16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 159/208/25 пров. № А/857/7960/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2025 року у справі №159/208/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти з обслуговування м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ващука Тараса Анатолійовича про скасування постанови,-
суддя в першій інстанції - Смалюх Р. Я.,
дата ухвалення рішення - 04 лютого 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Ковель,
дата складання повного тексту рішення - 04 лютого 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти з обслуговування м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ващука Тараса Анатолійовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №966623 від 24 грудня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №966623 від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що п.9.2 б ПДР України зобов'язує водіїв подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Цей обов'язок не ставиться в залежність від наявності чи відсутності будь-яких дорожніх знаків перед поворотом, а також від того, по якій дорозі рухається транспортний засіб (по головній чи другорядній). Вказує, що поліцейським враховано, що дорога з вул.Ветеранів на вул.Івасюка змінює свій напрямок, а також п.16.14 ПДР України, відповідно до якого, якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Зазначає, що покликання позивача на те, що при здійсненні руху по головній дорозі подавати світлові сигнали не потрібно є безпідставними та не відповідає вимогам ПДР України. Звертає увагу на те, що позивач здійснив проїзд нерегульованого перехрестя з порушенням п.9.2 (б) ПДР, проїзд без увімкнутого світлового покажчика правого повороту підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами. Таким чином, оскаржувана постанова прийнята правомірно та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Учасники справи у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідно до положень ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду; неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, представник позивача подав заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції, однак через технічні проблеми інтернет зв'язку представника позивача провести судове засідання в режимі відеоконференції не було можливим, відповідно до ч.5 ст.195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2024 року поліцейський прийняв постанову серії БАД №966623, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 11 грудня 2024 року о 14.37 год ОСОБА_1 на перехресті вул.Івасюка-Ветеранів, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту у відповідному напрямку при зміні напрямку руху, а саме: повороту праворуч, чим порушив п.9.2 (б) ПДР. Зазначено, що до постанови додається відео з реєстратора, відео 475423, 477875, повідомлення. У постанові зазначено, що позивач на розгляд справи не з'явився.
З копії повідомлення про запрошення до підрозділу поліції від 11 грудня 2024 року вбачається, що позивач запрошувався для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 24 грудня 2024 року на 18.00 год за адресою м. Ковель, вул. Драгоманова, 19. У повідомленні є підпис поліцейського, підпис позивача відсутній.
Копією конверта рекомендованого відправлення №0600997689744 від ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області на ім'я позивача та трекінгу поштових відправлень з сайту ДП Укрпошта в мережі Інтернет вбачається, що зазначений лист з оскаржуваною постановою отриманий позивачем 06 січня 2025 року.
На відеозаписі з автомобільного реєстратора, вбачається як автомобіль поліції рухається дорогою з однією смугою руху в кожну сторону у м. Ковелі по вул. Ветеранів перед ним рухається автомобіль позивача «Фіат Добло» днз. НОМЕР_1 , автомобілі наближаються до нерегульованого перехрестя доріг вул. Ветеранів та вул. Володимира Івасюка. Перед перехрестям наявні знаки 2.3 «Головна дорога», 7.8 «Напрямок головної дороги», з якого видно, що головна дорога, по якій рухається позивач прямує праворуч. На узбіччі відсутні знаки 1.21-1.234 (Перехрещення рівнозначних доріг, Перехрещення з другорядною дорогою, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги) та знаки 4.2-4.6 (“Рух праворуч», “Рух ліворуч», “Рух прямо або праворуч», “Рух прямо або ліворуч», “Рух праворуч або ліворуч») ПДР. Автомобіль позивача, проїжджаючи цю ділянку дороги, правий світловий покажчик повороту не увімкнув, продовжує рух головною дорогою, яка іде праворуч. За деякий час автомобіль поліції вмикає проблискові маячки синього та червоного кольорів та здійснює зупинку автомобіля позивача.
На файлах з відеозаписами відсутній запис моменту початку розмови поліцейського з позивачем та повідомлення поліцейським позивачу причини його зупинки. Однак з перших хвилин відеозапису вбачається, що позивач звертається до поліцейського, щоб він не розпочинав розгляд справи, оскільки є судова практика, що підтверджує, що складу адміністративного правопорушення у його діях немає.
Також з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, як поліцейський розпочинає розгляд справи, роз'яснює позивачу положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, на 08.50 хв запису зафіксовано, що позивач просить поліцейського відкласти розгляд справ на 14 лютого 2025 року. На 11.20, 14.30 хв запису поліцейський повідомляє позивачу про перенесення розгляду справи на 24 грудня 2024 року на 18.00 год та зазначає адресу за якою здійснюватиметься її розгляд. Відповідач не погоджується з призначеною датою та наполягає на відкладенні до 14 лютого 2025 року. На 21.00 хв запису зафіксовано, що поліцейський ще раз повідомляє позивачу про час, місце і дату розгляду справи і пропонує поставити свій підпис у повідомленні про запрошення до підрозділу поліції. Позивач від підпису цього повідомлення відмовився, посилаючись на незгоду з датою та бажанням у повідомленні написати свої заперечення, чого поліцейський не дозволяв зробити.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Правила дорожнього руху України не містять чіткої вказівки на обов'язок подавати сигнал повороту у разі продовження руху через перехрестя головною дорогою без зміни проїзної частини, навіть якщо вона повертає праворуч, а тому позивач, здійснюючи рух головною дорогою, яка змінювала свій напрямок, зміни смуги руху чи проїзної частини, іншого маневру не здійснював, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідност і інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України “Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 11 грудня 2024 року о 14:37 год. на перехресті вул.Івасюка-Ветеранів, керуючи транспортним засобом «Фіат Добло» днз. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту у відповідному напрямку при зміні напрямку руху, а саме: повороту праворуч, чим порушив п.9.2 (б) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегією суддів оглянуто відеозапис, який міститься у матеріалах справи (а.с.37), на якому зафіксовано як автомобіль поліції рухається дорогою з однією смугою руху в кожну сторону у м. Ковелі по вул. Ветеранів перед ним рухається транспортний засіб «Фіат Добло» днз. НОМЕР_1 , автомобілі наближаються до нерегульованого перехрестя доріг вул. Ветеранів та вул. Володимира Івасюка. Перед перехрестям наявні знаки 2.3 «Головна дорога», 7.8 «Напрямок головної дороги», з яких вбачається, що головна дорога, по якій рухається позивач, прямує праворуч. На узбіччі відсутні знаки 1.21-1.234 (Перехрещення рівнозначних доріг, Перехрещення з другорядною дорогою, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги) та знаки 4.2-4.6 (“Рух праворуч», “Рух ліворуч», “Рух прямо або праворуч», “Рух прямо або ліворуч», “Рух праворуч або ліворуч») ПДР України. На відеозаписі зафіксовано, що, проїжджаючи вищевказану ділянку дороги, у транспортному засобі «Фіат Добло» днз. НОМЕР_1 правий світловий покажчик повороту увімкнутий не був, та водій продовжував рух головною дорогою, яка іде праворуч.
Як зазначено вище за змістом п.9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, а тому, здійснюючи аналіз п.9.2 б ПДР України, необхідно встановити чи здійснював позивач перестроювання, поворот чи розворот.
За змістом п.1.10 ПДР України маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Таким чином, перестроювання можливе у разі руху автомобіля по дорозі з кількома смугами в одному напрямку та відбувається, якщо автомобіль змінює одну смугу руху на іншу в тому ж напрямку.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 здійснював рух автомобілем з однією смугою руху в одному напрямку, а тому перестроювання здійснити не міг.
Крім того, визначення поняття «розворот» ПДР України не містять, при цьому, графічне зображення знаку 5.29 «Місце для розвороту» свідчить про те, що розворотом є зміна смуги руху на смугу протилежну за напрямком руху які знаходяться на одній дорозі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач розвороту не здійснював, смугу для руху у протилежному напрямку не змінював. Визначення «повороту» ПДР України також не містять.
Разом з тим, підрозділом 4 «Наказові знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені, зокрема, такі дорожні знаки: 4.2 “Рух праворуч», 4.3 “Рух ліворуч», 4.4 “Рух прямо або праворуч», 4.5 “Рух прямо або ліворуч», 4.6 “Рух праворуч або ліворуч». Рух лише у напрямках, показаних стрілками на знаках 4.1-4.6.
Так, знаки 4.3, 4.5 і 4.6 дозволяють також розворот транспортних засобів. Дія знаків 4.1-4.6 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, проїжджаючи головною дорогою перехрещення проїзних частин на яку поширюється дія знаків 4.2-4.6, водій здійснює «поворот» та повинен вмикати світловий покажчик повороту відповідного напрямку.
У підрозділі 3 «Заборонні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України передбачені знаки 3.22 “Поворот праворуч заборонено», 3.23 “Поворот ліворуч заборонено», Забороняється поворот ліворуч транспортних засобів. При цьому розворот дозволяється.
Дія знаків 3.22-3.24 поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед якими встановлено один з цих знаків.
У підрозділі 1 «Попереджувальні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України передбачені знаки 1.1 “Небезпечний поворот праворуч», 1.2 “ Небезпечний поворот ліворуч».
Знаки 1.1 і 1.2 попереджають про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.
Знаки 1.3.1, 1.3.2 “Декілька поворотів». Ділянка дороги з двома і більше розташованими один за одним небезпечними поворотами: 1.3.1 - з першим поворотом праворуч, 1.3.2 - з першим поворотом ліворуч.
Знаки 1.4.1-1.4.7 “Напрямок повороту». Знаки (1.4.1, 1.4.4, 1.4.6 - рух праворуч, 1.4.2, 1.4.5, 1.4.7 - рух ліворуч) показують напрямок повороту дороги, позначеної знаками 1.1 і 1.2, напрямок об'їзду перешкоди на дорозі, а знак 1.4.1, зокрема, - напрямок об'їзду центра перехрестя з круговим рухом; знак 1.4.3 (рух праворуч або ліворуч) показує напрямок руху на Т-подібних перехрестях, розгалуженнях доріг або об'їзду ділянки дороги, що ремонтується.
Таким чином, здійснюючи аналіз вищезазначених норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі руху дорогою, яка має повороти позначені знаками 1.1, 1.2, 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1-1.4.7, рух автомобіля не супроводжується зміною проїзної частини і обов'язку вмикати світловий покажчик повороту ПДР не передбачено. Заокругленість дороги, про яку інформує водіїв дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч", є одним із елементів дорожніх умов та, на відміну від маневрів, не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги. При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов'язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на п.10.5 ПДР України, в якому зазначено про те, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч необхідно рухатися ближче до правого краю проїзної частини.
Відповідно до п.1.10 ПДР України проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги; перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території (1.10 ПДР).
З врахуванням наведених вище положень ПДР України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що «поворот» у ПДР України вживається у двох значеннях: «поворот», як зміна напрямку дороги та «поворот», як маневр який здійснюється на перехрещенні проїзних частин та супроводжується зміною проїзної частини.
Крім того, згідно з п.1,10 ПДР України головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 рухався головною дорогою, на цій ділянці дороги знак 7.8 "Напрямок головної дороги" уточнює напрямок головної дороги на перехресті, який застосовується разом зі знаком 2.3 "Головна дорога", що надає водієві право першочергового проїзду. Знак 7.8 чітко показує, куди повертає головна дорога, а знак 2.3 підтверджує, що водій на головній дорозі має пріоритет.
При цьому, знаки 1.21-1.23.4, які попереджають про наближення до перехрестя, на цій ділянці дороги відсутні, як і відсутні знаки 4.2-4.6, тому водій повинен діяти за іншими ознаками, зокрема знаками пріоритету або за ПДР України щодо нерегульованих перехресть.
Зі змісту аналізу ПДР України вбачається, що поворот вживається у декількох значеннях (поворот як маневр та поворот як зміна напрямку проїзної частини), при цьому, чіткої вказівки на те, що водій, який рухається проїзною частиною, яка змінює свій напрямок на перехресті, повинен вмикати світловий покажчик повороту, навіть якщо він не змінює проїзну частину ПДР України також не містять, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не увімкнення світлового покажчика повороту у цій справі не відповідатиме принципу правової визначеності.
Матеріалами справи стверджується, що позивач рухався головною дорогою, яка змінювала свій напрямок, зміни смуги руху чи проїзної частини, іншого маневру він не здійснював.
Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач мав подавати сигнал покажчика повороту, якби його рух під час проїзду цього перехрестя супроводжувався зміною проїзної частини (тобто він здійснив поворот), або він рухався проїзною частиною на яку б поширювалися дорожні знаки 4.1-4.6 ПДР України. При цьому, ПДР України не містять чіткої вказівки на обов'язок подавати сигнал повороту у разі продовження руху через перехрестя головною дорогою без зміни проїзної частини, навіть якщо вона повертає праворуч.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Доказів на спростування цих обставин відповідачем не подано та матеріали справи таких не містять.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Правила дорожнього руху України не містять чіткої вказівки на обов'язок подавати сигнал повороту у разі продовження руху через перехрестя головною дорогою без зміни проїзної частини, навіть якщо вона повертає праворуч, а тому позивач, здійснюючи рух головною дорогою, яка змінювала свій напрямок, зміни смуги руху чи проїзної частини, іншого маневру не здійснював, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому постанова серії БАД №966623 від 24 грудня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі відповідно до положень ст.286 КАС України закриттю.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2025 року у справі №159/208/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.