17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22680/23 пров. № А/857/16626/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області рішення № 51 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що 28 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/13082/21 розглянув справу за позом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Даним Рішенням було оскаржено Рішення Миколаївської міської ради про відмову ОСОБА_2 на переведення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення, викладені у листах відповідях від 08.04.2021 року вих. №03-11/1131 та від 02.07.2021 року вих. №03-11/2424.
Причиною відмови стало неподання усіх необхідних документів, а саме засвідченої нотаріальної згоди власників суміжних приміщень, згідно п. 2.4. «Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові у м. Миколаєві Львівської області» затверджений Рішенням Виконавчого комітету №72 від 30.08.2017 року.
Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/13082/21 вирішив позов ОСОБА_2 задовольнити частково та зобов'язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 шляхом прийняття рішення про надання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове АБО відмову у наданні такого дозволу.
Таким чином, суд не зобов'язував Миколаївську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на переведення житлового приміщення в нежитлове, а лише зобов'язав Миколаївську міську раду прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.
06.12.2022 року Миколаївська міська рада прийняла уже новий, вищезазначений, Порядок переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради, де вказано про можливість переведення житлового приміщення в нежитлове, за наявності невмотивованої або безпідставної відмови власників суміжних квартир, на підставі якого і було прийнято Рішення №51.
Проте, жодним чином суд 1-ї інстанції не звернув увагу Позивача (Скаржника) на відсутність обґрунтувань чи критеріїв чому саме відмова Позивача (Скаржника) є необґрунтованою, але кваліфікував дії Позивача (Скаржника) як такі, «що свідчать про безпідставну відмову у наданні згоди власнику суміжної квартири щодо переведення житлового приміщення у нежитлове» та послався на рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради Львівської області від 06.12.2022 «Про затвердження Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області».
Відповідно до пункту 2.6 Порядку №72 Виконавчий комітет міської ради виносить рішення про дозвіл на переведення житлового приміщення у нежитлове, або надає вмотивовану відмову.
06.12.2022 року Рішенням Виконавчого комітету під №168 було затверджено новий Порядок, який вказує, що невмотивовані відмови власників суміжних квартир в наданні згоди щодо подальшого використання житлових приміщень під розміщення об'єктів нежитлового призначення не беруться до уваги при прийнятті фінального рішення про переведення.
Суд 1-ї інстанції не звернув увагу на статтю 7 КАС України в якій йдеться, що «У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)».
Так, П'ятий апеляційний адміністративний суд, приймаючи рішення у справі №420/17352/22, відповідачами в якій були суб'єкти владних повноважень виходив з наступного.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч.І ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд 1- інстанції погодився з тим, що Миколаївська міська рада в новому Порядку повністю перенесла тягар мотивування на власників суміжних приміщень, при цьому не надавши жодних критеріїв, якими б можна було чітко окреслити, коли відмова є вмотивованою, а коли ні. Більше того, в своїй відповіді Миколаївська міська рада так і не зазначила в чому полягала невмотивованість відмови Позивача із переведенням вищезазначеного приміщення.
Суд 1-ї інстанції відкинув порушення, які сталися внаслідок прийняття Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області Рішення №51 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень», а саме без врахування невмотивованої або безпідставної відмови власників суміжних квартир.
Як наслідок, права Позивача (Скаржника) були порушені.
Миколаївська міська рада та ОСОБА_2 у відзивах на апеляційну скаргу просили таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2020 №229637747, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №42156751.
Вказана квартира розташована на першому поверсі у будинку квартирного типу (гуртожитку) та складається з кухні та чотирьох житлових кімнат житловою площею 72,8 кв. м., загальна площа квартири 95,2 кв. м., що підтверджується технічним паспортом.
На другому поверсі у будинку квартирного типу (гуртожитку) над квартирою ОСОБА_2 розташована суміжна квартира АДРЕСА_2 , що належить позивачу.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2021 у справі № 380/13082/21 визнав протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 від 02.06.2021 №М-1174. Зобов'язав Миколаївську МР повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.06.2021 №М-1174 шляхом прийняття рішення про надання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове або відмову у наданні такого дозволу.
Відповідно до розпорядження міського голови від 02.11.2023 № 134 «Про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове за адресою: АДРЕСА_3 » вирішено відмовити у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на переведення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у нежитлове, у зв'язку з поданням неповного комплекту документів відповідно до «Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові у м. Миколаєві Львівської області», що затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.08.2017 № 72.
У подальшому, ОСОБА_2 28.02.2023 звернувся із заявою до голови Миколаївської МР із заявою, у якій просив надати дозвіл на переведення частини житлових приміщень (літ. 1-6; 1-7) у нежитлові приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на підставі правовстановлюючого документа на право власності № 2203105446230, виданого 26.10.2020 під офіс-магазин.
Виконавчий комітет Миколаївської МР, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 від 28.02.2023 № М/60 про надання дозволу на переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , належного йому на праві власності, у нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень, інші додані документи, відповідно до Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.12.2022 № 168, керуючись п.п. 7 п. а) ст. 31, ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на переведення належного йому на праві власності житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення з метою влаштування торговельно-офісних приміщень.
Крім того, виконавчий комітет Миколаївської МР 04.07.2023 прийняв рішення «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.03.2023 № 51», відповідно до якого вирішив внести змін у п. 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської МР від 07.03.2023 № 51 та виклав його у наступній редакції: «Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на переведення належних йому на праві власності житлових приміщень (1-6, 1-7) квартири АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення з метою влаштування торговельно-офісних приміщень».
Позивач не погодився з рішенням № 51 від 07.03.2023, та звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За правилами ч. 1 ст. 320 цього ж Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно ст. 6 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Відповідно до ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських об'єднань.
За змістом ч. 2 ст. 7 ЖК України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.
Відповідно до вимог ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.
Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 Житлового кодексу Української РСР.
Згідно з п. 7 Правил власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
З огляду на це суд підставно зауважив, що за нормами чинного законодавства для проведення перебудови чи переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов'язані урахувати інтереси інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Згідно з ст. 154 ЖК України виконавчі комітети місцевих рад здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Крім того суд вірно врахував, що Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Отже, для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов'язані урахувати інтереси інших громадян, які проживають у цьому будинку.
За приписами ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
З огляду на вказане правильним є твердження, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Відтак, виконавчий орган міської ради вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Частинами 1, 6, 9, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації зґясовано, що на виконання повноважень у сфері управління об'єктами житлово-комунального господарства рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Львівської області від 06.12.2022 «Про затвердження Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області» вирішено затвердити Порядок переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.
Відповідно до п.п 2.1. розділу ІІ Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові право на переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові без визначення їх функціонального призначення (використання) мають фізичні та юридичні особи, які є власниками таких об'єктів.
Відповідно до п.п. 2.14 розділу ІІ Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові власник, який має намір перевести житлове приміщення (квартиру, житловий будинок) у нежитлове звертається до виконавчого комітету Миколаївської міської ради з письмовою заявою про свої наміри щодо переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове із зазначенням виду діяльності, який заявник має намір здійснювати чи планованого функціонального призначення. Якщо співвласників приміщення є дві і більше фізичні чи юридичні особи, то заява повинна бути підписаною усіма співвласниками.
До заяви додаються такі документи:
- нотаріально або в іншій формі засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на житлове приміщення (квартиру, житловий будинок), які переводяться у нежитлові (із зазначенням усіх співвласників, у тому числі неповнолітніх) та документа, що підтверджує державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна:
- копія технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна;
- витяг з Єдиного державного реєстру (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
- копія статуту, засвідчена підписом керівника та печаткою юридичної особи (для юридичних осіб);
- копія паспорта (сторінка 1,2 та сторінка з відміткою про реєстрацію за місцем проживання) - для громадян та фізичних осіб-підприємців;
- копія довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, для громадян та підприємців;
- довідка МКП «Житлово-комунальне управління», обслуговуючої компанії або ОСББ про відсутність реєстрації осіб у житловому приміщенні, що планується перевести в нежитлове;
- згода загальних зборів або правління (згідно зі Статутом), якщо житлове приміщення розташоване у будинку, у якому створено ОСББ;
- засвідчена нотаріальна згода власників суміжних житлових приміщень (блокованих) будинків, квартир) з житловим приміщенням (блокованим будинком, квартирою, яке пропонується перевести у нежитлове. У випадку, коли в житловому будинку є приватизовані квартири, при реконструкції житлових приміщень з використанням місць загального користування (сходові клітини, колясочні та інші приміщення загального користування) необхідна згода власників приватизованих квартир цього будинку;
- засвідчена власником або балансоутримувачем згода мешканців будинку (при реконструкції нежитлових приміщень загального користування);
- матеріали технічного обстеження житлового приміщення (квартири, житлового будинку) щодо можливості переведення;
- дозвіл органу опіки та піклування, якщо одним із співвласників житлового приміщення є неповнолітня дитина.
