17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 559/282/25 пров. № А/857/10467/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Волчанського А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2025 року у справі №559/282/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
суддя в 1-й інстанції Панас О.В.,
дата ухвалення рішення 04.03.2025,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне,
дата складання повного тексту судового рішення 04.03.2025,
До Рівненського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області, в якій просив постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА 3816399 від 08.01.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визнати незаконною і скасувати; закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Також просив стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посилання працівника поліції, у зазначеній постанові на порушення вимог чинного законодавства, є помилковим, оскільки викладені у постанові твердження не містять жодних обґрунтованих доказів.
ОСОБА_1 працює у ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» на посаді майстра шляхового з 01.09.2022, відповідно до наказу №125/пр від 31.08.2022. Згідно його посадових обов'язків він не є відповідальною особою, на яку покладено обов'язок щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Отже, працівники поліції, складаючи постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3816399 від 08.01.2025 дійшли невірного висновку про те, що саме ОСОБА_1 є тією посадовою особою, на яку покладено обов'язок щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
Зважаючи на вищезазначену інформацію просить суд врахувати, що працівники поліції складаючи дану постанову від 08.01.2025 про адміністративне правопорушення не достатньо обґрунтували вину правопорушника зважаючи на неточності, розбіжності при складанні адмінматеріалів та не додано жодних доказів щодо того, що адміністративне правопорушення відбулось через працівника ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР», а відповідно і не доведено вини у даному випадку ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2025 у цій справі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням його оскаржила сторона позивача, подавши на нього апеляційну скаргу.
Вважає рішення прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що майстер шляховий ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» ОСОБА_1 вжив заходів щодо виїзду посипальної спецтехніки для обробки протиожеледними матеріалами даної ділянки автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, с. Шлях км 188-190.
У постанові серії ЕНА №3816399 час скоєння правопорушення вказано 27.12.2024 о 10 год. 00 хв. Проте, відповідно до запису в журналі виїзду посипальної та очисної техніки №2 ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» (копія журналу виїзду посипальної техніки додається) виїзд посипальної техніки 1146 FORD 30 (д.н.з. НОМЕР_1 ) відбувся о 07 год. 00 хв. з території базування, а згідно GPS-tracking руху посипальної техніки (копія 1 фото маршруту посипальної техніки ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» GPS-tracking в с. Шлях) 1146 FORD 30 (д.н.з. НОМЕР_1 ) посипка протиожеледними матеріалами ділянки автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, с. Шлях км 188-190 була 27.12.2024 з 07 год. 30 хв до 13 год. 35 хв., де в с. Шлях, Рівненська область 27.12.2024 здійснено посипку протиожеледними матеріалами о 08 год. 18 хв
У наданому відповідачем акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.12.2024 містяться дані про наступне: « за результатами обстеження ділянку визнано: такою що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97». В акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, який додається до адміністративних матеріалів, зазначаються відомості про стан ділянки автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, с. Шлях км 188-190, що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», яким передбачено ліквідація вибоїн та інших недоліків покриття проїзної частини при перевищенні гранично допустимих пошкоджень, але у самих адміністративних матеріалах даної справи (акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі) відсутні будь-які записи які саме пункти та якого ДСТУ порушені ОСОБА_1 , п. 3 акту обстеження не визначалися працівниками поліції наявність дорожніх знаків, дорожньої розмітки.
Зауважено, що акт обстеження вулично-шляхової мережі містить посилання на вимоги ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», яке втратило чинність 01.12.2022. Разом з цим, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що порушення мало місце 27.12.2024. Сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці дороги зимової слизькості (ожеледиці) не доводить вину позивача у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки, що є порушенням ДСТУ 3587:2022.
Виходячи з вказаних вище норм, при виявленні гранично допустимих строків проведення робіт із ліквідації зимової слизькості дорожнього покриття з моменту виявлення, законодавець визначив спочатку можливість усунення недоліків, однак відповідного припису не винесено, а винесено 08.01.2025 оскаржувану постанову за події, які відбувались 27.12.2024, тобто через 13 діб після виявлення ожеледиці частини дороги
Апелянт вважає, що постанова серії ЕНА №3816399 від 08.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.140 КУпАП ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Апелянт просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі №559/282/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3816399 від 08.01.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн, а провадження у справі закрити. Також апелянт просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , на якого відповідно до Наказу ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» №13/03-од від 13.03.2024 було покладено відповідальність за експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області, зокрема і на а/д Н-25 «Городище-Рівне-Староконстянтинів» 188 км + 190 м, не вжив заходів щодо ліквідації зимової слизькості (ожеледиця) проїзної частини відповідно вимогам ДСТУ 3587:22 п. 6, чим порушив п. 3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух» та п. 11 «Єдиних правил ремонту та утримання а/д», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.140 КУпАП.
Постанова серії ЕНА №3816399 від 08.01.2025 містить посилання на акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.12.2024, на якому й ґрунтується постанова, фото, пояснення поліцейського, Наказ від 13.03.2023. Докази вчиненого правопорушення зазначені поліцейським в оскаржуваній постанові.
В оскаржуваній постанові детально описано факт порушення позивачем вимог ДСТУ 3987-22, таким чином ОСОБА_1 , як посадова особа ділянки, відповідальний за експлуатаційний стан, безпеку дорожнього руху, його безперебійність при проведенні робіт з експлуатаційного утримання на мережі (та ділянках), дотримання всіх необхідних природоохоронних заходів, техніку безпеки, на автомобільних дорогах згідно Переліку доріг, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги Н-25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» 188 км + 190 м.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та встановлені на їх основі обставини, суд першої інстанції вважав, що у інспектора були достатні підстави, а саме фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, окрім того, судом не встановлено порушення вимог КУпАП при розгляді адміністративної справи.
Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову та скасування постанови серії ЕНА №3816399 від 08.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 - відсутні.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із такого.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.01.2025 серії ЕНА №3816399 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови з'ясовано, що « 27 грудня 2024 року, на автомобільній дорозі Н-25 «Городище-Рівне-Староконстянтинів» 188 км + 190м ОСОБА_1 будучи посадовою особою ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР», що є відповідальною за утримання ділянки автомобільної дороги порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільної дороги, а саме не ліквідував зимову слизькість проїзної частини дороги у терміни відповідно вимог ДСТУ 3587-2022 та не вжив заходів для попередження, запобігання утворенню ожеледиці, не здійснив профілактичної попередньої обробки проїзної частини дороги протиожеледними матеріалами, чим порушив ч. 3 ст. 12 «Про дорожній рух», п. 11 «Єдиних правил ремонту утримання А/Д, вулиць, з/п, правил користування ними та охорони», п. 4 Розділу 7 «Єдиних правил зимового утримання доріг», чим порушив п. 1.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.12.2024 під час обстеження встановлено: забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР», експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: покриття проїзної частини має: наявність ожеледиці, ковзання: ожеледиця. За результатами обстеження ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97.
При цьому, в самому акті зазначено, що останні заходи щодо прибирання проїжджої частини здійснювалися 27.12.2024 о 08:40 год. з використанням ПОМ.
Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, обстеження проводилося на автомобільній дорозі Н-25 «Городище-Рівне-Староконстянтинів» 188 км + 190м поліцейським офіцером громади СВП ВП №3 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції Ситарчук Олег Володимирович у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розпочато обстеження ділянки вулично-шляхової мережі 27.12.2024 о 09 год. 40 хв. і закінчено о 10 год. 00 хв. цього ж дня.
Забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР».
Згідно Договору від 13.03.2024 №17-2024 служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (Замовник) уповноважила та надала право на виконання робіт генеральною підрядною організацією ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» (Виконавець) по експлуатаційному утриманню мережі автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень в межах смуг відведення автомобільних доріг в Рівненській області згідно Переліку доріг, а саме на здійснення заходів щодо ремонту та експлуатаційного утримання у безпечному для дорожнього руху сторін доріг.
Відповідно до Наказу ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» №13/03-од від 13.03.2024 відповідальність за експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області покладається на майстра шляхового ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із постановою від 08.01.2025, вважаючи її протиправною та такою, що порушує права позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Частиною 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 9 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Згідно з п. 8, 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП, зокрема, віднесено розгляд справи за ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Так, згідно з ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спірною постановою від 08.01.2025 зафіксовано порушення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», п. 11 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України №198 від 30.03.1994; п. 4 розділу 7 Г.1-218-118:2005 Єдиних правил зимового утримання доріг, п. 1.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух»).
Згідно з п. 11 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та хорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14.02.2012 №54, ДСТУ 3587:22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху, з наданням чинності з 01.12.2022, встановлені ДСТУ 3587:2022.
Відповідно до п. 6.2. ДСТУ 3587:2022, строки проведення робіт із ліквідації зимової слизькості з моменту її виявлення та снігоочищення після закінчення снігопаду та/або хуртовини не повинні перевищувати вимог зазначених у таблицях 5 та 6.
Пункт А.1 додатку А до вказаного ДСТУ визначає до якого рівня вимог відноситься автомобільна дорога.
Зокрема, строк ліквідації зимової слизькості з моменту виявлення залежить від рівня автомобільної дороги.
Відповідно до запису в журналі виїзду посипальної та очисної техніки №2 ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» виїзд посипальної техніки згідно GPS-tracking руху посипальної техніки (копія 1 фото маршруту посипальної техніки ТОВ «ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР» GPS-tracking в с. Шлях) 1146 FORD 30 (д.н.з. НОМЕР_1 ) посипка протиожеледними матеріалами ділянки автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів, с. Шлях км 188-190 була 27.12.2024 з 07 год. 30 хв до 13 год. 35 хв., де в с. Шлях, Рівненська область 27.12.2024 здійснено посипку протиожеледними матеріалами о 08 год. 18 хв (а.с.18)
Апеляційний суд зауважує, що актом обстеження зафіксовано, що останні заходи щодо прибирання проїжджої частини здійснювалися 27.12.2024 о 08:40 год з використанням ПОМ.
Відповідні доводи відповідачем не спростовані.
Також за змістом долученого до матеріалів справи акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.12.2024, з'ясовано, що за результатами обстеження ділянку визнано: такою що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97. Однак, відповідний ДСТУ втратив чинність з 01.01.2022.
Апеляційний суд зважає на копію фотознімку, долученого до матеріалів справи, однак такий є нечітким, який відрізок дороги на ньому зафіксовано незрозуміло. Ба більше, фотофіксація не дає можливості з'ясувати чи була ожеледиця на відповідному відрізку дороги.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці дороги зимової слизькості (ожеледиці) не доводить вину позивача у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки, що є порушенням ДСТУ 3587:2022, не зважаючи що у самому акті зафіксовано вжиття заходів щодо прибирання проїжджої частини з використанням ПОМ о 08:40 год. тобто за годину до початку обстеження.
У матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували чи було відомо позивачу в силу його службових обов'язків про зазначене у постанові щодо ожеледиці проїзної частини дороги до моменту його виявлення та чи порушив він, після виявлення невідповідностей, терміни їх усунення за ДСТУ 3587:2022, що і складає об'єктивну сторону правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Відповідач стверджуючи, що позивач не ліквідував зимову слизкість проїзної частини дороги у терміни відповідно до ДСТУ 3587:2022, однак конкретних термінів невиконання вищезазначених вимог ДСТУ не наведено у жодному документі, не зазначено у жодній заяві адресованій суду, не зважаючи на проведення обстеження всього через годину після вжиття заходів щодо прибирання проїжджої частини з використанням ПОМ о 08:40 год. тобто за годину до початку обстеження.
Доцільно зауважити, що посилаючись на відповідний акт обстеження, посадовими особами відповідача не дотримано вимог щодо його оформлення. Так, відповідний акт містить графу - посада, ПІП представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки, однак у такій жодних відомостей не зазначено, що свідчить про те, що уповноважений представник мав би бути присутнім при обстеженні відповідної ділянки, однак не був. Жодних доводів на спростування таких доводів сторони позивача відповідачем не надано
Отже, акт обстеження вулично-шляхової мережі від 17.12.2024 не відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395. Також відповідний акт містить загальне покликання на ДСТУ3587:97, яке втратило чинність без конкретизації відповідного пункту.
Враховуючи наведені обставини та у контексті диспозиції ч. 1 ст. 140 КУпАП колегія суддів зауважує, що відповідачем не обґрунтовано у чому саме полягає об'єктивна сторона вчиненого позивачем порушення, наявність такого порушення з наявних матеріалів справи не простежується.
Відповідно до ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та задовольнити позов.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі1211,20 грн (платіжна інструкція №9071 від 16.01.2025) та при зверненні до апеляційної інстанції - 1816,80 грн (платіжна інструкція №2 від 13.03.2025).
Своєю чергою, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, судовий збір, який позивач мав сплатити при зверненні до суду першої інстанції становив 605,60 грн, а при зверненні до суду апеляційної інстанції - 908,40 грн.
З огляду на викладене, поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій в сумі 1514,00 грн.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2025 року у справі №559/282/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3816399 вiд 08.01.2025 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 КпАП України, а провадження в справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн сплаченого судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 17.04.25