Справа № 643/5799/24
Провадження № 1-кп/643/337/25
17.04.2025
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221170001562 від 30.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором, у судовому засіданні, було подано і підтримано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб, без застосування застави.
Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що у нього є підстави вважати що у діяї обвинуваченого існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України спроби:
- існує ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності вчиненого в умовах воєнного стану, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від суду, з метою уникнення покарання. Крім того, вказаний ризик підтверджується і тим, що підозрюваний ОСОБА_4 будучи особою яка раніше вчиняла злочини проти власності, усвідомлюючи невідворотність уникнення покарання, після вчинення вказаного суспільно небезпечного діяння покинула місце злочину із викраденим майном.
- аналізуючи вказаний ризик, слід звернути увагу на те, що обвинувачений не одружений, офіційно не працює, осіб на утриманні не має та в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, які утримують останнього від спроби втечі, існує ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати свідків у вказаному кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного тяжкого злочину проти власності, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на потерпілого та свідків, примусити останніх змінити показання на його користь. Крім того, свідок ОСОБА_6 проживає по сусідству з обвинуваченим.
- існує ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 веде антисоціальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями, не працює, не має законних джерел отримання заробітку, вчинив злочин будучи засудженим 04.11.2022 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі та звільнився 01.03.2024 з Харківської виправної колонії № 43 по відбуттю строку покарання.
На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання та просив суд змінити йому запобіжний захід на той, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підтримав думку свого клієнта та наголосив, що ризики прокурором не доведені.
На уточнюючі запитання суду, на минулому судовому засіданні, обвинувачений повідомив, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності. Квартиру він отримав у спадщину від померлої матері. Був у нотаріуса після звільнення та оформив на квартиру всі необхідні документи.
Крім того, прокурором у судовому засіданні були долучені відомості з державного реєстру речових прав на вказану квартиру від 04.10.2024 року, де зазначено, що обвинувачених подарував свою квартиру ОСОБА_7 згідно договору дарування від 12.03.2024 року.
У судовому засіданні 17.04.2024 року судом було задоволено клопотання обвинуваченого про виклик експерта в суд для його допиту, для чого в судовому засіданні оголошена перерва для забезпечення прибуття експерта до суду.
Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.
Частиною першою ст. 333 КПК України, передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 30.05.2024 року було застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.07.2024 року. Визначити суму застави у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень. Потім запобіжний захід продовжувався ухвалами суду на 60 днів.
ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років.
Згідно зі ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з'явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 185 КК, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Протягом тривалого часу не працевлаштований, немає міцних соціальних зв'язків, вчинив тяжкий злочин проти власності, раніше судимий, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, суд зазначає наступне.
Позаяк всі свідки та потерпілий допитані судом, то суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого є малоймовірним та більше не продовжує існувати.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі з корисливих мотивів, у зв'язку відсутністю законних джерел доходу, не працевлаштований, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності в період дії воєнного стану та будучи засудженим 04.11.2022 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 01.03.2024 з Харківської виправної колонії № 43 по відбуттю строку покарання, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Сторона захисту також не надала жодних нових доказів, які б не досліджувались раніше судом та свідчили про відсутність або зменшення ризиків, які були встановлені судом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, відсутність законних джерел до існування, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, раніше судимий, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Суд не бере до уваги доводи обвинуваченого про те, що він при зміні йому запобіжного заходу на більш м'який, не буде вчиняти дії передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, такий запобіжний захід, на даній стадії кримінального провадження не забезпечить запобіганню тим ризикам, які були встановлені у судовому засіданні та були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо посилання обвинуваченого на той факт, що йому належить квартира у АДРЕСА_2 , то суд не вважає це підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, позаяк зміна запобіжного заходу на домашній арешт не зможе запобігти тим ризикам, які були встановлені в судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.
Крім того, прокурор у судовому засіданні долучив відомості з державного реєстру речових прав на вказану квартиру від 04.10.2024 року, де зазначено, що обвинувачений подарував свою квартиру ОСОБА_7 згідно з договором дарування від 12.03.2024 року. Ці відомості були досліджені судом у судовому засіданні та встановлено, що вказана квартира більше не належить обвинуваченому, а належить іншій особі - ОСОБА_7 .
Суд, звертає увагу, що у даному випадку наявність або відсутність житла у обвинуваченого не є підставою для зміни запобіжного заходу на даному етапі кримінального провадження (судовий розгляд), позаяк це не зможе запобігти тим ризикам, які продовжують існувати.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 15 червня 2025 року включно.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Строк дії ухвали встановити до 15 червня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складений та проголошений 18.04.2025 року об 11 годині 30 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1