Отже, вказаним вище Порядком передбачено, що переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове дозволяється за наявності, наряду з іншими документами, засвідченої нотаріальної згоди власників суміжних житлових приміщень (блокованих) будинків, квартир) з житловим приміщенням (блокованим будинком, квартирою, яке пропонується перевести у нежитлове. У випадку, коли в житловому будинку є приватизовані квартири, при реконструкції житлових приміщень з використанням місць загального користування (сходові клітини, колясочні та інші приміщення загального користування) необхідна згода власників приватизованих квартир цього будинку.
Вказаний Порядок як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи є чинним, а отже, підлягає застосуванню.
Яку же згадувалось вище, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2020 №229637747, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №42156751.
Вказана квартира розташована на першому поверсі у будинку квартирного типу (гуртожитку) та складається з кухні та чотирьох житлових кімнат житловою площею 72,8 кв. м., загальна площа квартири 95,2 кв. м., що підтверджується технічним паспортом.
На другому поверсі у будинку квартирного типу (гуртожитку) над квартирою ОСОБА_2 розташована квартира АДРЕСА_2 , що належить
ОСОБА_1 28.02.2023 звернувся із заявою до голови Миколаївської міської ради із заявою, у якій просив надати дозвіл на переведення частини житлових приміщень (1-6; 1-7) у нежитлові приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на підставі правовстановлюючого документа на право власності № 2203105446230, виданого 26.10.2020 під офіс-магазин.
При цьому, дозвіл позивача на переведення частини житлових приміщень (1-6; 1-7) у нежитлові приміщення в квартирі АДРЕСА_1 у нежитлові - відсутній.
Надаючи оцінку такій обставині суд першої інстанції слушно зауважив, що зазначеним вище Порядком врегульовано питання у разі неможливості отримання письмової згоди (чи відмови у її наданні), від власників суміжних квартир житлового будинку для переведення житлових приміщень у нежитлові.
Так, відповідно до п.п. 2.4.1 розділу ІІ Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові, у разі немотивованої або безпідставної відмови власників суміжних квартир в наданні згоди щодо подальшого використання житлових приміщень під об'єкти певного призначення, а також при виникненні сумнівів у достовірності поданих документів та доцільності зміни цільового призначення приміщення, може створюватися комісія у складі заступника міського голови відповідно до розподілу функціональних обов'язків, представника відділу архітектури і містобудування, депутата міської ради, а також можуть залучатись представники інших підрозділів міської ради, керівник об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцем розміщення мешканців складається відповідний акт обстеження, який враховується при підготовці і прийнятті рішення виконкому міської ради.
Відповідно за наслідками обстеження першого поверху будинку АДРЕСА_4 , з метою встановлення можливості переведення частини житлових приміщень (літ. 1-6 та лі. 1-7) у квартирі АДРЕСА_5 під об'єкти нежитлового приміщення складено акт обстеження від 06.03.2023 у складі комісії: заступника міського голови, головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування, архітектурно-будівельного контролю, депутата Миколаївської міської ради, згідно якого ОСОБА_1 відмовилась надавати такий дозвіл. Також у акті зазначено: «Відмова мешканки квартири АДРЕСА_2 є необґрунтованою та безпідставною».
У подальшому, виконавчий комітет Миколаївської МР, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 від 28.02.2023 № М/6- про надання дозволу на переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , належного йому на праві власності, у нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень, інші додані документи, відповідно до Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06.12.2022 № 168, п.п.7 п. а), керуючись ст. 31, ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на переведення належного йому на праві власності житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення з метою влаштування торговельно-офісних приміщень.
Крім того, виконавчий комітет Миколаївської МР 04.07.2023 прийняв рішення «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.03.2023 № 51», відповідно до якого вирішив внести зміни у п. 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.03.2023 № 51 та виклав його у наступній редакції: «Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на переведення належних йому на праві власності житлових приміщень (1-6, 1-7) квартири АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення з метою влаштування торговельно-офісних приміщень».
Надаючи правову оцінку оскарженому судовому рішенню, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відхиляючи доводи позивачки про те, що оскаржуване рішення відповідача про переведення жилого приміщення у нежитлове прийнято без законних на те підстав, зазначає, що вона не була присутня та не була належним чином повідомлена про обстеження комісією житлового приміщення від 06.03.2023, відповідно до якого було складено акт щодо можливості та доцільності переведення із житлового у нежитловий фонд частини житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , що позбавило її права для надання додаткових пояснень, і як, наслідок, вплинуло на прийняття рішення Миколаївською МР рішення № 51 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 у нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень, суд першої інстанції вірно зазначив, повідомлення її чи присутність при складанні акта обстеження житлового приміщення в силу положень Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових приміщень у житлові на території Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області не є обов'язковою. Більше того, відмова власника суміжної квартири у наданні згоди на переведення квартири з житлової у нежитлову не повинно розцінюватися, що зазначене питання не вирішувалося або що вирішення зазначеного питання взагалі не відбулося. Етап надання згоди, як допоміжна стадія такого переведення, полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано надати таку згоду. Якщо ж власник суміжної квартири відмовився надавати таку згоду, тоді як альтернатива складається акт обстеження житлового приміщення.
Крім того інші доводи позивачки не підтверджені жодними доказами, які би свідчили про порушення її прав, а припущення, на обґрунтування позову, не можуть слугувати підставою для скасування рішення № 51 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо переведення частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 в нежитлове з метою влаштування торговельно-офісних приміщень».
Крім того суд правильно вказав, що згідно державних будівельних норм ДБН В 2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди», ДБН В 2.2.-15-2005 «Будинки і споруди». Житлові будинки» такі приміщення громадського призначення як магазин-офіс можуть бути розміщені в житлових будинках на першому поверсі і мати ізольований вхід від житлової частини будинку.
Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Крім того у матеріалах справи наявний висновок експерта № 056/21 будівельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_2 від 20.12.2021, в якому експертом зроблено такий висновок.
Використання приміщень літ. 1-6 та літ. 1-7 квартири АДРЕСА_1 , в якості офісу-магазину з дистанційного продажу авто (без автостоянки) та автозапчастин відповідає Державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам і правилам (див. дослідження).
Користувачі та порядок користування спільного коридору, сходової клітки, підвальних приміщень, місць загального користування та прибудинкової території при вході в будинок з другого фасаду, внаслідок використання приміщень літ. 1-6 та літ. 1-7 квартири АДРЕСА_1 в якості офісу-магазину з дистанційного продажу авто (без автостоянки) та автозапчастин - не зміняться (див. дослідження).
Порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_6 для її мешканців та власників не зміниться після переведення з житлового, у нежитловий стан приміщень літ.1-6 та літ.1-7 квартири АДРЕСА_1 для використання їх в якості офісу-магазину з дистанційного продажу авто (без автостоянки) та автозапчастин (див. дослідження).
Отже, вказаний висновок експерта додатково підтверджує те, що права позивача як власника квартири АДРЕСА_6 жодним чином не будуть порушені у випадку перепланування третьою особою частини житлового приміщення у нежитлове.
Оскільки позивач жодними належними та допустимими доказами не довела, що оскаржуване рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області № 51 зумовило негативний вплив на її конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №380/22680/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. І. Мікула
А. Р. Курилець