Справа № 120/590/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду 16.01.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за змістом якої просить визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2024 № 2340 «Про накладення штрафу на АТ «Вінницяобленерго» за порушення ліцензійних умов з розподілу електричної енергії»; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2024 № 329-р «Про усунення порушень АТ «Вінницяобленерго».
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2024 № 329-р «Про усунення порушень у АТ «Вінницяобленерго» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
20.01.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про забезпечення адміністративного позову у справі № 120/590/25. Вказаною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2024 зупинено дію Розпорядження № 329-р до набрання законної сили у справі №120/590/25.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення процесуального питання.
Так, відповідач зазначив, що в оскаржуваній ухвалі не вбачається жодних підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову представник позивача зазначає, що оскарження до суду Постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2340 та Розпорядження НКРЕКП від 24.12.2024 № 329-р зокрема викликано тим, що у законодавстві, яким регулюється діяльність НКРЕКП, не передбачені випадки, коли відомості про оплату праці працівників надаються Регулятору, при цьому згідно статті 31 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. При цьому така згода відсутня. Крім того, на думку представника позивача не допускається обробка персональних даних про фізичну особу, яка є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Окремо представник позивача зауважує, що Регулятор не має права вимагати інформацію щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, оскільки пунктом 41.6 статті 41 Податкового Кодексу України передбачено, що інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів. При цьому, витребування листом від 15.08.2024 № 9113/14.1.1/7-24 та листом-вимогою від 03.10.2024 № 11124/14.1.1/7-24 інформації та копій документів було потрібно Регулятору для перевірки поданої АТ «Вінницяобленерго» протягом 2020 - 2022 років звітності. Однак НКРЕКП не мала належних правових підстав для витребування інформації та копій документів, щоб перевірити подану АТ «Вінницяобленерго» звітність, а також для проведення перевірки, оскільки відповідно до підпункту 4 пункту 1 Закону України від 03.03.2022 № 2115 «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період воєнного стану або стану війни», не має права проводити перевірку звітності у період воєнного стану.
Так, Розпорядженням НКРЕКП від 24.12.2024 № 329-р зобов'язано АТ «Вінницяобленерго» усунути порушення підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, у частині надання достовірних документів (їх копій) та інформації (даних, відомостей, звітності), необхідної для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП, для чого у строк до 15.01.2025 надати до НКРЕКП інформацію та завірені в установленому законодавством порядку копії документів, запитувані у листі НКРЕКП від 15.08.2024 № 9113/14.1.1/7-24.
Тобто, у разі виконання Розпорядження НКРЕКП від 24.12.2024 № 329-р та надання запитуваних інформації та копій документів до ухвалення рішення у даній справі, взагалі втрачається мета та зміст судового захисту, оскільки АТ «Вінницяобленерго» фактично оскаржує саме правомірність витребування Регулятором інформації та копій документів, що містять, в тому числі, чутливі конфіденційні інформацію та персональні дані, що охороняються законом.
Так, Вінницький окружний адміністративний суд, приймаючи ухвалу від 20.01.2025 у справі №120/590/25 правильно вказав, що у разі виконання АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» оспорюваного розпорядження від 24.12.24 № 329-р, яким було зобов'язано заявника у строк до 15.01.2025 надати до НКРЕКП інформацію та завірені в установленому законодавством порядку копії документів, запитувані нею у її листі від 15.08.2024 № 9113/14.1.1/7-24, та надання запитуваної інформації, копій документів до ухвалення рішення у даній адміністративній справі втрачається мета та зміст судового захисту у цій справі, оскільки в силу вимог частини третьої статті 5 Закону № 1540-VII оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання. Тобто, виконання Позивачем оскаржуваного розпорядження Відповідача від 24.12.24 № 329-р унеможливлює ефективний захист Позивача у позовному провадженні.
Щодо посилань апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах № 381/4019/18, № 753/22860/17, № 320/3560/18, колегія суддів зауважує, що викладені Верховним судом правові позиції у зазначених постановах стосуються правовідносин, які не є подібними данній справі, оскільки відрізняються суб'єктним складом учасників відносин, встановленими судами фактичними обставинами та умовами для застосування приписів законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на обставини справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є обґрунтованим та необхідним для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача. При тому, що виконання вимоги НКРЕКП до ухвалення рішення у справі по суті може призвести до втрати сенсу судового захисту, оскільки запитувані документи містять конфіденційну інформацію та персональні дані, розкриття яких може завдати позивачеві невиправної шкоди. Невжиття заходів забезпечення позову створює ризик значного порушення принципу ефективного судового захисту та рівності сторін.
Таким чином, забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення виконання спірного розпорядження НКРЕКП є необхідним для збереження існуючого становища до моменту вирішення справи по суті та забезпечення балансу інтересів сторін, у зв'язку з чим заяву про забезпечення позову належить задовольнити.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.