08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4290/24 пров. № А/857/34507/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №260/4290/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі (головуючий суддя першої інстанції - Плеханова З.Б., час ухвалення - 10.02 год., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 10.12.2024),-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.06.2024 року №126 о/с, яким ОСОБА_1 , переведено для подальшого проходження служби на посаду старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області, звільнивши з посади старшого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області; визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 №1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності Окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» відносно притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області 19.06.2024 року №131 о/с «По особовому складу», яким старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 19 червня 2024 року; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області з 19 червня 2024 року; зобов'язання Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2000 року по 19.06.2024 року проходив службу в органах внутрішніх справ, за період роботи працював на різних посадах, з 2015 р. був прийнятий на службу до Національної поліції України. З 2004 року проходив службу на різних посадах в слідчих підрозділах, а з 2022 року проходив службу на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області по 13 червня 2024 року. ОСОБА_1 наказом Головного управління національної поліції в Закарпатській області від 13 червня 2024 року № 126 о/с було призначено на посаду старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області, про що йому стало відомо по засобах комунікації, а також із листа від 14 червня 2024 року №945/106/2-2024, який він отримав 21 червня 2024 року. У зв'язку із перебуванням на лікуванні із 12 червня 2024 року справи за посадою старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції не передав та не приступав до виконання обов'язків за посадою старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області. Позивач не погоджується з наказом ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 № 126 о/с в частині переведення його на подальшу службу на іншу посаду, вважає його протиправними, оскільки переведення та призначення на нову посаду відбулися з порушенням норм чинного законодавства без його згоди, а також не було враховано стан його здоров'я. Також наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 1514 від 18.06.2024 р. до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби та наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 131 о/с від 19.06.2024 р. звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Зазначає, що службове розслідування проведено з порушенням вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки його не було повідомлено про початок службового розслідування та не надано можливості надати свої пояснення.
Наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 -о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) виданий під час перебування на лікарняному. Підставами для звільнення позивача зазначено: пункт 2 наказ ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2024 року № 1514, довідка - розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 34, видана УЛМТЗ ГУНП 18.06.2024 вих. №684/106/3-2024. Прийняттю оскаржуваного наказу про звільнення позивача передувало службове розслідування. Позивач зазначає, що його було повідомлено про початок службового розслідування 21 червня 2024 року та не надано можливості надати свої пояснення, у зв'язку із перебуванням на лікарняному, чим порушено вимоги ст. 14 Дисциплінарного статуту. Також, при накладенні дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано того, що за час роботи як в органах внутрішніх справ так і в поліції позивач зарекомендував себе позитивно, як сумлінний, чесний, дисциплінований співробітник. Крім того, за сумлінне ставлення до роботи має нагородження.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 126 о/с від 13.06.2024 року «По особовому складу» щодо призначення майора поліції ОСОБА_1 старшим інспектором відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення ( стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09.08.2024 № 163 о/с «По особовому складу» «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131». Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25.06.2024 року. Стягнуто з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.24 року по 02.12.24 року в розмірі 159840,00 грн. Рішення в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25.06.2024 року підлягає негайному виконанню. Рішення в частині стягнення з ГУНП в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) вул. Ференца Ракоці, 13 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 30 469,96 підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який є несумісними із подальшим проходженням служби в поліції.
Вважає, що позивач ОСОБА_1 свідомо та умисно уникаючи проходження служби в батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській області не повідомляв свого безпосереднього керівника про перебування на листку тимчасової непрацездатності, що розцінено як несумлінне та недобросовісне виконання службових обов'язків. При цьому, відомостей та листків непрацездатності останній відповідачу не надав та про перебування на Е-лікарняному працівник повинен інформувати роботодавця.
Вказує, що чинне законодавство не забороняє звільнення поліцейського зі служби під час перебування на листку непрацездатності, при цьому реалізація такого дисциплінарного стягнення проводиться після прибуття до місця служби.
Відповідач вживав всі належні заходи для відібрання пояснень від позивача в рамках здійснюваного службового розслідування, однак останній не з'явився на засідання дисциплінарної комісії.
Недотримання позивачем принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейських, нехтування позивачем вимогами Закону №580- ІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам у військовий час, що унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у НП України.
Також з метою встановлення можливого перебування поліцейських на лікарняному, в тому числі й ОСОБА_1 , в межах проведеного службового розслідування, до медичної установи ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» надіслано відповідний запит. Згідно наданої інформації ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» від 18.06.2024 року № 33/27-784, позивач за медичною допомогою до ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» не звертався та про відкриття лікарняних в інших медичних установ не повідомляв. Враховуючи відсутність позивача на службі 17 та 18 червня 2024 року, дії позивача були розцінені як невихід на службу.
Листом від 14.06.2024 року № 778/106/32-2024 повідомлено позивача про проведення службового розслідування з проханням прибути до управління головної інспекції ГУНП в Закарпатській області на засідання дисциплінарної комісії о 16.00 год. 17.06.2024.
Даний лист направлено Укрпоштою рекомендованим листом та у мережі Вацап.
Висновки суду про те, що у період з 12.06.2024 року по 19.06.2024 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, не можуть бути підставою для визнання наказів протиправними та не відповідають правовій позиції Верховного Суду.
З урахуванням наведеного просить рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скаргах та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 2000 року по 19.06.2024 року проходив службу в органах внутрішніх справ, за період роботи працював на різних посадах, з 2015 р. був прийнятий на службу до Національної поліції України.
З 2004 року проходив службу на різних посадах в слідчих підрозділах, а з 2022 року проходив службу на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області по 13 червня 2024 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 126 о/с від 13.06.2024 року «По особовому складу» призначено майора поліції ОСОБА_1 старшим інспектором відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення ( стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
13 червня 2024 року на ім'я керівника Головного управління Національної поліції Закарпатській області (далі - ГУНП) з управління превентивної діяльності - УПД) ГУНП надійшла доповідна записка від 14.06.2024 № 968/108/8 - 2024.
В доповідній записці УПД ГУНП зазначено, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 р. №620 утворено батальйон поліції особливого призначення ( стрілецький) ГУНП в Закарпатській області. Керівниками структурних служб , територіальних ( відокремлених) підрозділів (далі ТВП) ГУНП, на виконання вимог керівництва ГУНП в Закарпатській області (службова телеграма від 06.06.2024 р. №931/106/01/8-2024) було визначено поліцейських для подальшого проходження служби та виконання службових обов'язків у батальйоні. Однак, в доповідній записці вказано, що окремі поліцейські зі списків, які надані керівниками, зокрема старший слідчий слідчого відділення відділу поліції №. 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_1 , почали створювати штучні умови, відмовилися виконувати віддані накази своїх керівників, а також, ознайомлюватися та виконувати вимоги наказу ГУНП в Закарпатській області від 13.06.2024 № 126 о/с, про їх переведення до батальйону в порядку статті 65 Закону України від 02.07.2015 № 580 - VIII «Про Національну поліцію».
14 червня 2024 року Головним управлінням Національної поліції України в Закарпатській області видано Наказ № 1502 «Про створення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування».
Дисциплінарною комісією, під час проведення службового розслідування здобуті відомості про те, що справді, поліцейські , в тому числі і ОСОБА_1 за місцями несення служби, були визначені керівниками своїх підрозділів такими, що повинні в подальшому, нести службу у складі вказаного вище батальйону.
Також в ході проведення службового розслідування отримано відомості, які свідчать про те, що вищевказаним поліцейським після визначення останніх такими, що мають нести службу у складі батальйону , їхніми безпосередніми керівниками було віддано усний наказ , який зобов'язував останніх, з'явитися до секторів (відділів) кадрових забезпечень та в разі згоди з запропонованою посадою в складі батальйону або ж відмови подальшому нести службу у складі зазначеного батальйону - скласти відповідний рапорт про згоду з запропонованою посадою або відмови від такої , однак зазначені в доповідній записці УКЗ ГУНП поліцейські, не виконали наказу своїх безпосередніх керівників.
Станом на 13.06.2024 р. враховуючи відмову виконати накази своїх безпосередніх керівників, щодо прийняття рішення або відмови нести подальшу службу у складі батальйону, а також виходячи з необхідності комплектування вказаного батальйону поліції, поліцейські , зокрема і ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) та абзацу 2 ч.8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» , наказом ГУНП від 13.06.2024 № 126 о/с були призначені за наступними посадами, зокрема: ОСОБА_1 - інспектор взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого (призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковник поліції.
