15 квітня 2025 року м.Суми
Справа №578/144/24
Номер провадження 22-ц/816/422/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Сумській області Міністерства внутрішніх справ України, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області
на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 18 червня 2024 року, у складі судді Зері Ю.О., ухвалене селищі Краснопілля, повний текст якого складено 24 червня 2024 року,
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Шабатіна Д.Є., звернувся з позовом до Держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Сумській області Міністерства внутрішніх справ України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Просив суд:
1) визнати дії Головного управління національної поліції в Сумській області в особі працівників Краснопільського ВП Сумського РУП щодо неодноразового незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та безпідставного вилучення транспортного засобу по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12022205540000091 від 20.07.2023 незаконними;
2) стягнути з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 60300,00 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що неодноразове безпідставне притягнення позивача до адміністративної відповідальності працівниками поліції, а також незаконні дії працівників органу досудового розслідування призвели до безпідставного позбавлення його права користуватись транспортним засобом, змусили нести витрати по проїзду до місця проведення досудового розслідування та суду, а також нести витрати на правову допомогу, завдали позивачеві моральної шкоди, що виразилась у зміні звичного укладу життя, порушенні нормальних життєвих зв'язків, позивач тривалий час залишався у стані невизначеності щодо правових наслідків та відповідальності за чуже вилучене у нього майно, у нього погіршились відносини з оточуючими, він повинен був виправдовуватись перед родичами, друзями, колегами, у нього погіршився стан здоров'я.
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 18 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Сумській області Міністерства внутрішніх справ України, 2) Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 40000 грн компенсації моральної шкоди.
В іншому відмовлено.
Провадження у справі у частині позовних вимог про визнання незаконними дій ГУНП в Сумській області в особі працівників Краснопільського ВП Сумського РУП щодо безпідставного вилучення транспортного засобу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022205540000091 від 20.07.2023, закрито.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Сумській області, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.
Не погоджується з висновком суду про наявність вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, оскільки не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Вказує, що позивачем не підтверджено належними доказами факту заподіяння моральної шкоди та обґрунтованості заявленої до стягнення суму майнової шкоди. Погодившись із доводами відповідача про помилковість розрахунку позивачем періоду, протягом якого він перебував під судом у зв'язку із складанням адміністративних протоколів, суд необґрунтовано задовольним позовні вимоги у розмірі 40000 грн, оскільки матеріали справи та мотивувальна частина рішення не містять посилання на будь-які докази факту заподіяння йому моральної шкоди.
Також звертає увагу на те, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду (постанова ВС від 21 жовтня 2021 року у справі №312/262/18).
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду - скасувати. Зазначає, що при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди позивач керується ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми якого не поширюються свою дію на спірні правовідносини. Позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходить при визначенні моральної шкоди, тому визначена судом до стягнення сума є безпідставною та необґрунтованою .
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Відповідно до постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 01.03.2024 закрито провадження у справі № 592/446/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (позивача у даній справі) за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Із змісту постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.01.2023 серії ВАВ №112685, складеного інспектором СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП Морозом С.Ю., 04.01.2023 о 13 год 00 хв у Сумському районі у смт Краснопіллі по вул. Вокзальній гр. ОСОБА_1 здійснював послуги з надання господарської діяльності, а саме надавав послуги по перевезенню пасажирів на автомобілі MERSEDES-BENZ VITO, номерний знак НОМЕР_2 (таксі) без відповідної реєстрації як суб'єкт господарювання, чим вчинив правопорушення передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.
Постанова судді мотивована тим, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів без відповідної реєстрації як суб'єкт господарювання, проте у протоколі не зазначено, вимоги якого нормативно-правового акту, яким регулюється порядок заняття господарською діяльністю, отримання дозвільних документів, ліцензії, порушив ОСОБА_1 . Крім того у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази, які б підтверджували систематичність, а саме більше трьох разів протягом року, провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без реєстрації як ФОП, одержання ліцензії або відповідного дозвільного документу. На підтвердження провини ОСОБА_1 до протоколу було додано фото автомобіля та пояснення ОСОБА_2 , однак ці докази визнані суддею недостатніми для прийняття рішення про вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.
Крім того відповідно до постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 29.09.2023 у справі № 578/1181/23 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Із змісту постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.07.2023 серії ВАД № 060550, який був складений інспектором ДОП СП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП Кривошей О.І. відносно ОСОБА_1 , 17.07.2023 о 21 год 00 хв гр. ОСОБА_1 у смт Краснопіллі по вул. Вокзальній, а саме поблизу фільтраційного центру зробив плювок в бік ОСОБА_3 , своїми діями порушив громадський порядок та людську гідність, за що передбачена відповідальність за статтею 173 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13.07.2023 серії ВАД № 060559, який був складений інспектором СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП Морозом С.Ю. відносно ОСОБА_1 , 13.07.2023 о 16 год 15 хв гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці за адресою АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена відповідальність за статтею 173 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.07.2023 серії ВАВ № 868481, який був складений ДОП СП ВП №2( с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП Мигаль М.В. відносно ОСОБА_1 , 17.07.2023 близько 23 год 14 хв гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці біля буд. АДРЕСА_3 , виражався нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_4 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, за що передбачена відповідальність за статтею 173 КУпАП.
Постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 21.08.2023 адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП об'єднані в одне провадження.
Постанова судді від 29.09.2023, якою було закрито провадження у справі, мотивована тим, що у ході розгляду справи суддею був встановлений факт наявності конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відсутності у діях ОСОБА_1 , спровокованих конфліктною ситуацією, хуліганського мотиву та намірів порушити громадський порядок як це визначено статтею 173 КУпАП, не доведено, що дії ОСОБА_1 обумовлені саме хуліганськими мотивами та прагненнями порушити громадський порядок, самоствердитись шляхом ігнорування гідності інших осіб, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Крім того суддею встановлено, що долучені до протоколів про адміністративні правопорушення документи не містять достатніх, належних і достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколах.
Також судом у ході розгляду справи встановлено, що ухвалою слідчого судді від 25.07.2023 у справі № 578/1180/23 відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Мусієнко Ірини Богданівни про арешт майна та тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12023205540000091 від 20.07.2023 постановлено негайно повернути особі, у якої воно було вилучено - ОСОБА_1 .
Зокрема слідчим суддею було встановлено, що «19.07.2023 у період з 14.57 до 16.02 в смт Краснопілля Сумської області, Сумського району поруч озера «Грузна» при виїзді з смт Краснопілля на автомобільній дорозі виявлено т.з MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , рік випуску 2003 власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.01.2022 є ОСОБА_5 . При огляді салону автомобіля виявлено у передній частині під сидінням кріплення у вигляді бардачку, на якому виявлено номер НОМЕР_3 зі слідами корозії, вигорівшої фарби та вторинного окрасу, поряд з номером наявні сліди зварювання та царапини. При огляді відділення з мотором у даному транспортному засобі не виявлено відповідного номеру, що являє він-код. У подальшому вказаний автомобіль вилучено, опечатано та поміщено на спеціальний майданчик ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області. Виявлене також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.01.2022 на ім'я ОСОБА_5 . У подальшому вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вилучено, поміщено до спец.пакету №4431897 та долучено до матеріалів кримінального провадження. Власником транспортного засобу є громадянин ОСОБА_5 . З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що керує ТЗ близько року, право керування підтверджує технічним паспортом, за час керування ніяких ремонтних чи зварювальних робіт не проводив і йому невідомо чи має бути він-код спереду біля фільтру салона. Відповідно до постанови дізнавача про визнання предмету речовим доказом та передачу на зберігання від 20.07.2023, дізнавач постановив про визнання речовими доказами автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу».
Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на вилучений у ОСОБА_1 транспортний засіб мотивована відсутністю доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо володільця транспортного засобу ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 290 КК України, оскільки як вбачається з протоколу огляду від 19.07.2023, біля номера кузова виявлені подряпини, що не свідчить про знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера. Добровільної згоди ОСОБА_1 на проникнення до ТЗ матеріали провадження не містять, до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку у даному кримінальному провадженні уповноважені особи не звертались, тому, відповідно до положень частини третьої статті 233 КПК України протокол огляду місця події від 19.07.2023 визнаний недопустимим доказом, а вилучення транспортного засобу автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу визнано незаконним. Автомобіль перебуває у володінні ОСОБА_1 , відносно якого не було внесено відомості до ЄРДР, йому не повідомлено про підозру, тому позбавлення останнього права володіння, користування та розпорядження майном буде суперечити Основному Закону України та практиці ЄСПЛ.
25.07.2023 позивач звернувся до дізнавача СД ВП № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області із заявою про негайне повернення йому вилученого 19.07.2023 транспортного засобу.
10.08.2023 до ЄРДР внесені відомості за фактом невиконання працівниками поліції Краснопільського ВП № 2 ГУНП в Сумській області ухвали слідчого судді Краснопільського районного суду Сумської області про повернення майна.
Постановою дізнавача СД ВП № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 19.09.2023 закрито кримінальне №12023205540000091 від 20.07.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею 290 КК України за відсутністю події кримінального правопорушення.
З постанови дізнавача вбачається, що 14.08.2023 на виконання ухвали слідчого судді від 25.07.2023 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 21.01.2022 було повернуто ОСОБА_1 , про що складено відповідну розписку.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями працівників органу поліції, які протягом нетривалого проміжку часу неодноразово безпідставно складали відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення майже ідентичного змісту, безпідставність складання яких була встановлена за результатом розгляду цих справ у постановах суду, де позивач змушений був доводити свою невинуватість як перед судом, так і перед родичами та знайомими, користуватись послугами захисника, нести додаткові витрати на оплату його послуг, проїзд. Також додаткове психологічне навантаження спричинене тривалим невиконанням органом досудового розслідування вимог ухвали слідчого судді щодо негайного повернення позивачеві вилученого транспортного засобу. При цьому суд дійшов висновку про помилковість розрахунку позивачем періоду, протягом якого він перебував під судом у зв'язку із складанням адміністративних протоколів, та, навівши відповідні розрахунки, визначив на відшкодування моральної шкоди позивачу суму 40000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Однак, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення, незаконного проведення у ході кримінального провадження обшуку, виїмки.
На підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу, незаконного проведення у ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення штрафу.
Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду неможна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Врахувавши встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що здійснення провадження у справах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які в подальшому закриті суддею за відсутністю складу адміністративних правопорушень, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказані провадження. Несвоєчасне повернення вилученого у позивача у ході кримінального провадження транспортного засобу, незаконність вилучення якого встановлена в ухвалі слідчого судді, також свідчить про порушення прав позивача.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.08.2022 у справі № 521/8508/18 (провадження № 61-8995св21) вказано, що «законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.06.2022 у справі № 607/11828/17 (провадження № 61-17142св19) зазначено, що «Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17 зазначено, що «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), де зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із доведеністю позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди за зазначених у позові обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2023 до Краснопільського районного суду Сумської області після доопрацювання надійшов протокол серії ВАД № 060550 від 17.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП (справа №578/1181/23, провадження № 3/578/ 648/23 ).
24.07.2023 до Краснопільського районного суду Сумської області надійшов протокол серії ВАД № 060559 від 13.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП (справа №578/1194/23, провадження № 3/578/ 622/23).
26.07.2023 до Краснопільського районного суду Сумської області надійшов протокол серії ВАВ № 868481 від 24.072023 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП (справа №578/1212/23, провадження № 3/578/ 655/23).
18.08.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про об'єднання даних справ в одне провадження.
Постановою судді від 21.08.2023 об'єднано в одне провадження адміністративні справи №578/1181/23, провадження № 3/578/ 648/23; №578/1194/23, провадження № 3/578/ 622/23 та №578/1212/23, провадження № 3/578/ 655/23, та присвоєно об'єднаній справі ЄУН №578/1181/23, провадження № 3/578/ 648/23.
Постановою судді від 29.09.2023 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (у межах справи прийнято рішення за наслідками розгляду усіх трьох протоколів про адміністративні правопорушення).
Враховуючи наведене суд дійшов правильного висновку, що з моменту складання першого з протоколів - 13.07.2023, до моменту винесення суддею постанови про закриття провадження у справі, тобто до 29.09.2023, строк перебування позивача під судом становить 2 місяці та 16 діб. Крім того, що за протоколом від 04.01.2023, складеним відносно позивача за ст. 164 КУпАП, він перебував під судом 1 місяць та 24 доби, оскільки провадження у цій справі закрито суддею постановою від 01.03.2023. А також, протягом 25 діб ОСОБА_1 був незаконно позбавлений права користування транспортним засобом, вилученим у нього.
На підставі викладеного, суд першої інстанції встановив, що загальний строк, протягом якого позивач має право на компенсацію моральної шкоди, становить 5 повних місяців та 5 діб.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення ОСОБА_1 факту спричинення йому моральних страждань внаслідок неодноразового складання відносно нього протягом нетривалого проміжку часу майже ідентичних за змістом протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема три з чотирьох протоколів за ст. 173 КУпАП, у зв'язку з чим був змушений доводити свою невинуватість у суді, що потребувало додаткових зусиль для відновлення становища, яке існувало до винесення протоколів про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 18 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 17 квітня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов