"18" квітня 2025 р.
Справа № 642/976/25
Провадження № 2/642/710/25
Іменем України
18 квітня 2025 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Гриценко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
24.02.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи 24.02.2025 року і до досягнення дітьми повноліття..
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.10.2017 року зареєструвала шлюб з відповідачем. У шлюбі у подружжя народилися діти - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 10.02.2025 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/820/24 шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають разом із позивачем, та потребують все більше коштів на утримання, харчування, сплати гуртків та секцій, що допомагають покращувати їх соціальні зв'язки. Донька відвідує гуртки та додаткові заняття з вивчення математики та фізичної культури. Син готується до виїзду на навчання до Словаччини, що супроводжується додатковими заняттями з математики, вивчення словацької мови, договором з організацією, що займається підбором ВНК за кордоном. Позивач вказує, що не може самостійно забезпечити такий рівень життя дітей. Відповідач є здоровим та працездатним, має нерухоме майно та транспортний засіб, тому зможе сплачувати аліменти на рівні частки з усіх видів заробітку, оскільки працює та має постійних дохід.
26.03.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Орел В.В. надійшов відзив на позов, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення 24.02.2025 і до досягнення повноліття, оскільки, на переконання відповідача, визначений позивачем розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей значно перевищує рекомендований Сімейним кодексом України, позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності стягнення у завищеному розмірі, витрати на гуртки та секції не відносяться до постійних витрат, а тому не можуть враховуватись у даній справі. Крім того на утримання відповідача перебуває матір похилого віку. Стягнення аліментів у завищеному розмірі створить для відповідача фінансовий тягар що суперечить ст. 182 СК , згідно якої розмір аліментів повинен встановлюватися з урахуванням як потреб дітей, так і фінансових можливостей платника аліментів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2024 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Орел В.В. у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з 12.10.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 року у справі №642/8209/24.
У шлюбі у сторін, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.04.2008 року, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.01.2010 року.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди квартири №13-02 від 13.11.2024.
Відповідно до довідки ТОВ «Інжинірингова компанія «Енергія» відповідач працює на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування, дохід за період з 01.02.2024 по 31.01.2025 склав 161498,00грн.
Таким чином, судом встановлено, що обидва батьки дитини є особами працездатного віку, у відповідача відсутні інші аліментні зобов'язання.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Згідно зі ч. 2, 3 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі "М.С. проти України" йдеться про визначення "інтересів дитини", їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання цього обов'язку визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
В контексті даної статті батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Матеріальне утримання дітей - це обов'язок батьків.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, в матеріалах справи відсутні докази щодо стану його здоров'я, відповідач отримує стабільний достатній дохід. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача зареєстрованого права власності на майно. У відзиві на позов зазначив, що має на утриманні матір похилого віку, яка є пенсіонером та потребує фінансової підтримки. На підтвердження надав пенсійне посвідчення. Доказів надання фінансової підтримки матеріали справи не містять.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частиною 3 статті 183 ЦПК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХП (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також необхідно зауважити, що відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (на час звернення з позовом 24 лютого 2025 року) встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: на дітей до 6 років - 2 563,00 грн; на дітей від 6 до 18 років - 3196,00 грн.
Таким чином, державою щорічно встановлюється прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення для загальної оцінки рівня життя в Україні. Зважаючи на щорічне зростання прожиткового мінімуму, не потребує доведення той факт, що вартість життя щорічно зростає, що впливає на матеріальний стан позивача.
Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, в той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Як вбачається з наданих представником відповідача пояснень у відзиві, відповідач фактично не заперечує проти призначення аліментів в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
Суд виходить з принципу захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їхньої життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувались обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Щодо посилань позивача про те, що вона несе додаткові витрати на дітей, пов'язані з відвідування дітьми гуртків та додаткових занять, суд зазначає, що такі витрати є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Водночас аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань тощо.
Отже, позивач, у разі наявності в неї додаткових витрат на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком їх здібностей, хворобою тощо), не позбавлена права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача таких додаткових витрат.
Також суд зауважує, що згідно з ч.1ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, в тому числі 1/3 частина заробітку (доходу) відповідача на двох дітей, вважається безспірним і таким, як необхідний та достатній для забезпечення їх гармонійного розвитку.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан сторін, а також те, що спільні діти сторін перебувають на утриманні позивачки, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку /доходу/ щомісячно на обох дітей сторін, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення позову з 24.02.2025 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено наявність підстав для стягнення аліментів в розмірі більшому, ніж 1/2 частина заробітку (доходу) відповідача.
На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,40 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 з усіх видів заробітку(доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 24 лютого 2025 року і до досягнення повноліття старшою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний тест рішення складено 18 квітня 2025 року.
Суддя В.В. Вікторов