Суддя Попова В. О.
Справа № 644/1951/24
Провадження № 2/644/694/25
14.04.2025
14 квітня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач в особі представника - адвоката Пархомчука С.В., якій діє на підставі довіреності від 29.12.2023, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1954744 від 25.05.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, права вимоги за яким перейшло позивачу на підставі договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021, у розмірі 16 400 грн 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 25.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1954744 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000 грн 00 коп., дата надання кредиту: 25.05.2021, строк кредиту : 30 днів, валюта кредиту: UAH, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день. Відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт www.credit7.ua або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Згідно п. 2.1. кредит надається Товариством, в межах дії Договору про надання коштів шляхом кредитування у безготівковій формі та перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань за Договором про перерахунок кредитних коштів, позивач надає лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за №2643_230818151647 від 18 серпня 2023 року, відповідно до якого 25.05.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000 грн 00 коп. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що являється доказом видачі кредитних коштів. 24.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 02-24122001 ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 19.02.2022 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 16400 грн 00 коп. яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000 грн 00 коп., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 11 400 грн 00 коп. На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» позивачем на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №1954744 від 25.05.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.05.2024 № 1365/0/15-24 відповідно до пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 644/1951/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану цивільну справу було передано в провадження судді Попової В.О.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року цивільну справу зазначену вище прийнято до провадження суддею Поповою В.О., постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Камінської М.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1170072 від 15.04.2024, надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правову (правничу) допомогу з підстав, викладених у відзиві. У відзиві зазначено, що сторона відповідача заперечує укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Лінеура Україна» Договору №1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказує, що відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними, допустимими, достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачем не підтверджує. Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автентифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і не викликав, в матеріалах справи відсутній. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Наполягає, що відповідач не надсилав електронне повідомлення «ТОВ «Лінеура Україна», не заповнював формуляра заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, не отримував одноразового ідентифікатора та не вчиняв жодних дій, які могли бути розцінені як пропозиція або прийняття пропозиції укласти електронний договір. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем таких дій, як надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Позивачем не надано доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Також відповідач заперечує отримання ним кредитних коштів за кредитним договором № 1954744 від 25.05.2021. Викладені в позові твердження щодо факту видачі кредиту та суми заборгованості не містять документального підтвердження. Вважає, що лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за №2643_230818151647 від 18 серпня 2023 року та Виписка з особового рахунку за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954744 від 25.05.2021 р не є доказом видачі кредитних коштів. Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 10 500 грн 00 коп. вважає її завищеною, не співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і витраченого для цього часу. Оскільки ОСОБА_1 не визнає позов в повному обсязі, а відповідно і заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу (а.с. 47-60).
26.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл судових витрат. Представник позивача зазначає, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 12 922 грн 40 коп., які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10 500 грн 00 коп. З підстав, викладених в заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн 00 коп. До заяви додав акт про отримання правової допомоги від 24.06.2024, рахунок № 24.06.2024-69, платіжну інструкцію № 3 1491 від 24.06.2024 (а.с. 83-87, 90, 95, 96).
05.09.2024 через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Камінської М.І. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат під час судового розгляду складає 12 500 грн; наведена сума судових витрат є орієнтовною та може бути відмінною від зазначеної, залежно від розміру витрат, які будуть понесені відповідачем. Також зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, оскільки до закінчення розгляду справи послуги ще не були надані в повному обсязі, що унеможливлює підписання актів приймання-передачі наданих послуг. В підтвердження чого надала копію договору про надання правничої допомоги від 15.04.2024 (а.с. 106-107).
Інших заяв, клопотань тощо до суду не надходило.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В матеріалах справи наявні заяви представника позивача - адвоката Пархомчука С.В. про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач, його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно. 22.10.2024 через канцелярію суду представник відповідача - адвокат Камінська М.І. подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність. Зазначає, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить рішення ухвалити з урахуванням наданого відзиву. Заперечує щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі, вважає що заявлена сума витрат перебільшена та не відповідає складності справи (а.с. 119).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 25.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
У відповідності до п.п. 1.1 Договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченого Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення пароля до особистого кабінету.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що на умовах, встановлених Договором Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000 грн 00 коп.
За положенням п.1.3. Договору строк кредиту становить 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно п.1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженою процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролаганція за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролагація, відповідно до п.4.2 договору.
Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 24079,41% річних, за зниженою ставкою 24079.41% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 7 850 грн 00 коп., за зниженою ставкою 5 015 грн 00 коп.
Відповідно до п.п. 2.1. Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої картки клієнта, реквізити якої надані клієнту з метою отримання кредиту.
Згідно з п.2.4 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору.
Відповідно до п.п. 10.7. Договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Договорі.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що перед його укладенням йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч. 1, 3 ст 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020, повністю розуміє, погоджується з ними та зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п 10.9 Договору).
До матеріалів справи долучена копія паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладеним у Договорі № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021.
Сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1954744 від 25.05.2021, згідно якого погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
З тексту Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1954744 від 25.05.2021 вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором С445 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Лінеура Україна» довідкою про ідентифікацію підтвердила, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1954744 від 25.05.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор С445, час відправки 25.05.2021 5:01:10, номер телефону НОМЕР_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати відсотків.
Первісний кредитор - ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у нього за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача виписки становить в загальному розмірі 16 400 грн 00 коп., яка складається з: 5 000 грн 00 коп. - простроченого кредиту; 11 400 грн 00 коп. - прострочених відсотків.
24.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта (первісного кредитора) у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1954744 від 25.05.2021 у розмірі 16 400 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - залишок по тілу кредиту, 11 400 грн 00 коп. - залишок по відсотках.
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 10.01.2022 направило вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором за вих. №б/н від 10.01.2022, в якій повідомлено про укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021, на підставі якого відступлено право вимоги заборгованості по кредитному договору № 1954744 від 25.05.2021, яка становить 16 400 грн 00 коп. та про необхідність протягом 7 днів з дати отримання вимоги сплатити суму боргу за Кредитним договором на вказані банківські реквізити ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», що підтверджується списком згрупованих поштових направлень рекомендованих листів №18713-01-138-71 від 19.01.2022. Однак у визначені строки відповідачем зазначена вимога не виконана.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом отримання відповідачем кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Договору № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021, відповідач його підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором С445.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до боржника ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності належних доказів в підтвердження факту укладення ОСОБА_1 . Договору № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021 з ТОВ «Лінеура Україна» спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копією довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «Лінеура Україна» - ОСОБА_1 ; копією Договору № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С445; копією виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 1954744.
Також, при вирішені спору, суд враховує викладене представником відповідача адвокатом Камінською М.І. в письмових поясненнях від 08.05.2024 за вх. № 14680, згідно яких сторона відповідача не заперечувала факт укладення спірного кредитного договору, заперечувала тільки щодо розміру нарахованих відсотків (а.с. 28-30).
Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів недійсності кредитного договору за яким стягується заборгованість.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021 укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем Договору № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021 з ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником яких є ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.
Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стороною відповідача не доведено, що спірний договір не був укладений.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав своїх зобов'язань, не погасив кредитну заборгованість та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_3 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), нараховані проценти за користування кредитом, у встановленому Договором розмірі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021 в повному обсязі, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі останнім надано наступні копії документів: Договір про надання правничої допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В.; актом про отримання правової допомоги від 24.06.2024; розрахунком № 24.06.2024-69 від 24.06.2024; копією платіжної інструкції № 3 1491 від 24.06.2024 на суму 10 500 грн.; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019.
Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, письмові заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, викладених у відзиві, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Таким чином, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Пархомчук С.В. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) заборгованість за Договором № 1954744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2021 у розмірі 16 400 (шістнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., з яких 5 000 грн 00 коп. - сума заборгованості за сумою кредиту, 11 400 грн 00 коп. - сума заборгованості за процентами.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.04.2025.
Суддя В.О. Попова