Номер провадження: 11-кп/813/1591/25
Справа № 522/10929/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
14.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 10.12.2024, якою в межах к/п № 62022080030000221 від 05.12.2022 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Рівне Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл., громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, командира 1-го стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.05.2025 включно, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою Приморського райсуду м. Одеси від 28.03.2025 було задоволено клопотання прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.05.2025, включно із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", без визначення застави, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою з таких підстав:
- обвинувачення ОСОБА_7 є необґрунтованим, оскільки він, перебуваючи у фронтовій зоні, почувши звук перезарядки зброї, побачивши направлену в його бік зброю в руках агресивно налаштованого та перебуваючого у стані сильного алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 , котрий висловлював погрози вбивством на адресу ОСОБА_7 , які були сприйняті ним як реальні;
- заявлені прокурором ризики не доведені, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 зацікавлений у встановленні об'єктивної істини по справі. Твердження сторони обвинувачення з приводу того, що обвинувачений зник з місця вчинення інкримінованого злочину у невідомому напрямку зі зброєю є безпідставними, оскільки як вбачається із пояснень усіх допитаних свідків у с. Зміївка було відсутнє електропостачання та відповідно, мобільний зв'язок. Відповідно до пояснень ОСОБА_7 та свідків намірів зникнути з місця події у нього не було, оскільки він самостійно повернувся на місце події та добровільно здав зброю. Ризик впливу на свідків є недоведеним, більш того, майже всі свідки вже допитані, їх пояснення зафіксовані, обвинувачений також надав свої пояснення. Ризик вчинення іншого злочину жодним чином не підтверджений, водночас ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем служби, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався;
- у зв'язку із незабезпеченням стороною обвинувачення явки свідків до суду, порушуються розумні строки розгляду провадження, фактично у судових засідання вирішується питання про продовження строку дії запобіжного заходу, в той час як відносно обвинуваченого застосований найбільш суворий запобіжний захід;
- прокурором ігноруються клопотання сторони захисту щодо ініціювання перед судом питання щодо скасування запобіжного заходу для продовження проходження військової служби за призовом під час мобілізації;
- у період часу з 24.04.2023 по 10.05.2023 відносно ще підозрюваного ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, покладені на нього обов'язки він не порушував;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу від 28.03.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до апеляційного суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із жодними клопотаннями не звертався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси. знаходиться к/п №62022080030000221 від 05.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи з приписів п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, ч. 2 ст. 422-1 КПК України визначено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що вимогами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Відтак, надаючи оцінку доводам захисника відносно необґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
В той же час, прийшовши до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував тяжкість та суспільну небезпеку інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відомості про особу обвинуваченого.
Дійсно, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що на теперішній час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд враховує, аргументи захисника з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_7 та частина свідків вже надали свої пояснення з приводу обставин інкримінованого злочину, водночас враховує, що не всі свідки ще допитані, відтак, існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України повністю не виключається.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи захисника з приводу того, що існування ризику вчинення іншого злочину, з огляду на те, що він раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем служби, водночас з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування виняткового запобіжного заходу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Та обставина, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з 24.04.2023 по 10.05.2023 не свідчить безумовно про відсутність зазначених вище ризиків.
Водночас, колегія суддів вважає слушними твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання та служби, має нагороди, раніше не судимий, проте зазначає, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому останній обвинувачується.
Що стосується аргументів захисника з приводу того, що прокурором ігноруються клопотання сторони захисту щодо ініціювання перед судом питання щодо скасування запобіжного заходу для продовження проходження військової служби за призовом під час мобілізації, апеляційний суд зауважує, що вирішення зазначеного питання знаходиться поза межами компетенції апеляційного суду. Водночас, сторона захисту не позбавлена можливості оскаржити відповідну бездіяльність прокурора у порядку, передбаченому КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Водночас, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи захисника з приводу того, що у зв'язку із постійною зміною прокурорів та незабезпеченням стороною обвинувачення явки свідків до суду, порушуються розумні строки розгляду кримінального провадження, фактично у судових засіданнях вирішується питання про продовження строку дії запобіжного заходу, в той час як відносно обвинуваченого застосований найбільш суворий запобіжний захід.
Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відтак, апеляційний суд, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 28, 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття невідкладних заходів, щодо дотримання розумних строків розгляду зазначеного кримінального провадження
Водночас, апеляційний суд також враховує аргументи сторони захисту з приводу того, що судові засідання зводяться фактично до вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у тому числі у зв'язку із незабезпеченням прокурором явки свідків до суду та у зв'язку із неодноразовою зміною прокурора у судових засіданнях.
У цьому контексті апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься, зокрема, верховенство права, законність та розумність строків.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За приписами ст. 28 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Відтак, апеляційний суд враховує, що відповідно до приписів ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй діяльності, в той же час зауважує, що непоодинока заміна прокурорів у процесі судового розгляду вочевидь не сприяє розгляду кримінального провадження у розумні строки, тягне за собою порушення принципу швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
На переконання апеляційного суду, існуюча в даному кримінальному провадженні поведінка сторони обвинувачення, а також нездатність колегії суддів місцевого суду організувати судовий процес, не слугує забезпеченню виконання завдань кримінального провадження, зокрема приписів ст. 28 КПК.
При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначені доводи сторони захисту стороною обвинувачення не були спростовані, водночас апляційний суд також не мав можливості їх перевірити у зв'язку із відсутністю прокурора під час апеляційного розгляду.
Як убачається із правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС у складі ВС від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18, згідно із приписами ст.ст. 369, 418 КПК, суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне довести до керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про неналежне підтримання публічного обвинувачення у к/п № 62022080030000221 від 05.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів реагування.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 370, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у вид тримання під вартою до 26.05.2025, без визначення застави - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Довести до відома керівника Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про неналежне підтримання публічного обвинувачення прокурорами-процесуальними керівниками у к/п № 62022080030000221 від 05.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4