Справа № 560/8306/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2350603482 від 20.05.2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців період роботи з 13.08.1983 по 10.05.1989 на посаді звільненого секретаря комсомольської організації райспоживспілки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 13.05.2024 ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та здійснити нарахування і виплату пенсії з 13.05.2024 у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 01.05.2024 №1, від 13.05.2024 №08-1585, №08-1586.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 16.10.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
13.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати про заробітну плату від 01.05.2024 №1, від 13.05.2024 №08-1586, №08-1585, виданих Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2350603482 від 20.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведені з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, оскільки нормами вищезазначеного Закону не передбачено призначення цього виду пенсії, про що позивачку повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.05.2024 № 2200-0304-8/53475.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.05.2024 позивача також повідомлено про те, що за документами пенсійної справи її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 5 років 5 місяців 22 дні (з 09.11.2010 по 01.05.2016).
Вважаючи рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 9 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Тому, призначення особі, яка отримує пенсію, призначену на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії на підставі іншого закону, зокрема, Закону України "Про державну службу", в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії з інших підстав.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV передбачено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: до досягнення особою 23 років включно 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно 3 роки; від 27 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки; для осіб 32 років і старших 5 років.
Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, є наявність у цих осіб не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV.
Пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не встановлені жодні вікові обмеження щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які мають відповідний страховий стаж і стаж державної служби, передбачені цими нормами.
Однак, відповідно до вказаних норм для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особи, які визнані інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі та мають стаж роботи на державній службі не менше 10 років, повинні перебувати на державній службі.
Таким чином, за умови перебування на державній службі на день встановлення інвалідності та наявності стажу державної служби 10 років позивач має право на призначення пенсії по інвалідності на умовах статті 37 Закону № 3723-XII.
Підставою для відмови позивачу у переведені з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII слугувала відсутність такого виду пенсійного забезпечення як пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 889.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.05.2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ є протиправним.
Щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу державної служби 10 років станом на 01.05.2016, судом згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.05.2024 встановлено, що за розрахунком відповідача стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 складає 5 років 5 місяців 22 дні (з 09.11.2010 по 01.05.2016).
Водночас, згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 17.03.1982 суд встановив, що з 13.08.1983 позивач зарахована на посаду звільненого секретаря комсомольської організації райспоживспілки на підставі наказу Пр №27 від 25.08.1983 та звільнена з цієї посади 10.05.1989 у зв'язку із переводом на роботу товарознавцем райспоживспілки на підставі наказу ПР №43 від 26.04.1989.
Статтею 25 ЗУ №3723-XII визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Установлені також категорії посад державних службовців.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України (703-2013-п) за погодженням з відповідним державним органом.
До вказаних у ст. 25 категорій посада позивача не віднесена. Водночас суд на виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України врахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі ВС) у постанові від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18 щодо подібних правовідносин, у якій давалась оцінка правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця в контексті наявності у нього стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця. ВС У вказаному рішенні зазначив:
"23. Абзацами. 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу».
24. У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
25. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
26. Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).
27. Відповідно до пункту 3 Положення до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.
28. За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
29. Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
30. Таким чином, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
40. Суд не враховує доводи Відповідача про те, що згідно з записами трудової книжки вперше присягу державного службовця ОСОБА_1 прийняв на посаді начальника управління сільського господарства 06.05.2004, до цієї дати згідно наявних документів позивачем не приймалась присяга державного службовця та не встановлювався ранг, оскільки Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 такої вимоги не містить.
41. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу державної служби позивачу періоди роботи з 09.04.1978 по 01.03.1980 на посаді секретаря комсомольської організації колгоспу "Ленінець", з 23.11.1984 по 11.09.1986 на посаді інструктора Чемеровецького райкому партії, з 22.03.2002 по 05.05.2004 на посаді начальника Чемеровецької районної державної насіннєвої інспекції, та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди з 09.04.1978 по 01.03.1980 на посаді звільненого секретаря комсомольської організації колгоспу "Ленінець", з 23.11.1984 по 11.09.1986 на посаді інструктора Чемеровецького райкому партії, з 22.03.2002 по 05.05.2004 на посаді начальника Чемеровецької районної державної насіннєвої інспекції.".
На підставі викладеного, відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Отже, враховуючи наявні записи в трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку про те, що період роботи на посаді з 13.08.1983 по 10.05.1989 на посаді звільненого секретаря комсомольської організації райспоживспілки підлягає зарахуванню до стажу позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Таким чином, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016, який становить понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, інвалідність встановлена позивачу під час перебування на державній службі, тому він має право на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII.
При цьому, на дату звернення позивача із заявою про переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Суд встановив, що довідки від 01.05.2024 №1, від 13.05.2024 №08-1585, №08-1586 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області станом на травень 2024 року, при цьому позивач звільнилася зі служби у травні 2024 року, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі довідки мають враховуватися при перерахунку пенсії.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Сушко О.О.