Справа № 600/6345/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 28.06.2023 р. № 215 про скасування абзацу 10 пункту 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 19.04.2023 р. № 116;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі йому оновленої довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами), з урахуванням сум додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати йому оновлену довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами) та направити відповідну довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для здійснення перерахунку пенсії.
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання йому довідки про вартість речового майна, що належало до видачі, та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видати йому довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі неї грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі, та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі неї грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до наказу від 04.04.2023 р. №227 звільнений у запас за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а згідно наказу від 10.04.2023 р. №119 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років становила 25 років 08 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні 02 роки 00 місяців 20 днів, загальна вислуга років 27 років 08 місяців 23 дні. У абз. 10 п. 6 наказу від 10.04.2023 р. №119 зазначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.06.2023 р. №215 скасовано абз. 10 п. 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2023 р. №119.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2023 р. роз'яснено позивачу про те, що він набув права на виплату одноразової грошової допомоги. Щодо компенсації вартості неотриманого речового майна зазначено, що позивач не подавав відповідний рапорт перед звільненням.
Матеріали справи містять рапорт позивача від 08.04.2023 р. про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
12.07.2023 р. відповідач повідомив позивача, що оскільки він звернувся із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно після звільнення, то він не має права на вказану компенсацію.
08.08.2023 р. позивач звертався до відповідача із заявою щодо видачі довідки та виплати компенсації за неотримане речове майно.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для частковго задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Стосовно вимоги про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід зазначити наступне.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 1) у мирний час; 2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану); 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
В силу пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XIІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Приписами абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 12.06.2013 № 413 (далі - Постанова № 413), якою на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).
Відповідно до Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та осіб рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в2023 р. відповідач повідомив позивача, що оскільки він звернувся із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно після звільнення, то він не має права на вказану компенсацію.
Верховним Судом у рішенні від 24.01.2024 по справі № 140/1143/23, проаналізувавши положення п. 2 (абзаци перший, другий) ст. 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв'язку із пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ зроблено наступний висновок:
“Стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов'язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
Зокрема, частина 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п'ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) (пункт 2 частини п'ятої); з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (пункт 3 частини п'ятої).
Відтак, для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв'язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
Встановлено, що позивач звільнений з військової служби за пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ визначено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначено самим Законом № 2232-ХІІ.
Положення абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII передбачають нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, якщо звільнення відбулось через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позивач звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Переліком № 413, то на нього не розповсюджуються положення ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
Встановлено, що зазначення ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) у наказі від 19.04.2023 р. № 116 про виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років, під час звільнення було безпідставним, оскільки на позивача не розповсюджуються положення ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.
Відтак, дії відповідача, в частині усунення недоліків у наказі від 19.04.2023 р. № 116, а саме скасування у подальшому відповідного пункту наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.06.2023 р. № 215 про виплату позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років є правомірними.
Отже, вимоги щодо підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені позовні.
Стосовно позовних вимог про відмову у видачі оновленої довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії з урахуванням сум додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України» 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції станом на 30.09.2022), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Проаналізувавши зміст п.1 Постанови №168, яким безпосередньо регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, суд зазначає, що така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що в сукупності свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Таке тлумачення вказаної норми підтверджується й подальшим підходом Держави до вказаної виплати.
Наказом Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Отже, Постановою №168 була запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер, а саме на період воєнного стану, та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, додаткової винагороди, встановленої цією постановою.
В силу положень ч.3 ст.43 Закону №2262, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, до грошового забезпечення для обчислення пенсії включаються його додаткові види, які відповідають одночасно наступним умовам: виплати належать до складу грошового забезпечення, є щомісячними.
Станом на дату звільнення позивача зі служби, суми додаткової грошової винагороди, визначені Постановою №168, не передбачені у переліках одноразових додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а отже не належать до складу грошового забезпечення. Відтак, такі виплати не враховуються при обчисленні пенсії, як при її призначенні так і при її перерахунку.
На даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу в період з 24.02.2022 по день звільнення, відповідно до Постанови № 168, носить тимчасовий характер. З вказаних підстав, у відповідача відсутні підстави для внесення змін та включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для обчислення пенсії, додаткової доплати, передбаченої Постановою № 168.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача видати довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі неї грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, суд зазначає наступне.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року (далі - Порядок № 178).
Пунктом 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
В силу п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно з п. 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, статтею 9-1 Закону №2011-XII та пунктом 3 Порядку № 178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 30.04.2020 року у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
В пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Тобто, навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така компенсація не була виплачена при звільненні.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався з рапортом позивача від 08.04.2023 р. (до виключення зі списків особового складу) та 08.08.2023 р. після звільнення і виключення зі списків особового складу, зокрема, із заявою щодо видачі довідки та виплати компенсації за неотримань речове майно. Однак, судом встановлено, що в наказі від 10.04.2023 р. №119 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не було нараховано вказану компенсацію. Згідно листа від 12.07.2023 р. відповідач повідомив позивача, що оскільки він звернувся із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно після звільнення, то він не має права на вказану компенсацію.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного вище висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі неї грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно є обґрунтованими.
Стосовно вимог про нарахування та виплату грошову компенсації вартості за не отримане речове майно з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок №44), слід зазначити наступне.
Згідно п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
В силу п. 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктом 5 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З матеріалів справи встановлено, що нарахування та виплата компенсації вартості за не отримане речове майно мала бути здійснена відповідачем під час звільнення та виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата компенсації вартості за не отримане речове майно позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови видати довідку про вартість речового майна позивача, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі вказаної довідки грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно є протиправними, а тому позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.
Водночас, позовні вимоги в частині щодо включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для обчислення пенсії, додаткової доплати, передбаченої Постановою № 168 є безпідставними та необґрунтованими.
Також безпідставними є й позовні вимоги щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.