Справа № 461/9989/23 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/3606/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
17 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року, -
у листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 лютого 2013 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку шляхом підписання анкети-заяви, на підставі якої їй встановлено кредитний ліміт на її банківський рахунок та видано їй платіжну картку як засіб доступу до зазначеного рахунку. Стверджує, що відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитними коштами розмірі 30.0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами та правилами, які викладені на сайті банку, складають між нею та банком кредитний договір. Банк виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо своєчасного внесення коштів на сплату кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 30 жовтня 2023 року становить 41039.47 грн., з яких 13348.20 грн. - заборгованість за кредитом, а 27691.27 грн. - заборгованість за штрафами. Зазначає, банк неодноразово вживав заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2013 року в розмірі 41039,47 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму боргу за кредитним договором від 16 лютого 2013 року в розмірі 41039,47 грн.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн.
Рішення суду в частині стягнення штрафу оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що у наданому позивачем витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» передбачений штраф за несплату комісії за обслуговування кредиту, однак, матеріали справи не містять доказів, що саме з ці Умови та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» зрозуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 16 лютого 2013 року, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема, і щодо сплати штрафу. Споживач банківських послуг приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Зазначає, що без наданих банком підтверджень про конкретні запропоновані споживачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, а з огляду на мінливий характер Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», їх не можна вважати складовою кредитного договору. Вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати штрафу за порушення умов сплати комісії за обслуговування, тому з неї не підлягає стягненню штраф в розмірі 27691.27 грн. З наведених підстав просить рішення суду в частині стягнення 27691.27 грн. штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині стягнення заборгованості за штрафом, а відтак законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині інших вимог судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги АТ «А-Банк»» в частині стягнення заборгованості за штрафом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочила погашення поточних платежів за кредитом та нарахованими відсотками, вчасно не повернула отриманий кредит та не виконала взятих на себе зобов'язань, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача штрафу у розмірі 27691.27 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 16 лютого 2013 року між Акціонерним товариством «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку», отримавши кредитну картку для користування кредитними коштами.
В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку», яка містить анкетні дані ОСОБА_1 та підписана нею (а.с. 11).
Відповідач в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ствердила, що ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «А-Банк», а також Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, а також зобов'язалася регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
На виконання умов кредитного договору № б/н від 16 лютого 2014 року ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до серпня 2020 року, що підтверджується довідкою, виданою Акціонерним товариством «А-Банк».
Довідкою за лімітами за кредитним договором № б/н від 16 лютого 2013 року підтверджується, що 06 липня 2015 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 800 грн., 30 вересня 2015 року кредитний ліміт збільшено до 3 200 грн.; 09 лютого 2016 року - до 8 000 грн., а 16 червня 2016 року кредитний ліміт збільшено спочатку до 10 000 грн., а в подальшому до 13 400 грн.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 16 лютого 2013 року, укладеним між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що така станом на 30 жовтня 2023 року становить 41039.47 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 13348.20 грн. та заборгованості за штрафом в розмірі 27691.27 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 16 лютого 2013 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та витяг з Тарифів банку, як невід'ємні частини кредитного договору.
У пунктах 2.1.2.24 та 2.1.7.6. витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, передбаченим цим договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф відповідно до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та витягом з Тарифів банку відповідач ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про при'єднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи станом на 16 лютого 2013 року містили умови, зокрема й щодо сплати штрафу при порушенні строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг у АТ «А-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафу при порушенні строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та Тарифів банку, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога банку про стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 27691.27 грн. не підлягає до задоволення, оскільки в умовах кредитного договору № б/н від 16 лютого 2013 року сторони не погодили встановлення штрафу за порушення строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань та порядку його стягнення.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь 13 348,20 грн. заборгованості за кредитом, що становить 32.53 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 873.11 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 19 грудня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яку звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК У раїни з Акціонерного товариства «А-Банк» на користь держави слід стягнути 1810.89 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2024 рокув частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та розміру судового збору - змінити.
Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 лютого 2013 року в розмірі 13348. 20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «А-Банк» 873.11 грн. судового збору за подання позову.
Стягнути з Акціонерного товариства «А-Банк» на користь держави 1810.89 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 17.04.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк