Єдиний унікальний номер: 728/685/25
Номер провадження 2/728/330/25
17 квітня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді Глушко О.І.
при секретарі Коваленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
21.03.2025 року позивач звернувся суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 586495630 від 18.11.2019 року в сумі 33627 грн 10 коп, вказуючи на те, що остання, в порушення умов договору, не сплачує своєчасно коштів на повернення суми боргу та процентів, в результаті чого утворилася вказана заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за договором факторингу.
Ухвалою суду від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 17.04.2025 року з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача - ТОВ «ФК «Ейс» в судове засідання не з'явився. У наданій заяві просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися. 07.04.2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ковалюх В.М. подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що надана позивачем копія кредитного договору не містить істотних умов, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»; позивач не укладав з відповідачем чи іншими фінансовими компаніями будь-яких договорів, а тому в нього відсутній обов'язок сплатити кошти позивачу; позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 586495630, оскільки кредитний договір був укладений 18.11.2019 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто у хронологічному розумінні, задовго до укладення кредитного договору, у зв'язку з чим позивач не набув права вимоги за вказаним кредитним договором.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено в судовому засіданні 18.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено договір № 586495630 (надалі Договір), відповідно до умов якого останньому надано грошові кошти в сумі 13000 грн 00 коп строком на 30 днів (п.1.1, 1.3 Договору) з визначенням процентної ставки в розмірі 0,28 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.4 Договору). Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника 26VA9MS3, при цьому у вказаному договорі зазначено персональні дані та номер банківської карти ОСОБА_1 - 5168-75ХХ-ХХХХ-9239 (а.с. 11-12, 16, 20, 21, 22-29).
Платіжним дорученням від 18.11.2019 року та довідкою ПАТ КБ «Приват Банк» за № 11_1/2024 року від 16.12.2024 року підтверджується факт перерахування 18.11.2019 року позивачем через АТ КБ «Приватбанк» через платіжний сервіс LiqPay коштів в сумі 13000 грн 00 коп згідно з Договором на платіжну карту відповідачки № 5168-75ХХ-ХХХХ-9239 (а.с.9, 30).
18.12.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено додаткову угоду до договору № 586495630 від 18.11.2019 року, згідно з якою «1.Сторони дійшли згоди у зв'язку з неможливістю виконання позивальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 586495630 від 18.11.2019 року на наступну кількість днів: 30. 2. На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактичні нараховані проценти за користування кредитом. 3. Починаючи з 18.12.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,94 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. 4. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 18.12.2019 року. 5 Всі інші умови договору, залишаються чинними і сторони підтверджують їх облв'язковісь до виконання» (а.с.13).
В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено ряд додаткових угод до договору № 586495630 від 18.11.2019 року, а саме: 20.01.2020 року, 19.02.2020 року, 20.03.2020 року, 19.04.2020 року, 19.05.2020 року, згідно з якими у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору на підставі звернення Позичальника, продовжувався строк, на який був наданий кредит за договором № 586495630 від 18.11.2019 року, на тридцять днів, з визначенням процентної ставки, відповідно, 0.94%, 0.93 %, 0.84 %, 0.84%, 0.84%,0.84 % в день від суми кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно вказаних додаткових угод (а.с. 13-15).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1 Договору). При цьому, у вказаному договорі факторингу визначено, що правом вимоги є всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а.с. 31-36).
28.11.2019 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою 1.Сторони дійшли згоди викласти п.8.2 Договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчуєтся 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором». Всі інші умови договору залишаються без змін (а.с.37).
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з п.8.2 якої строк його дії продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 38-42).
31.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року (а.с.43).
31.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року (а.с.43 зворот).
31.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с.44).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 95 від 25.08.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача на загальну суму 31638 грн 19 коп, із яких: 12999 грн 50 коп - заборгованість за основною сумою боргу, 18638 грн 69 коп - заборгованість за відсотками (а.с. 45-46).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року (п.8.2 договору), за яким Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1 Договору). При цьому, у вказаному договорі факторингу визначено, що правом вимоги є всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а.с. 47-51).
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року та до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 52).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до відповідача на загальну суму 33627 грн 10 коп, із яких: 12999 грн 50 коп - заборгованість за основною сумою боргу, 20627 грн 60 коп - заборгованість за відсотками (а.с.53-54).
26.12.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) укладено договір факторингу № 26/12/Е, згідно з п.1.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до яких, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 і є невід'ємною частиною Договору (а.с. 55-59).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року ТОВ « ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 33627 грн 10 коп, із яких: 12999 грн 50 коп - заборгованість за основною сумою боргу, 20627 грн 60 коп - заборгованість за відсотками (а.с.60-61).
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підтверджується, що ТОВ «ФК «Ейс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якого є надання інших видів фінансових послуг (а.с.74).
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до п .6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У силу ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Згідно з положеннями ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст.1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі №752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.
На підставі наданих доказів судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 586495630, який укладений в електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, виникли 18.11.2019 року, у той час, як договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений 28.11.2018 року, - майже за рік до того, як відповідач уклав вищевказаний кредитний договір.
Тобто, на час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року у ТОВ «Таліон плюс» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 586495630, який станом на 28.11.2018 року ще не був укладений.
У даному випадку суд приходить до висновку, що ТОВ «Таліон плюс» не набуло права вимоги до відповідачки, а тому не мало права на подальше його відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року.
У свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мало право на відступлення права вказаної вимоги позивачу на підставі договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року.
Таким чином, ТОВ « ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 586495630, укладеним 18.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17.04.2025 року.
Суддя О.І. Глушко