З метою ознайомлення поліцейських, зокрема ОСОБА_1 , зі змістом наказу ГУНП від 13.06.2024 № 126 а/с. 14.06.2024 до територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП, де проходять службу вказані поліцейські, УКЗ ГУНП були надіслані витяги із наказів про призначення в займані посади рекомендованими листами, а також надіслані такі витяги до керівників підрозділів в яких попередньо проходили службу поліцейські, для ознайомлення із наказами їх безпосередньо.
Окрім цього, враховуючи доведення наказів про призначення до батальйону поліцейських для проведення шикування, проведення інструктажу та стройового огляду було надіслано службову телеграму керівника ГУНП від 14.06.2024 №755/106/01/32-2024, із наказом про необхідність з'явитися 17.06.2024 до внутрішнього двору будівлі ГУНП, поліцейських, які після визначення їх такими, що мають проходити подальшу службу у складі батальйону , відмовилися документально оформити свій факт відмови, склавши відповідний рапорт та відповідно до п. 2 ч. 1 (для більш ефективної служби , виходячи з інтересів служби) та абзацу 2 ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», наказом ГУНП від 13.06.2024 № 126 о/с, були переведені до складу батальйону ГУНП.
Однак, окремі поліцейські серед яких ОСОБА_1 вимогу телеграми ГУНП від 14.06.2024 № 755/106/01/32-2024 - не виконав та про причини неприбуття не повідомив ні свого попереднього керівника, ні т.в.о командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_2 .
Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 17.06.2024 р. та 18.06.2024 р. взагалі не з'явилися на службу до місця дислокації батальйону (адмінприміщення РПОП ГУНП), про своє місце знаходження керівника - не повідомив.
17 червня 2024 року, за фатом невиходу ОСОБА_1 на службу складено Акт про відсутність на службі за вих. №783/106/32-2024
17 червня 2024 року, за фатом відмови ОСОБА_1 від дачі пояснень, членами дисциплінарної комісії ГУНП складено відповідний Акт про відмову від дачі пояснень за вих. №799/106/32-2024.
Опитана в ході службового розслідування ОСОБА_3 , пояснила, що 31.05.2024 за участі особового складу відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП ОСОБА_1 було визначено до складу батальйону. Вказаному поліцейському за участі особового складу, того ж дня було віддано усний наказ про те, що йому необхідно звернутися до кадрового підрозділу та оформити відповідні службові документи (рапорт про призначення на посаду) за фактом переводу до батальйону. На наказ ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відреагував негативно і за участі колективу відмовився від оформлення будь - яких документів з цього приводу та покинув місце несення служби. Як стало відомо ОСОБА_3 пізніше, ОСОБА_4 відкрив лист непрацездатності в закладі охорони здоров'я, у зв'язку із захворюванням. Так як ОСОБА_1 прибути за місцем несення служби відмовився, з метою ознайомлення останнього зі змістом наказу ГУНП від 14.06.2024 № 126 о/с та вимогою службової телеграми ГУНП від 14.06.2024 № 755/106/01/32-2024, ОСОБА_3 під час телефонної розмови з ОСОБА_1 в повній мірі зачитала зміст вказаних вище службових документів, повідомивши останнього про необхідність прибуття 17.06.2024 до внутрішнього двору будівлі ГУНП, надіславши за допомогою месседжера «WhatsApp» скановані варіанти документів про які йдеться, з якими, згідно відміток вказаного додатку - ОСОБА_1 ознайомився.
ОСОБА_1 07.11.2015 року склав присягу наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно службової характеристики, яка міститься в матеріалах службового розслідування та не має дати її написання ОСОБА_1 з листопада 2015 року, до цього часу проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Закарпатській області. За період перебування на посаді зарекомендував себе посередньо. У роботі не завжди вміє виділяти головне і сконцентровувати свої зусилля його вирішенні. Здатний швидко аналізувати оперативну обстановку, однак не завжди приймає правильні рішення. Не займається саморозвитком, зміни в чинному законодавстві, відомчих нормативно-правових актах, що стосуються діяльності поліції не відслідковує. В роботі не завжди проявляє ініціативу, розпочату справу не завжди доводить до логічного завершення. На критику в свою адресу реагує, однак належних висновків не робить . До товаришів по службі відноситься без упередження. Висловлює свою думку переконливо і спокійно. За характером доброзичливий, спокійний. Фізично розвинений добре. В стройовому відношенні підтягнутий, охайний.
18 червня 2024 року, дисциплінарною комісією складено Висновок «За фактами відмови окремими поліцейськими структурних служб, територіальних ( відокремлених) підрозділів ГУНП в Закарпатській області виконувати накази керівників», у якому констатовано:
Таким чином, ОСОБА_1 діючи непрофесійно, хибно розуміючи вимоги Присяги яку склали та ігноруючи обов'язки поліцейського щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану України», наказів Національної поліції України, від 08.04.2022 №242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУНП в Закарпатській області від 25.02.2022 №455 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», не виконали накази своїх безпосередніх керівників, а також керівника ГУНП ( вимога службової телеграми) , грубо порушив вимоги частини 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2, 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 с. 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про зональну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 2, 13 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», яка регламентує етику поведінки декларантів, оскільки поліцейські є суб'єктами декларування, чим намагався спровокувати у інших поліцейських негативну поведінку аналогічного характеру, що в умовах війни України з російською федерацією, є неприпустимо.
Згідно відомостей зазначених у службовій характеристиці позивача останній, за період служби в поліції, зокрема, на посадах до призначення у батальйон, зарекомендував себе - посередньо, як поліцейський, який є невмотивований та неініціативний.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування не встановлено.
Дисциплінарною комісією зазначено, що:
1. Проведення службового розслідування за фактом викладених в доповідній записці управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області відомостей, з приводу відмови окремих поліцейських структурних служб, територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національне порції в Закарпатській області виконувати накази керівників завершити.
2. Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися.
4. За вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2, 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 2, 13 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у невиході на службу 17.06.2024 та 18.06.2024 в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, а також невиконанні наказів безпосередніх керівників та керівництва Головного управління Національної поліції Закарпатській області, старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 (0073030), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області від 18.06.2024 №1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення частин 1,2, статті 3 та пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 2, 13 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у невиході на службу 17.06.2024 та 18.06.2024 в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, а також невиконанні наказів безпосередніх керівників та керівництва Головного управління Національної поліції Закарпатській області, старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 (0073030), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.
19 червня 2024 року супровідним листом №850/106/32-2024 начальником ГУНП в Закарпатській області на адресу позивача, був направлений Витяг з Наказу ГУНП в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» від 18.06.2024 №1514 для ознайомлення.
Згідно з Витягу з Наказу від 19.06.2024 р. №131 о/с «По особовому складу», відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнити зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України):
майора поліції ОСОБА_1 (0073030), старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 19 червня 2024 року.
Підстава: пункт 2 наказу ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2024 №1514 та довідка-розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 34, видана УЛМТЗ ГУНП 18.06.2024 вих. № 684/106/3-2024.
Згідно з Витягу з Наказу від 09.08.2024 року №163 о/с По особовому складу про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області вії 19.06.2024 . №131 о/с: пункт наказу в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0073030), старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головною управління Національної поліції в Закарпатській області, з 19 червня 2024 року, частково змінити. Вважати його звільненим з 24 червня 2024 року.
Підстава: листок непрацездатності № 12623231-2023678246-1 виданий комунальним некомерційним підприємством «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» 16 червня 2024 року.
Також судом встановлено, що відповідно до Виписки з медичної карти амбулаторного хворого Закарпатського центру зору ТОВ «ЗЦМО» від 03.06.2024 р. ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в період з 03.06.2024 по 03.06.2024 р. з діагнозом: складний далекозорий астигматизм, початкова катаракта правого ока. Складний далекозорий астигматизм, амбліопія, початкова катаракта лівого ока.
12.06.2024 року позивачу було відкрито лікарняний по 17.06.2024, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність від 12.06.2024 року №ВМС5-55Н5-Е777-ХЗН5.
17.06.2024 року - було відкрито лікарняний по 21.06.2024, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність від 17.06.2024 року №А8АС-ХР36-4892-65Р3.
З матеріалів особової справи позивача вбачається, що позивач при призначенні його у липні 2022 року на нову посаду має позитивну характеристику без негативних зауважень, про що вказав 06.07.2022 року начальник ГУ - начальник слідчого управління ГУНП в Закарпатській області в своєму Поданні про призначення на посаду начальника сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Не погоджуючись із вказаним визе наказами, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що на момент прийняття наказу №126 від 13.06.2024р. про призначення на нову посаду та наказу про обов'язок з'явитися 17.06.2024р. до внутрішнього двору будівлі ГУ НП, позивач перебував на листку непрацездатності, а тому розглядувані дії позивача не можуть трактуватись як порушення дисциплінарного статуту, через що підстави для накладення розглядуваного дисциплінарного стягнення є відсутніми, відповідно оскаржувані накази є протиправними. Як наслідок, позивач підлягає поновленню на посаді та на його користь слід стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову відповідають нормам матеріального права і узгоджуються із фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно ст.2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 6 Закону №580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
За приписами ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
В силу приписів ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я.
Частинами 1,2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.2 ст.77 Закону №580-VIII).
День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3 ст.77 Закону №580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Нормою ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1, 2, 3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч.5 ст.13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту).
Частиною 3 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку (ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського (ч.5 ст.19 Дисциплінарного статуту)
Згідно ч.6 ст.19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Частиною 7 ст.19 Дисциплінарного статут встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Частинами 9,10 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5 ст.26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (ч.6 ст.26 Дисциплінарного статуту).
Частиною 1 ст.27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (абз.1 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».
Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно п.1 розд.ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом п.1 розд.V Порядку, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п.4 розд.V Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розд.V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Аналіз наведених норм вказує на те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 320/11315/22 наголосив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023) з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно з ст. 16 цього ж Закону за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 №1882-IX, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
При цьому, Законом від 15.03.2022 №2123-IX статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зокрема, стаття 24 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції Закону №1702-IX від 16.07.2021 «Про основи національного спротиву» передбачає додаткові повноваження поліції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №580-VІІІ у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Аналіз наведених норм права доводить, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції, погоджуються на підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися.
Приписами частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено чіткий перелік підстав коли поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється.
Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р. затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до абз.2, 13 п.1 розділу II цих Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зі змісту присяги працівника поліції (ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію») слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Як уже зазначалось вище, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до такого виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
Як було встановлено під час судового розгляду, позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вказані обставини пов'язані із сукупністю допущених позивачем порушень службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги поліцейського.
Апеляційний суд висновує, що відповідач не надав переконливих та вагомих доказів на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач не надавав пояснень під час службового розслідування, оскільки перебував на лікарняному.
Відповідно до ч. 3 Розділу V Порядку у разі перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці, що підтверджено документально (далі - відсутність на службі за вагомих обставин), час відсутності його на службі не зараховується до строку проведення службового розслідування, про що видається наказ про відсутність на службі за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування.
Судом встановлено, що наказ про відсутність на службі позивача за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування - відсутній, хоча у відповідача була наявна необхідна інформацію про е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Доказів недійсності чи неправильності оформлення вказаних медичних документів під час судового розгляду не представлено.
Ураховуючи наведені вище положення чинного законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення факту невиконання (неналежного виконання) особою рядового і начальницького складу обов'язків або вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відповідно вид дисциплінарного стягнення повинен обиратись з врахуванням характеру та обставин вчиненого проступку, його наслідків, попередньої поведінки, кваліфікації тощо та бути спів мірним дисциплінарному проступку.
Згідно п.1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином для вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, з'ясовуванню підлягає саме склад дисциплінарного проступку в його діях, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Суд першої інстанції вірно вказав, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Покликання відповідача на суспільний резонанс, не звільняє відповідача від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з'ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.
Аналогічний висновок Верховний Суд висловив у постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20.
Крім цього, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Як уже зазначалось вище та встановлено судом, на момент прийняття усіх оскаржених наказів, в тому числі наказу № 126 від 13.06.2024 року про призначення на нову посаду та наказ про обов'язок з'явитися 17.06.2024 до внутрішнього двору будівлі ГУНП, невиконання яких інкримінується у вину позивачу ОСОБА_1 , останній перебував на лікарняному, що підтверджується належними та допустимими доказами, а тому вина позивача, як така що може трактуватись як порушення дисциплінарного статуту відсутня, що говорить про неможливість притягнення його до найсуворішої міри відповідальності - звільнення зі служби.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постанови КМ України № 328 від 17.04.2019р. «Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1066 від 01.06.2021р. «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001р. «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» Е-лікарняний - електронний документ, що засвідчує факт тимчасової непрацездатності особи. Він є підставою для звільнення від роботи та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Е-лікарняний не потрібно друкувати та надавати роботодавцю у паперовій формі чи надавати будь-які паперові підтвердження тимчасової непрацездатності.
При цьому, у хворого виникає обов'язок повідомити про відкриття Е-лікарняного свого роботодавця будь-яким зручним способом, наприклад, телефоном.
Повідомлення позивачем керівництва про перебування на лікарняному підтверджується скріншотом, відповідно до якого: «Віта Гоблик Кадри: Хто на лікарняному?- ОСОБА_5 ».
Також про перебування на лікуванні ОСОБА_1 доповів засобами телекомунікації посадовій особі, яка проводила службове розслідування - ОСОБА_6 та заступнику начальника відділу поліції - начальнику слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП - Боднар Н.В.
Апеляційний суд зазначає, що відповідач має змогу перевірити усю необхідну інформацію про е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Отже, відсутність ОСОБА_1 під час стройового огляду була законною, оскільки з 12.06.2024 року він був звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою.
Натомість Відповідач не спростував факт обізнаності про перебування позивача під час винесення всіх оскаржуваних наказів на лікарняному, будь яких скарг на неправомірність видачі лікарняних або неправомірності дій осіб, які їх видали, суду не надано.
Крім цього, 15 червня 2024 року в присутності працівників ГУ НП в Закарпатській області був складений акту про відмову від виконання наказу ГУ НП в Закарпатській області від 13.06.2024 року № 126 о/с (аркуш матеріалів службового розслідування 165). У останньому абзаці акту вказано: « ОСОБА_1 зазначив, що з вимогами вищезазначених документів ознайомлений, однак не надав відповідь щодо подальших своїх дій з даного приводу».
Не надання відповіді Відповідачем було трактовано, як відмова виконати наказ.
Також з матеріалів службового розслідування встановлено, що лист від 14 червня 2024 року за № 945 106/2-24, який направлений на адресу позивача рекомендованим листом через відділення Укрпошти (трекномер поштового від 8801709705212) про виклик його до ГУ НП в Закарпатській області (внутрішній двір ) на 17 червня 2024 року на 09 годину 00 хвилин, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному був отриманий членом його сім'ї, відповідно до інформації наявної на сайті Укрпошти 21 червня 2024 року.
Отже, дисциплінарна Комісія дані факти не перевірила, не надала їм оцінку та протиправно притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
17 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин, комісією складений акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень, де зазначено, що ОСОБА_1 не прибув на засідання дисциплінарної комісії для дачі пояснення якого було проінформовано належним чином засобами телекомунікації поштовим зв'язком. Однак вказані запрошення ним було проігноровано, що оцінюється дисциплінарною комісією, як відмова від дачі пояснень.
Водночас, ураховуючи про поінформованість посадових осіб ГУНП в Закарпатській області про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, були складені документи про відсутність на робочому місці із невідомих причин: стройова записка від 17.06.2024 року; акт відсутності на службі за цю ж дату; акт відсутності на службі за 18.06.2024 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Отже, Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.
Апеляційний суд наголошує, що сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем наказів згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному, відповідно його вина не може трактуватись як порушення дисциплінарного статуту, що говорить про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності, тому як наслідок Наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 126 о/с від 13.06.2024 року «По особовому складу» щодо призначення майора поліції ОСОБА_1 старшим інспектором відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення ( стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; пункт 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.06.2024 № 1514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та наказ на реалізацію попереднього наказу від 19.06.2024 № 131 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 , а також від 09.08.2024 № 163 о/с «По особовому складу» «Про часткову зміну пунктів наказу ГУ НП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131» слід визнати протиправними та скасувати.
Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Ураховуючи те, що суд визнав спірні накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції протиправними та такими, що підлягають скасуванню, суд висновує, відповідно підлягає до задоволення позовна вимога про поновлення позивача на посаді старшого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 25.06.2024 року.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок).
Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Довідки №502/106/5-24 від 08.07.2024 р., про заробітну плату ОСОБА_1 , його заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала: за квітень 2024 року 304469,96 грн., за травень 2024 року - 304469,96 грн., середньомісячна -304469,96., середньоденна- 999,00 грн.
Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу 160 календарних днів за період 25.06.2024 р. по 02.12.2024 р. що підлягає виплаті на користь позивача, становить 159840,00 грн. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які повинні утримуватися із сум доходу поліцейського.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. У зв'язку з чим рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 30 469,96 грн. підлягає до негайного виконання.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №260/4290/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін