Справа № 465/10551/24
пр.№ 2/464/1013/25
17.04.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд міста Львова
в складі: головуючого судді Борачка М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Варшавський Костянтин Антонович через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 у розмірі 62736,75 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову покликається на те, що 14.05.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування №Е08.00206.008029930. Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 29300,00 грн. для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 36 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 0,01% річних. Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконано повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») укладено Договір Факторингу №01.02- 31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «Свеа Фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, складається з: заборгованості за основним боргом 29300 грн.; заборгованості за відсотками -06,11 грн.; заборгованості за іншими процентними платежами 33430,64 грн.; всього 62736,75 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 13.01.2025 дану цивільну справу передано за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Справа надійшла до Сихівського районного суду м.Львова 13.02.2025.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом встановлено, що 14.05.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Е08.00206.008029930 (надалі - договір).
Згідно пунктів 1.1.- 1.7. договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту єдиний, сума кредиту 29300,00 грн, процентна ставка та тип 0,01 % річних, фіксована, строк кредиту 36 місяців. Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до додатку № 1 як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачуються згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті банку https://ideabank.ua. Дата повернення кредиту 14.05.2024. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку (далі - рахунок) відповідно до порядку повернення кредиту, згідно графіку щомісячних платежів за цим договором. Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 25611,89 грн на рахунок НОМЕР_2 позичальника, відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3688,11 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору. Спосіб оплати переказ коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» в АТ «Ідея Банк».
Нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник, у тому числі, погоджується з тим, що ДКБОФО та тарифи є невід'ємною частиною ДКБОФО, графік щомісячних платежів є невід'ємним складовим цього договору та зобов'язується виконувати їх умови (пп.3.3 п.3 договору).
Сторони дійшли згоди про те, що в додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за договором. Договір та додаток № 1 до договору були надані позичальнику для ознайомлення до моменту їх укладення (п. 3.23 договору).
У підписаному ОСОБА_1 паспорті споживчого кредиту №№Е08.00206.008029930 від 14.05.2021, вказано інформацію та контактні дані кредитодавця АТ «Ідея Банк», основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, у тому числі суму кредиту 29300 грн, строк кредитування 36 місяців, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, у тому числі процентна ставка 0,01 % річних, тип процентної ставки фіксована, порядок зміни змінюваної процентної ставки не передбачено договором, відкриття пакету послуг та плата за погашення кредиту згідно з тарифами банку, плата за обслуговування кредитної заборгованості 3,89% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п. 5 починаючи з 0% в перший місяць із зменшенням щомісячно на - 5,640 % до 2,1399 %, реальну річну процентну ставку 121,48628235%. Також сторонами погоджено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів і періодичність внесення, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
Як убачається зі змісту ордеру-розпорядження про видачу кредиту № 1 від 14.05.2021, АТ «Ідея Банк» на підставі договору №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25611,89 грн.
Згідно виписки рахунку IBAN НОМЕР_1 за період з 14.05.2021 по 25.07.2023 ОСОБА_1 14.05.2021 видано кредит згідно кредитного договору №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021. Також з даної виписки убачається, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення боргу.
25.07.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і Товариством обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги клієнта за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
Зокрема, згідно витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, ТОВ «Росвен Інвест Україна» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 у загальному розмірі 62736,75 грн.
В подальшому, рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021, заборгованість відповідача станом на 25.07.2023 складає 62736,75 грн, з яких: 29300 грн заборгованість за основним боргом, 6,11 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 33430,64 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Таким чином, зобов'язання за кредитним договором (договором кредиту та страхування) №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 повністю виконано первісним кредитором АТ «Ідея Банк», зокрема, відповідачу надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст.12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допутимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення правонаступнику АТ «Ідея Банк» - ТОВ «Свеа Фінанс», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, зважаючи на те, що відповідач не представила суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 у розмірі 29306,11 грн., з яких: 29300 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 6,11 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення договору кредиту та страхування) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі№ 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У паспорті споживчого кредиту №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 зазначено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,89% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно з графіком в п. 5 договору, починаючи з 0% в перший місяць із зменшенням щомісячно на - 5,640% до 2,1399%.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021, станом на 25.07.2023 року сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями становить 33430,64 грн.
При цьому, банк, встановивши у кредитному договорі плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,89% щомісячно від початкової суми кредиту, не зазначив, за які саме послуги сплачуються комісії.
Наведене дає підстави для висновку, що положення кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,89% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно з графіком в п. 5 договору, починаючи з 0% в перший місяць із зменшенням щомісячно на - 5,640% до 2,1399% суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 33430,64 грн необхідно відмовити за безпідставністю.
Окрім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає, за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «Свеа Фінанс» судового збору в розмірі 1131,50 грн.
Керуючись ст.ст.2, 81, 89, 141, 142, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором кредиту та страхування №Е08.00206.008029930 від 14.05.2021 в розмірі 29306,11 грн., з яких: 29300 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 6,11 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1131,50 грн. сплаченого судового збору за подання позову.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 03126, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.