17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3473/24 пров. № А/857/19474/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року (суддя - Димарчук Т.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №140/3473/24 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці,
про визнання протиправним і скасування рішення,
встановив:
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000019 від 02.10.2023; 2) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 2968,96 грн., з яких: 968,96 грн. судовий збір, 2000,00 грн. витрати на правничу допомогу.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що митний орган прийняв оскаржуване рішення на основі старої редакції ч.1 ст.368 МК України, чинної до 19.07.2022. Зазначає, що законодавець розширив перелік документів, які підтверджують фактурну вартість товарів для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Зазначені зміни до МК України не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення. Вважає скаржник, що відповідач не обґрунтував з яких саме підстав прийняв рішення про визначення вартості товарів, не вказав чому наявні документи не дають можливості визначити вартість товару та чому вони не є достатніми при митному оформленні товару. Апелянт зауважує, що не здійснює комерційну діяльність та придбав взуття для власних потреб. Зазначає, що підписи сторін не являється ціноутворюючим фактором та не впливає на числове значення складових митної вартості, чинне міжнародне законодавство не виключає складання рахунків-фактур (інвойсів) в електронному вигляді без наявності підписів сторін. При цьому, інформація з автоматизованої інформаційної системи не може бути безумовним джерелом для визначення митної вартості товару.
За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законними і обґрунтованими, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
28.09.2023 на митному посту «Устилуг» Волинської митниці позивачем з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно з якою задекларовано товар - взуття підліткове вагою 49 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США. Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс №111 від 27.09.2023 та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66F256 від 27.09.2023 (а.с.12).
Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивач долучив інвойс № 181 від 27.09.2023 (а.с.14).
Посадовими особами Волинської митниці 28.09.2023 складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому зазначено, що під час проведення повного митного огляду т.з. р.н. НОМЕР_1 встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “Jong Golf», країна виробництва - Китай, загальною кількістю 408 пар, загальною вагою 392 кг (брутто). Товар відповідає заявленим відомостям в митних деклараціях. Подано товаросупровідні документи: декларація №23PL301010NU66G880 від 27.09.2023 та інвойси від 27.09.2023 №№182,179,183,177,178,184,180,181 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 567,12 дол. США.
02.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/00019, згідно з яким митним органом задекларований позивачем товар визначено як «взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “Jong Golf», код товару 6404199000», та визначено вартість товару за одиницю 17,96 доларів США, загальна вартість товару 1005,97 доларів США (36786,91 грн) (а.с.11).
У графі 18 оскаржуваного рішення від 02.10.2023 №UA205110/2023/00019 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: «відповідно до п.1 ст.368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023).
Відповідач внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння митним органом з позивачем митних платежів відповідач склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія ЄC №033487 та нарахував митні платежі на загальну суму 5573,28 грн. Відповідно до копії чеку №5473 від 02.10.2023 позивач здійснив оплату зазначених митних платежів (а.с.13-зв, 40-зв).
18.10.2023 представник позивача адвокат Шумський Б.А. подав до Волинської митниці адвокатський запит №31/18-10-23, в якому просив повідомити, у зв'язку з чим винесено рішення від 02.10.2023 №UA205110/2023/00019 та чому не було враховано поданий позивачем інвойс №111 від 27.09.2023 на підтвердження вартості, а також місця придбання товару.
Листом від 31.10.2023 №7.3-28-07/13368 Волинська митниця повідомила представника позивача, що відповідно до частини четвертої статті 368 глави 53 розділу XII МК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 «Про затвердження форми рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» та у зв'язку з наявністю в митного органу інформації щодо рівня цін на подібні (аналогічні) та ідентичні товари прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказаний інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст.368 МК України. При цьому, з інформації, зазначеної в інвойсі, вбачається застосування умов поставки DAP згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішній торгівлі. Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно Законом України «Про підприємництво». Разом з тим, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та/або проведеної оплати (а.с.16).
Позивач, не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням №UA205110/2023/00019 від 02.10.2023, звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Статтею 364 МК установлено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 365 МК України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Частиною першою статті 368 МК встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Відповідно до частини третьої 368 МК особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Частиною четвертою статті 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналізуючи вищенаведені положення МК України, слід дійти висновку, що громадяни вправі ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Згідно з абзацом другим пункту 8 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, використовується митна декларація, зазначена в абзаці п'ятому пункту 2 цього Положення, відповідно до якого товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач подав митниці митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначив про ввезення на митну територію України товару: підліткове взуття вагою 49 кг, кількістю 48 пар, загальною вартістю 66,72 доларів США.
Подаючи таку декларацію, позивач зазначив мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Згідно листа Державної митної служби України 02.10.2012 р. №11.1/2-15.1/10958-ЕП «Щодо застосування окремих норм Митного кодексу України», адресованому начальникам митниць, зазначено, що при здійсненні митними органами митних формальностей щодо товарів громадян, слід враховувати кількість товарів, вартість та мету їх ввезення. У випадку ввезення громадянами товарів, які за своїми кількісними показниками не можуть відповідати меті щодо особистих, сімейних потреб, митне оформлення таких товарів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення розділу ХII Кодексу в такому випадку не застосовуються.
Здійснюючи митний контроль, відповідач встановив, що у транспортному засобі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , окрім товару, який переміщувався ОСОБА_1 , переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний іншим громадянам та водію. Вказані обставини підтверджені актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду (а.с.41).
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість, оскільки загальна кількість товару (підліткового взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 408 пар та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою є обґрунтованими.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс від 27.09.2023 №181 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
В силу вимог частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами частини першої статті 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Отже, рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товарів саме комерційного призначення, а не тих, які ввозяться громадянами для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних з комерційною метою.
Суд зауважує, що інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару
Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що в інвойсі №181 від 27.09.2023 зафіксовано умови поставки товару DAP Chelm за правилами Інкотермс, які встановлюють правила власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів, відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки та використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі.
DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки. Після прибуття товару в країну призначення, митне очищення в країні-імпорті необхідно заповнити за його власними витратами та ризиками, включаючи всі митні збори та податки.
Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, вони регулюють питання, пов'язані з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів та стосуються комерційної практики.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України від 16 квітня 1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Апелянт не заперечує, що не є фізичною особою-підприємцем, та наполягає на тому, що придбала товар з метою використання для особистих потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
В інвойсі від 27.09.2023 №181, який наявний у матеріалах справи, відсутній підпис продавця чи іншої особи, яка від імені продавця його видала, він не містить і електронного підпису.
У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об'єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.
Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами міжнародної торгівлі.
Разом з тим, оскільки в цьому випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений частиною першою статті 368 МК України.
З витягу з МД № UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 вбачається, що код товару 6404199000.
Зокрема, згідно з додатком до Закону України «Про Митний тариф України» №2697-IX від 19.10.2022 до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано --- інше.
У спірному рішенні для визначення митної вартості товару була взята за основу МД від 11.09.2023 № UA101040/2023/8700, МД-1 ЄЄ №34526 від 02.10.2023. Вартість товару за МД № UA101040/2023/8700 (код 6404199000) становить 20,53 доларів США/кг або 17,96 доларів за одиницю (за пару) відповідно до розрахунку, наведеного у графі 14 рішення від 02.10.2023 №UA205110/2023/00020.
З огляду на встановлені обставини, які свідчать про непідтвердження позивачем заявленої фактурної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були достатні правові підстави для прийняття письмового рішення про самостійне її визначення, відповідно до приписів частини четвертої статті 368 МК України, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару за МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в адміністративній справі №140/3473/24 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль