Справа № 725/10734/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Піхало Н.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
15 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення, в якому вказує, що постановою серії ЕНА№3398687 від 2 листопада 2024 року на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, однак вважає дану постанову не законною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26.02.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, а також необгрунтованості та незаконності оскаржуваного рішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 15.04.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА№3398687 від 2 листопада 2024 року, водій ОСОБА_1 о 21 годині 32 хв. 2 листопада 2024 року у м. Чернівці по вул. Кобзарській, 70 керував автомобілем Opel Zafira, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги п. 2.1 г Правил дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем належним чином задокументовано та доведено допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, зокрема ч.1 ст.126 КУпАП, що є підставою для здійснення контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому суд вважав, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, та страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного, засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пункт 21.4. цього Закону передбачає, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Крім того, виходячи з приписів ст. ст. 53 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.1.г, 2.4 Правил дорожнього руху, Відповідач має право перевіряти наявність у Позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тому, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Частиною 1 статті 126 КУпАП, визначена адміністративна відповідальність водіїв транспортних засобів за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З відеофайлів, наданих відповідачем вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред'явив поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ні внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування, ні страхового сертифіката "Зелена картка", ні документа (посвідчення), що звільняє позивача від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспортного засобу.
Як встановлено судом, позивач свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення, який кваліфікований за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не визнає.
Позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі визнає факт своєї відмови у пред'явленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте вказує на протиправність спірної постанови, оскільки зупинка Позивача була безпідставною.
Так, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Крім того, п.1.3 Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Обов'язок водія мати при собі страховий поліс також встановлено п. 2.1(ґ) ЗУ «Про Правила дорожнього руху», затвердженого постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року.
Випадки пред'явлення для перевірки страхового полісу (сертифікату) передбачено ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до вимог якої, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
З наведеного вбачається два випадки, коли працівники підрозділів Національної поліції мають право здійснювати контроль за наявністю страхових полісів: 1) при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та 2) при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, зокрема, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення ( п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України).;
Як вже було встановлено судом в ході розгляду справи та убачається з матеріалів відеозапису, причина зупинки транспортного засобу, яку оголосив працівник поліції на відеозапису, є те, що останні рухаючись позаду транспортного засобу позивача перевірили його по базі та виявили відсутність зареєстрованого в системі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тобто наявність інформації, що свідчить про причетність, а тому зупинивши автомобіль, правомірно та у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону висловили вимогу, з метою перевірки наявності полісу, пред'явити його, однак позивач відмовився та в зухвалій формі почав вказувати на незаконність зупинки його транспортного засобу.
Вказаний відеозапис належить до визначених у ст. 251 КУпАП засобів доказування в справі про адміністративне правопорушення.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові 21 листопада 2018 р. у справі №465/6677/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15441/18). Верховний Суд, пославшись на приписи статті 53 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшов висновку про право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції здійснювати перевірку документів водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та обов'язку водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс, як це передбачено підпунктами 2.1, 2.4 ПДР. Будь-яких додаткових умов для реалізації представником поліції зазначеного службового повноваження та водієм транспортного засобу - зазначеного обов'язку, діюче законодавство не встановлює.
Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджено наявність законних причин для зупинки транспортного засобу позивача й відповідно доказів на спростування вказаного ОСОБА_1 суду не надав, як й доказів оскарження таких дій працівників поліції.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, в матеріалах даної адміністративної справи також відсутні докази, які б спростували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та підтвердили факт протиправності оскаржуваної постанови.
Також, колегія суддів зазначає, що положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26.02.2025, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.