Справа № 733/9/25 Головуючий у 1 інстанції Вовченко А. В.
Провадження № 33/4823/341/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
17 квітня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Карапиша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Карапиша Б.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, житель АДРЕСА_1 , працюючий в ПСП «Фортуна»,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 25 грудня 2024 року, о 23 год. 17 хв., в смт. Парафіївка С.В. по вул. Шевченка, 36, Прилуцького району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI I30, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Карапиш Б.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно, неправомірно, і постанова поліцейського з приводу цього факту була рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2025 року скасована, а тому, подальші дії працівників поліції вважає незаконними. На переконання апелянта, надані матеріали підпадають під визначення електронного доказу, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора. Також, вказує, що його підзахисному не було вручено направлення та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння. За наведених обставин, вважає, що останнього було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №832289 від 25.12.2024 року, ОСОБА_1 25 грудня 2024 року, о 23 год. 17 хв., в смт. Парафіївка С.В. по вул. Шевченка, 36, Прилуцького району, Чернігівської області, керував транспортним засобом HYUNDAI I30, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху(а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи із нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
В матеріалах справи наявний диск з відеозаписами події, яка мала місце 25.12.2024 року (а.с.7), за участю ОСОБА_1 , зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із даних відеозаписів вбачається, що при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, але останній категорично відмовився. При цьому, зазначав, що вживав алкоголь напередодні та намагався домовитись із працівниками поліції не оформляти на нього адмінматеріали за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Також, працівник поліції роз'яснив водію, що у разі його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно нього буде складено адмінпротокол за ст. 130 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння, і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Що стосується посилань захисника на те, що матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, а отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису, то суд апеляційної інстанції не може прийняти їх до уваги, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху, що в даному випадку і відбувалось, і порушень з боку працівників поліції щодо ведення фіксації обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не вбачає.
На переконання суду апеляційної інстанції, рішення місцевого суду адміністративної юрисдикції, на яке безпосередньо звертає увагу захисник, не впливає на розгляд справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, та не впливає на причину зупинки.
В матеріалах справи наявне направлення на огляд та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте, дані процесуальні документи не вручались ОСОБА_1 , у зв'язку з його відмовою від проведення такого огляду (а.с.3,4).
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Карапиш Б.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач