справи доводять наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, протиправність його діяння та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Вирішуючи питання щодо розміру грошового еквіваленту заподіяної моральної шкоди, суд виходить з того, що така шкода завдана кримінальним правопорушенням, пов'язана з позбавленням особи свободи і права вільного пересування, а тому суд приймає до уваги твердження позивача про те, що внаслідок зазначених вище обставин позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє життя та здоров'я; досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, також переживає щодо своєї соціальної репутації, а відтак суд вважає, що достатнім відшкодуванням понесених моральних страждань буде сума в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави стягується судовий збір в розмірі мінімальної ставки на час звернення до суду в сумі 1211,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено 18.04.2025 року.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська