Номер провадження: 22-ц/813/3970/25
Справа № 523/9777/24
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
17.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
- суддів: - Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на з рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року, у складі судді Сувертак І.В.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2000 року по 2020 рік, ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3 .
Впродовж їх спільного життя народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.09.2022 року по справі №523/5602/22 задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02.06.2022 року і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09 травня 2024 року Постановою Головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Значека В.В. виконавче провадження № 70194692 було закрите. З тексту зазначеної постанови вбачається, що примусове виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 було закінчене 15 вересня 2023 року, тобто в день досягнення старшою донькою ОСОБА_5 повноліття, та станом на 15.09.2023 - заборгованість відсутня.
Таким чином, після досягнення ОСОБА_5 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , органами державної виконавчої служби було взагалі припинено стягнення аліментів з відповідача, в тому числі на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, з дати ухвалення вказаного рішення суду суттєво зросли витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Самостійно позивачка ОСОБА_1 не має можливості надати дитині необхідне і достатнє утримання. (а.с. 1 - 3)
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2024 року до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи матеріальний стан сторін, з врахуванням встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, суд вважає можливим, не порушуючи права сторін, стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття сина ОСОБА_6 .
Судом залишено без уваги, посилання позивача на те, що аліменти потрібно стягувати з відповідача з моменту досягнення повноліття донькою, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки вимоги в даній частині позову не доведені та в матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від утримання дітей, в тому числі і сина ОСОБА_6 . (а. с. 38 - 41).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Пілюк Суліко, діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 змінити, та викласти резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.09.2023 до досягнення дитиною повноліття».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) судом не було взято до уваги, що припинення стягнення аліментів після досягнення старшої дитини повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не є підставою для припинення виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на утримання молодшої дитини; 2) суд першої інстанції фактично незаконно звільнив відповідача від сплати аліментів на утримання дитини за період з 15.09.2023 по 12.06.2024 (а. с. 69 - 74).
Позиція відповідача в апеляційному суді
Апеляційним судом надсилалась на адресу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_7 не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.
Дана справа за предметом позову (стягнення аліментів на утримання дитини) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.09.2022 по справі №523/5602/22 задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02.06.2022 і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
09 травня 2024 року Постановою Головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Значека В.В. виконавче провадження № 70194692 було закрите. З тексту зазначеної постанови вбачається, що примусове виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 було закінчене 15 вересня 2023 року, тобто в день досягнення старшою донькою ОСОБА_5 повноліття, та станом на 15.09.2023 - заборгованість відсутня. (а.с. 14).
Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні та вихованні.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апелянтом оскаржується рішення суду лише в частині визначення дати початку стягнення аліментів, в решті рішення не оскаржується та апеляційним судом оцінка не надається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку під час вирішення питання щодо початку стягнення аліментів.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Посилаючись як на підставу для зміни оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не врахував, що стягнення аліментів на молодшу дитину необхідно стягувати з моменту досягнення старшою дитиною повноліття, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Положення статей 180, 181 СК України визначають, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як визначено положеннями ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Так як було встановлено матеріалами справи, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.09.2022 по справі №523/5602/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02.06.2022 року і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 13).
09 травня 2024 року Постановою Головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Значека В.В. виконавче провадження № 70194692 було закрите. З тексту зазначеної постанови вбачається, що примусове виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 було закінчене 15 вересня 2023 року, тобто в день досягнення старшою донькою ОСОБА_5 повноліття, та станом на 15.09.2023 - заборгованість відсутня. (а.с. 14).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності із статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Згідно частини третьої статті 183 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Аналіз вказаних норм матеріального права, дає підстави зробити висновок про те, що діючим законодавством не передбачено право державного виконавця припиняти стягнення аліментів за власною ініціативою, що фактично являє собою зміну ухваленого судом рішення при відсутності відповідних ініціатив сторін виконавчого провадження або самого державного виконавця щодо роз' яснення подальшого порядку виконання судового рішення з урахуванням факту досягнення старшою дитиною повноліття.
Вказані висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 712/9401/17
Матеріали справи не містять доказів звернення із скаргами на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження без врахування положень ч. 3 ст. 183 СК України.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред'явлення позову).
Відповідно до ч. 2 статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача за період з 15.09.2023 року по день звернення до суду з вказаним позовом, а останній ухилявся від їх сплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
Таким чином судом першої інстанції вірно враховано положення статті 191 СК України та визначено період стягнення аліментів на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 12.06.2024 року (день звернення до суду із позовом) по 28 жовтня 2030 року, тобто до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є не обґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню.
За правилами, передбаченими пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе