Справа № 444/3563/24
Провадження № 2/444/189/2025
03 квітня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
з участю відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справуза позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Червоноградський відділ ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зменшення розміру аліментів,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Червоноградський відділ ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зменшення розміру аліментів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20.04.2023 р. він проходить військову службу в порядку мобілізації. До цього проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Він є учасником бойових дій. Зазначає, що 25.01.2014 р. уклав шлюб з ОСОБА_5 . Шлюб розпався, у відповідача тепер інша сім'я. Незважаючи на те, що вона постійно зареєстрована в смт. Куликів. Львівського (колись Жовківськівського) району, відповідач постійно проживає з новою сім'єю у АДРЕСА_2 , де разом з новим чоловіком ОСОБА_6 займається підприємницькою торговельною діяльністю (мають магазин у м. Соснівка). У новому шлюбі має ще іншу дитину, крім спільного з позивачем сина ОСОБА_7 . Згідно з наказом Сокальського районного суду Львівської області від 28.07.2020 р. у справі № 454/2245/20 він сплачує аліменти в користь відповідача на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області. Заборгованості по аліментах у позивача не має, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 12.07.2024 р. по в/п № НОМЕР_1 . З цього ж розрахунку заборгованості по аліментах вбачається, що відповідач змінила прізвище на ОСОБА_1 . Наголошує, що з моменту призову на військову службу він отримує значне грошове забезпечення і з цього його доходу постійно стягується в значному розмірі аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , якому зараз 8 років. Так, відповідно до вказаного розрахунку розмір аліментів, який стягнуто з позивача за січень - травень 2024 р. становить відповідно: в січні 18013,32 грн., в лютому 16689,46 грн., в березні 12857,22 грн., в квітні 10435,17 грн., в травні 22785,85 грн., що в середньому складає 16154,20 грн. в місяць, тобто більше середньомісячної заробітної плати по Червоноградському регіону. Наголошує, що аліменти, які стягуються з нього у 5 разів перевищують рекомендований мінімальний розмір аліментів при достатності доходу платника. Вважає, що якщо він сплачує в середньому 16154, 20 грн. аліментів на сина на місяць, то в такому ж розмірі має надавати кошти на його утримання відповідач, що загалом складе 32308,4 грн. і аж ніяк не свідчить про те, що це аліменти на дитину, а не спосіб заробітку (на його думку), в тому числі для утримання інших членів сім'ї відповідача за його грошове забезпечення, яке отримує при захисті Вітчизни постійно наражаючись на ризик, пов'язаний із життям та відповідно, не може бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини (ч. 1 ст. 182 СК), а є, як вже вказувалось, способом заробітку отримувача аліментів, що виключається в таких правовідносинах згідно правових висновків ВС, а тим більше якщо враховувати, що обов'язки батьків рівні по утриманню дітей. Зазначає, що він не відмовляється від продовження сплати аліментів на сина ОСОБА_7 , але вважає, що такий розмір має бути зменшено і він має бути приведений до розумних розмірів, тобто до розміру аліментів необхідного та достатнього для гармонійного розвитку дитини такого 8-річного віку, а саме 4307,78 грн. щомісячно. Вважає, що такий розмір аліментів буде необхідним та достатнім розміром аліментів на утримання дитини, при тому, що й Відповідач має надати на його утримання таку ж суму виходячи з рівності обов'язків батьків по утриманню дитини та загалом складатиме 8615,56 грн. та навіть перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, яка складає на момент подачі цього позову з 01.04.2024 р. в розмірі 8000 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що за рішенням суду повинен бути зменшенй розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача. Окрім того позивач вказує, що причини, які спонукають його звернутися з цією заявою, є обґрунтованими через що існують всі підстави для її задоволення та захисту потреб його малолітнього сина.
На підставі вищенаведеного позивач просить суд:
1) зменшити розмірів аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 в користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , на підставі наказу Сокальського районного суду Львівської області від 28.07.2020 р. у справі № 454/2245/20 з 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до 1/15 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно;
2) припинити стягнення аліментів по наказу від 28.07.2020 р. у справі № 454/2245/20.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін у справі.
07.10.2024 року представник відповідача - адвокат Брух А.О. надав на адресу суду відзив на позовну заяву (а.с.25-26). Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підставу зазначених у відзиві.
21.02.2025 року від представника позивача - адвоката Бордюк М.Й. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.76-78). Позовні вимоги підтримує, просить задоволити.
03.03.2025 року представник відповідача - адвокат Брух А.О. надав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.85-87). Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підставу зазначених у відзиві та запереченнях.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Його представник - адвокат Бордюк М.Й. надав на адресу суду заяву з проханням слухати справу у його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечили. Надали пояснененя аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просять врахувати такі при винесенні рішення у справі.
Заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 82 ЦПК України встановлює підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено з матеріалів справи, а саме з копії судового наказу від 28.07.2020 року (а.с.7) з позивача в користь відповідача вирішено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 20.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено, або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних для цього обставин.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем по мобілізації, що видно з копії військового квитка та мобілізаційного розпорядження (а.с.8-11).
Станом на 12.07.2024 року заборгованість по сплаті аліментів в користь відповідачки на утримання їхнього спільного сина становить 1221,59 грн. Всього сплачено позивачем аліментів за період з липня 2023 року по червень 2024 року 208 545,29 грн, що видно з розрахунку заборгованості по аліментах (а.с.12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 є ветераном війни - учасником бойових дій (арк. спр. 10).
Шлюб між сторонами розірвано та відповідач має іншу сім"ю, що видно з документів долучених нею до відзиву на позовну заяву. Прізвище відповідачки після укладення другого щлюбу - ОСОБА_9 .
Представником позивача на адресу суду надано повідомлення про зниклого безвісти солдата ОСОБА_3 , позивача у справі (а.с. 42 - зворотня сторінка)
Однак, на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів до матеріалів справи не долучено.
Стягнення аліментів на утримання однієї дитини розмірі 1/4 частки доходу платника аліментів передбачено ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, згідно з якою той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі, зокрема, на одну дитину в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, а також п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі, зокрема, на одну дитину в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, така величина аліментів передбачена для стягнення аліментів судовим наказом, тобто стягнення аліментів фактично в безспірному порядку, та стосується саме стягнення аліментів на утримання дитини в судовому порядку.
Тобто такий розмір аліментів визначений як мінімальний гарантований для забезпечення належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У даному випадку з позивача стягуються аліменти на підставі судового наказу від 28.07.2020 року виданого суддею Сокальського районного суду Львівської області.
Нормами Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України не встановлено обмеження щодо максимального розміру утримання, в тому числі у формі аліментів, яке батьки (один з батьків) повинен надавати кожній чи кільком своїм дітям, а встановлено лише мінімальні розміри аліментів.
При визначенні конкретного розміру аліментів на кожну дитину враховується ряд обставин та факторів, які визначені, зокрема, ст. 182 Сімейного кодексу України (стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей чи утриманців, наявність, майна та майнових прав тощо).
При цьому, для визначення розміру аліментів, який батьки (один з батьків) повинен сплачувати на утримання конкретної дитини, в тому числі і для вирішення питання про зменшення їх розміру, обов'язково слід встановити матеріальних стан, зокрема, доходи платника аліментів.
Щодо доводів позивача про те, що місячний розмір аліментів, який стягується з позивача на утримання сина, буде більшим за 50% за прожиткового мінімум, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Отже, відповідно до змісту наведеної норми, прожитковий мінімум як певна вартісна величина, яка виражається в грошовому розмірі, передбачає лише мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, які забезпечують функціонування організму дитини.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тобто пріоритетним є саме гармонійний розвиток дитини.
Оцінивши вищевказані докази, суд дійшов висновку, що такі не є належними та достатніми, в розумінні ст. ст. 77, 80 ЦПК України, оскільки такі не підтверджують факт зміни матеріального чи сімейного стану позивача.
Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи документи не доводять зміну його майнового стану, а тому, враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач та його представник не довів, що не може сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини його доходу.
Відтак, аналізуючи зібрані в справі докази з урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку про те, що належних та достатніх доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/4 та які визначені ст.192 СК України, позивачем суду не надано.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, а також враховуючи те, що розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не є завищеним та відповідає розміру, необхідному та достатьому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, передбаченому нормами чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У позовній вимозі ОСОБА_3 про зменшення розмірів аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 в користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , на підставі наказу Сокальського районного суду Львівської області від 28.07.2020 р. у справі № 454/2245/20 з 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до 1/15 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно - відмовити.
У позовній вимозі ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів по наказу від 28.07.2020 р. у справі № 454/2245/20 - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи- для відома.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 08 квітня 2025 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.