17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9430/24 пров. № А/857/6530/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, головуючий суддя - Димарчук Т.М., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.06.2024 року по 21.08.2024 року та ненарахування і невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн щомісячно у період із 01.12.2023 року по 21.08.2024 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату в повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.06.2024 року по 21.08.2024 року та нарахувати і виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн щомісячно за період із 01.12.2023 року по 21.08.2024 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що з моменту отримання поранення та протягом всього курсу лікування, а також відпусток за станом здоров'я на підставі рішень ВЛК ОСОБА_1 не отримував у повному обсязі належних виплат, передбачених Постановою КМУ №168, хоча виписні епікризи та довідки ВЛК надсилались позивачем командуванню військової частини НОМЕР_1 вчасно.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн у періоди з 23.12.2023 року по 22.02.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у періоди з 23.12.2023 року по 22.02.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що усі виплати здійснюються відповідно до наказу командира військової частини, який видається на підставі рапорту військовослужбовця. Зауважив, що позивач рапортів стосовно виплат йому додаткової грошової винагороди за періоди лікування та відпусток для лікування не подавав. ОСОБА_1 не було здано жодного відпускного квитка та не надано виписних епікризів у встановленому порядку, що стало причиною помилки при проведенні розрахунків.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №8 від 21.04.2022 року рядового ОСОБА_1 , призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію», який прибув із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 21.04.2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначено на посаду радіотелефоніста- лінійного наглядача гаубичного самохідно-артилерійського відділення гаубичного самохідно-артилерійського взводу гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (а.с.66).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №90 від 31.03.2023 солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста-лінійного наглядач відділення управління взводу управління командира 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, призначено - майстром відділення технічного обслуговування взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону, ВОС - 738244А/061 з 31.03.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24.02.2024 року відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , майстра відділення технічного обслуговування взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №245 від 23.08.2024 року солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього майстра відділення технічного обслуговування взводу забезпечення 2 самохідного артилерійського дивізіону, звільненого наказом командира частини (по особовому складу) від 21.08.2024 року №113-РС у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 23.08.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки №3267 від 16.12.2023 року про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_1 вбачається, що солдат ОСОБА_1 30.11.2023 року одержав «вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення передньої поверхні черевної стінки зліва з евентрацією великого чепця, перитоніт». Поранення отримане під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов'язків на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №9865дск від 08.09.2023 року та бойового розпорядження командира 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 №1598дск від 22.10.2023 року та бойового наказу командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №18дск від 04.10.2023 року внаслідок стрілецького бою та мінометних обстрілів ворогом позиції відділення поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області.
Після отриманої тяжкої травми, позивач з 01.12.2023 року по 22.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені ім. Мечнікова «ДОР», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №19550 від 22.12.2023 року.
З 23.12.2023 року по 04.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5668 від 04.01.2024 року.
У період з 04.01.2024 року по 09.01.2024 року згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №115 від 09.01.2024 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській центральній районній лікарні.
Згідно з довідкою госпітальної військово-лікарської комісії при КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» №1(2/260) від 09.01.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №590 від 06.02.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення) на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №1072 від 05.03.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення) на 30 календарних днів.
У період з 07.05.2024 року по 10.06.2024 року внаслідок проведення хірургічної операції позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1080 від 08.06.2024 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №628 від 10.06.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
У період з 26.07.2024 року по 12.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській ЦРЛ, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4810 від 12.08.2024 року.
На підставі свідоцтва про хворобу №848 від 25.07.2024 року позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців.
З виписки карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що йому було виплачено додаткову винагороду в грудні 2023 року у розмірі 100319,94 грн. Крім того в червні, липні та серпні 2024 року позивачу було проведено виплату грошового забезпечення у розмірі 652,56 грн щомісячно (в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) (а.с.28).
На звернення позивача від 05.03.2024 року та від 26.04.2024 року щодо виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року військова частина НОМЕР_1 листами від 17.04.2024 року №9/954 та від 08.05.2024 року №9/1058 повідомила, що така виплата ОСОБА_1 не здійснювалась у зв'язку з відсутністю у командування військової частини підтверджуючих документів, які визначені в п.12 Розділу 34 наказі МО України від 07.06.2018 року №260. У разі отримання поранення та перебування у лікувальному закладі чи у відпустці після отримання поранення необхідно подати копії підтверджуючих документів, а також копії виписних епікризів з лікувального закладу безпосередньому командиру або до кадрового органу частини для включення до проекту наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди (а.с.48,50).
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що після подання рапорту ТВО командира 2САДн військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2024 року (з додатками стосовно ОСОБА_1 ) вх. №16304 від 19.08.2024 року щодо виплати додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №460 від 23.08.2024 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити додаткову винагороду позивачу в розмірі 100000,00 грн за час лікування у зв'язку із отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) у тому числі за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням, відповідно до додатку 5 за наступні періоди: з 01.12.2023 року - 22.12.2023 року; з 23.02.2024 року - 23.03.2024 року; з 03.04.2024 року - 02.05.2024 року; з 07.05.2024 року - 10.06.2024 року; з 10.07.2024 року по 12.08.2024 року на загальну суму 492740,07 грн.
Нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 492740,07 грн підтверджується також карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період грудень 2023 року - вересень 2024 року та довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інших додаткових виплат за період від 01.12.2023 року по 23.08.2024 року.
Вказана додаткова винагорода у розмірі 492740,07 грн була виплачена позивачу на його картковий рахунок 29.08.2024 року, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 04.09.2024 року.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6540 від 10.12.2024 року (з адміністративно-господарської діяльності) внесено зміни до наказу №598 від 05.11.2024 року «Про виплату додаткової винагороди», а додаток 5 доповнено рядком №97 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період: з 11.06.2024 року - 09.07.2024 року на суму 95698,92 грн.
Нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 95698,92 грн підтверджується також довідкою про нараховану та виплачену додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 11.06.2024 року по 09.07.2024 року.
Враховуючи те, що військовою частиною НОМЕР_1 добровільно було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду за періоди: з 01.12.2023 року - 22.12.2023 року; з 23.02.2024 року - 23.03.2024 року; з 03.04.2024 року - 02.05.2024 року; з 07.05.2024 року - 10.06.2024 року; з 11.06.2024 року - 09.07.2024 року та з 10.07.2024 року по 12.08.2024 року, спірними періодами щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди на момент розгляду даної справи є періоди: з 23.12.2023 року по 22.02.2024 року; з 24.03.2024 року по 02.04.2024 року.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова грошова винагорода виплачується лише за періоди знаходження на лікуванні, переміщенні між лікувальними закладами та за період відпустки. Водночас час, що надається для проїзду у відпустку і з відпустки не включається до періоду виплати додаткової грошової винагороди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Грошове забезпечення військовослужбовців визначає стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно частини 1-4,6,8 якої держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка, що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно наказу Міністерства оборони України за № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі Наказ № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу І Наказу № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розділу І Наказу № 260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 8 розділу І даного Наказу встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі командир).
Відповідно до пункту 15 розділу І Наказу № 260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно пункту 16 розділу І Наказу № 260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Випадки на підставі яких військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються визначає пункту 5 розділу ХVI Наказу № 260.
Відповідно до пункту 4 розділу ХVI Наказу № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України Постановою «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за № 168 від 28.02.2022 року, в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин, установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Таким чином, військовослужбовцям гарантовано державою належне грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На період воєнного стану Постановою № 168 також передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень в залежності від того, чи бере військовослужбовець безпосередню участь у бойових діях, виплата якої здійснюється на підставі наказів командирів.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Судом встановлено, що відповідно до довідки від 06.07.2023 року №70 позивач 09.06.2023 одержав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої нижньої кінцівки. Вогнепальний уламковий внутрішньо суглобовий перелом кісток правової гомілки. За обставин: при захисті Батьківщини. Близько 15:20 години під час ведення наступальних дій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області, військовослужбовець потрапив піл артилерійський обстріл та внаслідок розриву снаряду отримав поранення. На момент поранення перебував в засобах індивідуальною захисту військовослужбовця, не знаходився в стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння. Не пов'язано з вчиненням особою злочину, адміністративного чи іншого правопорушення. Не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Колегія суддів зазначає, що Постанова №168 не містить жодних посилань на обов'язковість безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні/відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Норми п. 1-2 Постанови №168, не містять застереження щодо необхідності перебувати на безперервному лікуванні для отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн., а також загалом передбачають виплату додаткової винагороди для осіб під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.11.2023 року одержав «вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення передньої поверхні черевної стінки зліва з евентрацією великого чепця, перитоніт». Поранення отримане під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов'язків на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №9865дск від 08.09.2023 року та бойового розпорядження командира 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 №1598дск від 22.10.2023 року та бойового наказу командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №18дск від 04.10.2023 року внаслідок стрілецького бою та мінометних обстрілів ворогом позиції відділення поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області, що підтверджується довідкою №3267 від 16.12.2023 року про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва), виданою військовою частиною НОМЕР_1 .
Після отриманої тяжкої травми, позивач з 01.12.2023 року по 22.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені ім. Мечнікова «ДОР», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №19550 від 22.12.2023 року.
З 23.12.2023 року по 04.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5668 від 04.01.2024 року, а у період з 04.01.2024 року по 09.01.2024 року згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №115 від 09.01.2024 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській центральній районній лікарні
Відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії при КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» №1(2/260) від 09.01.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №590 від 06.02.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення) на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №1072 від 05.03.2024 року солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми (контузії, поранення) на 30 календарних днів.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, згідно пункту 1 Постанови №168, за час перебування на лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення з 23.12.2023 року по 22.02.2024 року, через що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №140/9430/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич