Справа № 677/60/25 Головуючий у 1-й інстанції: Васільєв С.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
15 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Біла О.О.,
представника позивача: Ковальчук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2024 №14638 про притягнення його, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження в цій справі.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.02.2025 постанову за справою про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №14638 від 12.12.2024 залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, 06.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №321 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 06.12.2024 року о 12 год 15 хв в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що гр.. ОСОБА_1 , 1989 року народження, перебував у розшуку , у зв'язку з тим, що не прибув 08.11.2024 року на 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку було надіслано Укрпоштою та повернуто з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» чим порушив вимоги абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 дод. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Також у протоколі вказані пояснення позивача щодо змісту протоколу - «проживаю за вищевказаною адресою спільно із матір'ю; мені та матері будь-яких повісток з укрпошти не приносили та не повідомляли; з протоколом не згідний».
Позивача було повідомлено про місце розгляду справи, та час (12.12.2024 о 10:00), що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивачу було забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, втім позивач на розгляд справи не з'явився, докази повідомлення про неможливість його явки у визначені дату та час, позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні.
Постановою №14638 від 12.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 06.12.2024 року №321, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП від 06.12.2024 року №321, про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 дод. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не прибув 08.11.2024 року на 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку було отримав Укрпоштою, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Також судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 26.10.2024 року було сформовано повістку № 818373, у якій вказано про необхідність з'явитись 08.11.2024 о 11:00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0610200397439 на адресу місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .
Із копії конверту та довідки про причини повернення Укрпошти слідує, що поштове відправлення повернуто 03.11.2024 відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання постанови протиправною та її скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України»:
- особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правила військового обліку визначені у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
Пунктом 2 частини 1 додатку №2 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Так, згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Приписами п. 2 п. 41 Постанови КМУ від 16.05.2024 р. №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024 року “Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Водночас, згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року, передбачено, зокрема, що “Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Колегією суду встановлено, що на ім'я позивача 26.10.2024 було сформовано повістку №818373, у якій вказано про необхідність з'явитись 08.11.2024 о 11:00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). Повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0610200397439 на адресу місця проживання позивача, а саме: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відкритих даних трекінгу поштового відправлення (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), повістка надійшла до відділення Укрпошти за місцем проживання позивача 31.10.2024, а уже 03.11.2024 здійснена запис про повернення відправнику з підстав відсутності одержувача за вказаною адресою, тобто через дві доби, що є порушенням п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку №270 від 15.03.2009.
Згідно інформації про рух поштового відправлення (повістки) відсутні дані про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК». Також, сам позивач під час складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомив про відсутність отримання такого повідомлення, як і самої повістки.
Колегія суддів відмічає, що відповідач, 06.12.2024 під час складання протоколу №321 про адміністративне правопорушення, мав можливість перевірити підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки ОСОБА_1 , а також підтвердити та/або спростувати пояснення його викладені в протоколі щодо неотримання ним повістки, мав можливість повторно надати повістку ОСОБА_1 для уточнення даних, однак обмежився лише поверненням конверта з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є формальною підставою належного підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик, у розумінні Порядку № 560.
З огляду на приведене вище, вбачається відсутність у даній справі оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на 08.11.2024 об 11:00 год., а конверт з повісткою і відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та позначкою «Повістка ТЦК вручити особисто» № НОМЕР_1 , з огляду на встановлені вище у даній справі обставини не може бути взятий до уваги за основу в якості підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки, у розумінні вимог, передбачених Порядком № 560.
Доводам скаржника про протиправне незастосування відповідачем і неврахування судом першої інстанції примітки до ст. 210 КУпАП, колегія суддів не надає оцінки, оскільки в даному випадку вони не впливають на висновки, зроблені судом апеляційної інстанції по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Отже, зазначене підтверджує неналежне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних, що вказує на відсутність його вини, а звідси і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.
Стосовно відшкодування судових витрат, слід зазначити наступне.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., надавши на підтвердження вказаної суми надав договір про надання правової допомоги, детальний опис витрат адвоката за надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 09.01.2025 року, квитанцію від 10.01.2025 на суму 5000,00 грн., ордер на надання правничої допомоги.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги.
Колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Колегія суддів вважає що в цій справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з позовом, яка є більш складною, об'ємною і потребувала більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
На переконання колегії суддів, розмір вказаних послуг з огляду на незначну складність даної справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є явно завищеним.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та незначну складність справи, колегія судів вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2500 грн.
Крім цього, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1514 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову - 605,60 грн. та апеляційної скарги - 908,40 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2024 №14638 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1514 (тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.