Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/289/25
Провадження № 2/945/793/25
(заочне)
18 квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербіної К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
11 лютого 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Позовну заяву мотивує тим, що 21.04.2006 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причиною звернення позивача до суду стало те, сторони вже півтора року разом не проживають, стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть. Шлюю носить формальний характер.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судове засідання позивачка не з'явилася; при цьому 28 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Колтоновський О.О. подав заяву, просив розгляд цивільної справи про розірвання шлюбу проводити без участі сторони позивачки. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно у судове засідання не з'явився; відзив не подав.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають у шлюбі, що зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 21.04.2006 зроблено відповідний актовий запис за № 2.
Подружжя має спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно.
Наразі сторони не ведуть спільне домашнє господарство, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать їх інтересам і інтересам їх дітей.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Крім того, частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до приписів ст. 37 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб є правозгідним.
Згідно із ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У статті 110 СК України закріплено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що подружні відносини сторони припинили, і їх відновлювати позивач не має наміру, наполягає на розлученні. Відповідач заперечень на позов не подавав.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 1211,20 грн, яка сплачена позивачкою, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного та керуючись статтями 37, 55, 56, 104, 105, 110-113 Сімейного кодексу України, статтями 206, 211, 223, 247, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 21 квітня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 18 квітня 2025 року.
Суддя І.В. Павленко