17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/9695/23 пров. № А/857/20899/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (головуючий суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року в колгоспі «Новодавидківський» до загального трудового стажу та призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Новодавидківський» Мукачівського району Закарпатської області з 26 грудня 1989 року по 20 лютого 1996 року на підставі записів в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №072050010978 від 22.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26 грудня 1989 року до 20 лютого
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з пп. 1 п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі Положення № 28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Починаючи з 01.04.2021 року при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Відповідно п.4.2 розділу IV Постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Територіальним органом Фонду, який мав опрацювати заяву позивача про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань визначено відповідача. Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке підписано керівником та долучено до електронної пенсійної справи.
Так, п.4.10 Порядком №22 встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10 Порядку №22 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем заяви позивача про призначення пенсії за віком, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Відповідно, відповідач, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття відповідного рішення.
Суд І інстанції не звернув уваги на те, що позивач проживає в Закарпатській області, звертався з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та буде перебувати на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Судом І інстанції прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме про права, інтереси та обов'язки Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Судом І інстанції не вирішувалося питання про залучення до участі в якості відповідача Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Клопотання про залучення співвідповідача у справі не розглядалося та рішення щодо нього не приймалося.
Щодо не врахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26.12.1989 по 20.02.1996 роки, то апелянт зазначає, що згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно до п. 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, (далі- Порядок №310) трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Пунктом 6 Порядку № 310 передбачено, що всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особі рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження стажу роботи в колгоспі приймаються також довідки видані правлінням колгоспу. У довідці вказується, з якого року колгоспник є членом колгоспу і скільки років працював у колгоспі. Крім цього, для підтвердження стажу роботи в колгоспі приймаються довідки архівних установ.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4.
Звертає увагу на ту обставину, що позивачем, при зверненні за призначенням пенсії за віком не було надано відповідачу жодного документу, який би підтверджував трудовий стаж за спірний період.
В трудовій книжці позивача відсутні записи про виконуваний позивачем встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та його перебування членом колгоспу.
Відомості за спірний період з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року містяться в довідці №1 від 24.07.2023 року, виданою директором СТОВ «Аграрник» с. Нове Давидково Мукачівського району, Закарпатської області, але СТОВ «Аграрник» не є архівною установою. У вказаній довідці не зазначені відомості про дату вступу в члени колгоспу, дату припинення членства в колгоспі, відпрацьовану кількість трудоднів (порічно) та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві за відповідний рік, тобто довідка видана згідно записів трудової книжки позивача.
Суд І інстанції не надав належної правової оцінки тому, що довідка видана згідно записів трудової книжки позивача.
Отже, на підставі наведеного, судом І інстанції не проаналізовано та не досліджено, що для зарахування періоду роботи позивача з 26.12.1989 по 20.02.1996 в колгоспі «Новодавидківський» при зверненні за призначенням пенсії за віком не було підтверджено спірний період роботи уточнюючою довідкою або архівною довідкою відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено норми матеріального права.
Таким чином, підстав для зарахування періоду роботи у колгоспі позивача до страхового стажу немає.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2023 року позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим, 16 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Разом із заявою було додано всі відповідні документи про трудовий стаж, в тому числі трудова книжка серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розгляду.
22 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням №072050010978 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
З даного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача, відповідно до поданих ним документів, в тому числі, не був зарахований період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року, оскільки відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», діє окремий порядок зарахування до трудового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах, тому для зарахування періодів роботи до трудового стажу необхідна додаткова інформація чи перебувала особа членом колгоспу, чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та надати історичну довідку про перейменування або реорганізацію підприємства.
Відповідач вказав, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Разом з тим, вік заявника 60 років 00 місяців 15 днів, а страховий стаж складає 24 роки 04 місяці 29 днів. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
В Рішенні зазначено, що дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 02.03.2026 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із абзацом першим частини першої ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд підставно зауважив, що до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Крім того суд правильно врахував, що приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058).
Згідно до ч.1 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
З огляду на це правильним є твердження, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом у даній спірній ситуації зґясовано, що встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року, оскільки відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», діє окремий порядок зарахування до трудового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах, тому для зарахування періодів роботи до трудового стажу необхідна додаткова інформація чи перебувала особа членом колгоспу, чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та надати історичну довідку про перейменування або реорганізацію підприємства.
Згідно матеріалів справи при зверненні за призначенням пенсії позивач подав, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року, яка містить, в тому числі, такі відомості:
- 26.12.1989 року прийнятий на роботу в колгосп «Новодавидківський» шофером;
- 20.02.1996 року рішенням загальних зборів №1 від 20.02.1996 року колгосп «Ново-Давидківський» був перейменований в СПП «Нове Давидково» згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року;
- 17.01.2000 року рішенням загальних зборів №l від 17.01.2000 року СПП «Hoве Давидково» реорганізовано в СТОВ «Новодавидківське» згідно Указу Президента України №1529 від 03 грудня 1999 року;
- 01.01.2004 року рішенням загальних зборів №l від 01.01.2004 року CTOB «Новодавидківське» було реорганізовано в СТОВ «Аграрник»;
- 01.09.2008 року наказом №24 від 01.09.2008 року позивач звільнений з роботи в СТОВ «Аграрник» за власним бажанням.
При цьому суд слушно зауважив, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про виконуваний позивачем встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та чи перебував він членом колгоспу, однак такі відомості за спірний період з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року містяться в довідці №1 від 24.07.2023 року, виданою директором СТОВ «Аграрник» с.Нове Давидково Мукачівського району, Закарпатської області.
Відповідно до даної довідки ОСОБА_1 працював на посаді водія вантажного автомобіля в колгоспі «Новодавидківський» та за весь період роботи водієм виконував встановлений мінімум трудової участі у даному зазначеному колгоспі, що засвідчується підписами колишнього (за відповідний період) голови колгоспу «Новодавидківський» Микуланинець Василем Йосиповичем та колишнім членом правління (за відповідний період) ОСОБА_2 .
Згідно відповіді архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації на запит Фабриція Юрія Івановича №07-03/69 від 14.03.2023 року колгосп «Новодавидківський» утворює документи довгострокового зберігання і до архівного відділу документи колгоспу на державне зберігання не надходили. Разом з тим, ліквідатором колгоспу «Новодавидківський» є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
При цьому суд правильно зазначив, що факт перейменування, реорганізації підприємства, в якому безперервно працював позивач в період з 26.12.1989 року по 01.09.2008 року, підтверджується відповідними указами президента, в тому числі, згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року колгосп «Новодавидківський» переіменовано на СПП «Нове Давидково».
Також суд вірно зауважив, що відомості про періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази, більше того, обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем належним чином підтверджено факт перебування членом колгоспу та виконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві в період з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Починаючи з 01.04.2021 року при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності.
Відповідно п.4.2 розділу IV Постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Територіальним органом Фонду, який мав опрацювати заяву позивача про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно, за результатами розгляду заяви позивача, останнім прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке підписано керівником та долучено до електронної пенсійної справи.
За таких обставин твердження апелянта, що він як відповідач, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття відповідного рішення не заслуговує на увагу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі №260/9695/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула