Справа № 953/3648/25
н/п 1-кс/953/3101/25
"18" квітня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
законного представника - ОСОБА_5 ,
психолога - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_8 у кримінальному провадженні за № 22025220000000423 від 16.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :
неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщанка Красноградського району Харківської області, громадянина України, учня 11 класу Барвінківського ліцею №2, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України,
18.04.2025 старший слідчий в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_8 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000423 від 16.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 12.04.2025 близько 14 год. неповнолітній громадянин України ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, прослідував до залізничної станції «Чайчин міст», яка розташована у м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області, виконуючи вказівки невстановленої особи на ім'я « ОСОБА_9 » із ім'ям користувача « ОСОБА_10 » із номером мобільного телефону НОМЕР_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи корисливі мотиви, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, облив релейну шафу вхідного світлофора «Н», викликавши тим самим його займання та пошкодження.
В подальшому ОСОБА_7 , дотримуючись попередньо отриманих від невстановленої на даний час особи на ім'я « ОСОБА_9 » із ім'ям користувача « ОСОБА_10 » із номером мобільного телефону НОМЕР_1 вказівок, зафіксував на відеозапис за допомогою відеокамери, належного йому мобільного телефону «Motorolla» моделі Moto g32 вказаної релейної шафи для подальшого пересилання зазначеного відеозапису останньому і одержання від нього винагороди у вигляді грошових коштів за пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила про його задоволення
Підозрюваний, його захисник та законний представник заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків, які слідчий та прокурор вважають достатніми для тримання підозрюваного під вартою та просили застосувати стосовно підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника, психолога, пояснення підозрюваного та вивчивши письмові матеріали, надані на підтвердження заявленого клопотання, встановив наступне.
В провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 22025220000000423 від 16.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
16.04.2025 о 19 год. 15 хв. ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, а саме вчинення з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, так як це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_7 від 16.04.2025, в якій останній повідомляє про вчинення ним вказаного злочину та обставини його вчинення; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 16.04.2025, під час якого останній визнав вину у скоєному злочині та повідомив обставини його вчинення; протоколом огляду речей і документів від 16.04.2025 - мобільного телефону підозрюваного, у якому зафіксовано окремі обставини вчинення злочину; протоколом слідчого експерименту від 17.04.2025, в ході якого ОСОБА_7 надав додаткові відомості щодо обставин вчинення злочину; повідомленням про вчинення злочину.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Висновок суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неповнолітньому ОСОБА_7 ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про існування заявлених ризиків та виправдовує тримання особи під вартою.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Рішення Лательє проти Франції").
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне провадження відповідно до повідомленої підозри вчинено проти основ національної безпеки України, що свідчить про підвищену соціальну небезпеку підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони інтересів суспільства та держави.
Слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, за яке передбачене законом покарання 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, слідчий судді застосовує до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.06.2025 (включно).
Відповідно до п. 5 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-111/2023 (207/23, 315/23) від 19.06.2024 № 7-р (ІІ)/2024 Конституційний Суд України, перевіривши частину шосту статті 176 Кодексу на відповідність вимозі домірності, звертає увагу, що під час обмеження права на свободу та особисту недоторканність потрібними є не будь-які менш обтяжливі для прав і свобод осіб заходи, а лише ті, які здатні досягти правомірної мети на якісному рівні.
Відповідно до КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2); під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК України (частина перша статті 12).
Конституційний Суд України з урахуванням наведеного та з огляду на приписи статті 131, частин першої, третьої статті 176, статті 177, частини першої статті 183 Кодексу наголошує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочинів, у яких підозрюють або обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначених статтею 177 КПК України, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов'язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв'язку із цим загрози низці публічних інтересів.
Конституційний Суд України зауважує, що застосування за частиною шостою статті 176 КПК України під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Конституційний Суд України наголошує, що шкода для прав і свобод особи від застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинна бути надмірною, що є потрібною умовою збереження обґрунтованого балансу між вимогами публічних інтересів і захистом права на свободу та особисту недоторканність особи.
Згідно з КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать верховенство права (правовладдя), забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень (пункти 1, 5, 10, 14 частини першої статті 7).
Досліджуючи частину шосту статті 176 КПК України, Конституційний Суд України зазначив, що за цією нормою Кодексу застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежить не лише від тяжкості злочину, у якому її підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 КПК України.
За статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; учинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому його підозрюють, обвинувачують (частина перша); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, що їх визначено частиною першою статті 177 Кодексу (частина друга). До того ж під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК України не встановлено винятків щодо дотримання приписів статей 178, 194 КПК України, які визначають обставини, з'ясування яких є обов'язком слідчого судді як для застосування цього запобіжного заходу, так і для його продовження.
Конституційний Суд України в рішенні від 19.06.2024 наголошує, що, визначивши такі критерії для застосування слідчим суддею до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законодавець дотримав міжнародних стандартів щодо застосування тримання під вартою, збалансував потребу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та правом особи на свободу та особисту недоторканність, щодо якої його відкрито, й установив тримання такої особи під вартою лише на підставі вмотивованого судового рішення. Законодавець відтворив ці ж критерії для застосування слідчим суддею до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши в частині шостій статті 176 КПК України, що цей запобіжний захід під час воєнного стану застосовують не лише залежно від тяжкості злочину, а й за наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 КПК України. Водночас без наявності таких ризиків цей запобіжний захід за частиною шостою статті 176 КПК України не мають застосовувати. Згідно з частиною другою статті 177 КПК України, зокрема, слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, що їх установлено Кодексом.
Аналізуючи частину першу статті 183 КПК України, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК України без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 КПК України. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений КПК України.
Відповідно до КПК України можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 КПК України (друге речення частини першої статті 182); під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України" (абзац восьмий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 КПК України.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, його неповнолітнього віку, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваному у вчиненні особливо тяжкого злочину покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 302 800 гр. (3028 гр. х 100= 302 800 гр.).
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 199, 492 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_8 по кримінальному провадженню № 22025220000000423 від 16.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 14 червня 2025 року (включно).
Визначити суму застави у розмірі 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гр., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (код одержувача: 26281249, банк одержувач: ДКСУ м. Київ, МФО банку: 820172, рахунок отримувача UA 208201720355299002000006674, до сплину терміну тримання під вартою.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Барвінкове Харківської області без дозволу слідчого, прокурора ; 3) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання в м. Барвінкове Харківської області.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що неповнолітній підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора; повідомлення слідчого, прокурора про причини неявки підозрюваного.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися з м. Барвінкове Харківської області без дозволу слідчого, прокурора.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали до 14 червня 2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1