Справа № 120/5053/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду,
позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 260/2724/20 за період з 18.12.2020 по 18.03.2024 включно в сумі 1 834 976,54 грн.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 рок позов задоволено частково.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 по справі № 260/2724/20 за період з 18.12.2020 по 18.03.2024 включно в сумі 1 558 381 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 76 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 478 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 визнано протиправним та скасовано рішення П'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №7 від 13.07.2020 про неуспішне проходження атестації заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 24.07.2020 №187К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури або рівнозначній посаді з 31.07.2020; стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185 341,52 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч триста сорок одна гривня 52 коп.).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури або рівнозначній посаді та стягнення на його користь заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 34 042,32 грн. (тридцять чотири тисячі сорок дві гривні 32 коп.) допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 260/2724/20 змінено шляхом виключення із пунктів 4 і 6 його резолютивної частини слова «або на рівнозначній посаді».
Постановою Верховного Суду від 20.04.2022 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в незміненій постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 частині та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 залишено без змін.
19.03.2024 відповідачем видано наказ № 47к, яким наказ Генерального прокурора від 24.07.2020 №187к про звільнення позивача з посади заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано та поновлено позивача на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді з 31.07.2020.
Відтак, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 виконано відповідачем 19.03.2024.
Позивач вважаючи, що за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 про поновлення його на роботі з 18.12.2020 по 18.03.2024 відповідач має сплатити на його користь середній заробіток, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за змістом ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
В силу ст. 236 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
В контексті спірних правовідносин суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування ст. 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19).
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Також, Верховний Суд наголошував, що наведені приписи кодексу не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
У справі № 640/19103/19 суд касаційної інстанції констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22 Верховний Суд, урахувавши раніше висловлену правову позицію щодо застосування ст. 236 КЗпП України, зазначив, що приписи ч. 8 ст. 235 КЗпП України і приписи п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Відтак, доводи відповідача стосовно того, що невчинення позивачем певних дій зумовило несвоєчасне поновлення його на посаді слід відхилити.
Також, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що затримка виконання рішення суду обумовлена здійсненням позивачем адвокатської діяльності на підставі свідоцтва №21/2824, дію якого зупинено 14.06.2021, а також працевлаштуванням в АТ «Укртрансгаз» та службою в Національній поліції України.
До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів, відповідно до якого позивачем 14.06.2021 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/2824 та з 14.06.2021 право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви, отже фактично позивачем адвокатська діяльність не здійснювалась.
Слід зазначити, що особа не обмежена у строках подання заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а отже, може реалізувати таке право в будь-який день.
Негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від перебування особи на іншій службі або заняття нею адвокатською діяльністю.
Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача з 31.07.2020 на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури та стягнення на його користь заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 34 042,32 грн.
Таким чином, існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідача обов'язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений шляхом видання відповідного наказу негайно після проголошення судового рішення.
Однак, лише 19.03.2024 відповідачем видано наказ №47к, яким наказ Генерального прокурора від 24.07.2020 №187к про звільнення позивача з посади заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано та поновлено позивача на посаді заступника прокурора Закарпатської області - начальника управління представництва інтересів держави в суді з 31.07.2020.
Отже, рішення суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 в частині поновлення позивача на посаді було виконане відповідачем лише 19.03.2024, тобто не негайно, як того вимагають приписи КАС України та КЗпП України.
Відтак, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді відповідно до ст. 236 КЗпП України, тобто за період з 18.12.2020 (наступний день за датою ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді) по 18.03.2024 (день, що передував дню видання наказу про поновлення на посаді).
Посилання Офісу Генерального прокурора на те, що він не є належним відповідачем за заявленим позовними вимогами є необґрунтованими, адже саме до його повноважень згідно Закону № 1697-VII належить вирішення питання поновлення позивача на посаді; саме він є боржником у виконавчому листі №260/2724/20/2021, виданим Закарпатським окружним адміністративним судом, щодо виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді; саме ним у спірних правовідносинах видано відповідний наказ про поновлення позивача на посаді.
З наведеного однозначно слідує, що саме Офісом Генерального прокурора допущено затримку виконання судового рішення у справі №260/2724/20, а відтак він є відповідачем за заявленими позовними вимогами.
Стосовно розміру суми, що належить стягнути з відповідача, слід зазначити наступне.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно довідки Закарпатської обласної прокуратури №236-вих.20 від 02.11.2020 середньоденна заробітна плата позивача, з урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів, становила 1 891, 24 грн.
Таким чином, обчислення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 18.12.2020 по 18.03.2024 (824 робочі дні) належить проводити, виходячи із середньомісячної заробітної плати 1 891, 24 грн.
Отже, сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду за період з 18.12.2020 по 18.03.2024 становить 1 558 381, 76 грн. (1 891, 24 грн. х 824 дні).
Аргументи відповідача щодо обрахунку суми стягнення середнього заробітку з врахуванням сум заробітної плати, отриманих позивачем в АТ «Укртрансгаз» та під час служби в Національній поліції України колегією суддів не приймаються до уваги.
У постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №340/1334/22 зазначено, що ст. 236 КЗпП України, так само як і ст. 235 КЗпП України, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути зменшена. Доводи про те, що працівник, якого було незаконно звільнено й поновлено на роботі, протягом періоду вимушеного прогулу та/або невиконання рішення про поновлення на роботі був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу.
Отримання особою іншого доходу, у тому числі за новим місцем роботи, не має значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами ст. 236 КЗпП України (не є підставою для його зменшення).
Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 558381, 76 грн. як середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №260/2724/20 про поновлення позивача на роботі за період з 18.12.2020 по 18.03.2024.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.