Справа № 320/5589/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
09 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
позивач ОСОБА_1
пр-к відповідача Денисова К.В.
третя особа ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
02.03.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг по прийняттю нормативно-правових актів та внесення змін до них з порушенням вимог діючих законів.
- визнати неправомірними та скасувати пункти 11.3.1., 11.3.5., 11.3.13., 11.3.23, 11.3.24 у підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 та абзац дев'ятий пункту 1.1.2. глави 1.1. першого розділу Змін, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1272 від 05.10.2022, до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312;
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін привести у відповідність всі свої Постанови, Кодекси систем обліку, розподілу постачання, Правила, Порядки та Накази до діючого Законодавства, а саме вимогам пункту 21 частини першої статті 1 та підпункту 12 пункту 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та вимог Закону України «Про альтернативні джерела енергії»;
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін видати наказ або нормативно-правовий акт, яким зобов'язати постачальників універсальних послуг провести перерахунки по купівлі/продажу електроенергії виходячи величини генерованої домогосподарствами електричної енергії за даними лічильників з дати вводу в дію постанови № 1272 від 05.10.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії порушив вимоги Закону України від 22.09.2016 № 1540-VІІІ «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» та ринкові принципи товарно-грошових відносин, оскільки не забезпечив дотримання балансу інтересів споживачів послуг, суб'єктів господарювання - надавачів послуг та держави.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року адміністративний позов частково:
- визнано протиправними та скасовано пункти 1, 8 Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2022 № 1272 в частині внесених змін до пунктів 11.3.1, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 Постанови №1272, в частині внесення змін у пункти 11.3.1, 11.3.5, 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача. Окрім того, апелянтом зазначено, що підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 Постанови №1272, в частині внесення змін у пункти 11.3.1, 11.3.5, 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 та абзац дев'ятий пункту 1.1.2 Глави 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії прийняті у межах повноважень, визначених Законами України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у спосіб, визначений законодавством України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 13 лютого 2025 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Також, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 березня 2025 року.
26 березня 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 09 квітня 2025 року.
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року задоволено клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 09 квітня 2025 року о 10:10 у справі №320/5589/23 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Позивач у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» повністю заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів враховує, що позивачем рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, не оскаржується. Отже , перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником генеруючих установок приватного домогосподарства.
05.01.2023 між ТОВ «Черкасиенергозбут» (Постачальник) та ОСОБА_1 ( Споживач) укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 71190025330/23 від 05.01.2023.
На виконання договору, відповідно до акту купівлі-продажу електричної енергії за січень 2023 року, Постачальник ( ТОВ «Черкасиенергозбут») передав позивачу як Споживачу електричну енергію, а він прийняв та використав електричну енергію в таких обсягах: 116 кВт*год та 126 кВт*год, відповідно, ніч та день. Натомість позивач, як споживач передав вироблену електричну енергію генеруючими установками приватного домогосподарства, а постачальник ТОВ «Черкасиенергозбут» прийняв та використав електричну енергію в таких обсягах: 19 кВт*год. Обсяг та вартість електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства, що перевищує його місячне споживання електричної енергії та підлягає оплаті за «зеленим» тарифом складає: 0 кВт*год. Відповідно розрахунок розміру плати за придбану електричну енергію у побутового споживача за січень 2023 року, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства, згідно з пунктами 11.3.23-11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції змін, внесених постановою відповідача від 05.10.2022 № 1272) становить 0 грн.
Відповідно до звіту про обсяги та напрями перетоків прийнятої-переданої електричної енергії за лютий 2023 року позивач спожив 143 кВт*год, згенерував 77 кВт*год. Відповідно, розміру плати за придбану електричну енергію у побутового споживача за лютий 2023 року становить 0 грн.
Позивач, вважаючи, що внесені відповідачем Зміни до пунктів 11.3.23, 11.3.24. Правил призвели до того, що розрахунки за електричну енергію проводяться не у грошовій формі, а у формі обміну електричною енергією як товаром. Оскільки, а ні типовим договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а ні додатком 2 до типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством не передбачена операція обміну (бартер) електроенергії як товару, позивач вважає визначений вказаними змінами порядок розрахунку за генеровану приватним домогосподарством енергію за «зеленим» тарифом такою, що суперечить договору та законодавству, а саме пункту 4 частини п'ятої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вважаючи вказані зміни до Порядку незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2019-VIII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (пункт 10);
виробництво електричної енергії - діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії (пункт 11);
дозволена потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача відповідно до умов договору, набута на підставі виконання договору про приєднання або у результаті набуття права власності чи користування на об'єкт (об'єкти) (пункт 21);
електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26);
електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та/або розподілу електричної енергії (пункт 27);
електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу, споживання електричної енергії чи зберігання енергії (пункт 32);
розрахунки на ринку електричної енергії - процес виконання взаємних фінансових вимог та зобов'язань учасників ринку за договорами купівлі-продажу електричної енергії і послуг, що надаються на ринку електричної енергії, у тому числі шляхом неттінгу та за рахунок відповідних фінансових гарантій (пункт 37);
об'єкт електроенергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа (пункт 52);
побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 62);
постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68);
Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72).
За приписами частини другої статті 2 Закону № 2019-VIII основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Правила ринку, кодекс системи передачі та кодекс комерційного обліку розробляються і адмініструються оператором системи передачі та затверджуються Регулятором.
Проекти правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексів системи передачі та систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що можуть вплинути на конкуренцію, підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України.
Частиною дванадцятою статті 2 Закону 2019-VIII рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідати меті, з якою повноваження надані, бути обґрунтованими, відповідати принципам неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, прозорості, недискримінації та своєчасності.
Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети - задоволення загальносуспільного інтересу.
Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію.
Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть призводити:
до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо лише така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу;
до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов'язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.
Дія принципів пропорційності, прозорості і недискримінації поширюється також на учасників ринку електричної енергії у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2, частини першої статті 3, пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, крім іншого, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), зокрема, правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Відповідно до положень статті 15 Закону про НКРЕКП кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб,
Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів встановлюється Регулятором і не може становити менше 10 днів та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень. Обчислення такого строку розпочинається з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.
Наразі, на виконання вимог статті 15 Закону про НКРЕКП, проект «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - проект Постанови) разом з обґрунтуванням до нього, аналізом його впливу та повідомленням про оприлюднення 11.07.2023 були оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП в мережі Інтернет http://www.nerc.gov.uа з метою отримання зауважень та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які приймалися у період з 11.07.2022 по 21.07.2022.
Відповідно до глави 3 Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень КРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.06.2017 №866 (далі - Порядок), у разі отримання зауважень та пропозицій до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, їх розгляд проводиться після закінчення строку подання зауважень та пропозицій та їх оприлюднення.
Однак, колегія суддів зазначає, що протягом зазначеного строку (з 11.07.2022 по 21.07.2022) від ОСОБА_1 ( або третьої особи у справі) до НКРЕКП не надходили зауваження та пропозиції до проекту Постанови.
При цьому, на виконання вимог статті 15 Закону про НКРЕКП та положень глави 3 Порядку, з 12.08.2022 по 31.08.2022 в НКРЕКП було проведено відкрите обговорення Проекту постанови, за участі всіх суб'єктів ринку електричної енергії, які надали зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП.
Протокол відкритого обговорення та Таблиця узгоджених позицій до Проекту постанови було розміщено 07.09.2022 на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Окрім того, колегія суддів враховує, що на виконання вимог частини другої статті 2 Закону Антимонопольний комітет України листом від 04.10.2022 Nє 128-06/01-196-НПА (копія міститься в матеріалах справи) надав до НКРЕКП погодження Проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії».
Враховуючи те, що Регулятором було здійснено всі заходи визначені вимогами чинного законодавства та на відкритому засіданні НКРЕКП, яке відбулося 05.10.2022, було прийнято постанову НКРЕКП №1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», з метою приведення термінів та положень, застосованих у ПРРЕЕ до вимог чинного законодавства, у тому числі щодо діяльності із зберігання електричної енергії, а також уникнення неоднозначності їх тлумачень; удосконалення процедури обліку електричної енергії та розрахунків з власниками генеруючих установок приватних домогосподарств із встановленою потужністю відповідно до вимог законодавства з урахуванням дотримання показників якості електричної енергії та безпеки постачання; запобігання споживання електричної енергії за пільговим побутовим тарифом на непобутові потреби, зокрема, діяльність дата-центрів, центрів обробки даних, майнінгу, тощо.
Варто зауважити, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, постанова НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії» прийнята НКРЕКП в межах дискреційних повноважень визначених законами України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та у спосіб, визначений законодавством України, на принципах відкритості, прозорості, гласності процесу державного регулювання та з дотриманням балансу інтересів всіх учасників ринку електричної енергії.
Щодо доводів позивача про порушення його прав , як власника генеруючої установки на отримання грошових коштів за вироблену електроенергію, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, оскаржуваною постановою від 05.10.2022 № 1272 затверджені наступні Зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), зокрема:
1. У розділі I: 1) у пункті 1.1.2 глави 1.1 Правил абзац дев'ятий викладено в такій редакції:
«генеруюча установка приватного домогосподарства (далі - генеруюча установка) - комплекс взаємопов'язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства. Величина встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в) визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не може перевищувати, встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом»;
8. У главі 11.3 розділу XI: 2) пункти 11.3.1-11.3.5 викладені в такій редакції:
« 11.3.1. Індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного(-их) домогосподарства(-в) генеруючу(-і) установку(-ки), призначену(-і) для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного(-их) домогосподарства(-в) відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
11.3.5. Постачальник універсальних послуг під час розгляду заяви-повідомлення індивідуального побутового споживача про встановлення генеруючої установки зобов'язаний перевірити повноту інформації, зазначеної в доданих документах, а також зробити запит до адміністратора комерційного обліку (який визначений частиною першою статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії») у порядку, визначеному адміністратором комерційного обліку, з метою перевірки згідно з реєстром точок комерційного обліку щодо неперевищення потужності генеруючої(-их) установки(-ок) приватного(-их) домогосподарства(-ств), членом якого(их) є зазначений побутовий споживач, понад встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом.
Для отримання інформації від адміністратора комерційного обліку (оператора системи передачі) щодо сумарної потужності генеруючих установок членів приватного домогосподарства на території України постачальник універсальних послуг формує запит із зазначенням ІПН (РНОКПП) усіх членів приватного домогосподарства.»;
6) пункт 11.3.13 Правил викладено в такій редакції:
« 11.3.13. Обсяг електричної енергії, який відпущений в електричну мережу генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства, визначається за календарний місяць в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством.
Визначення обсягу електричної енергії, відпущеної в електричну мережу генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства, здійснюється відповідно до Кодексу комерційного обліку.»;
12) пункт 11.3.23 Правил викладені в такій редакції:
« 11.3.23. Розмір плати за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, P плати, визначається за формулою: P плати = (W виробл - W спожит) х T, грн, де W виробл - обсяг виробленої електричної енергії відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства; W спожит - обсяг місячного споживання електроенергії таким приватним домогосподарством; T - встановлений зелений тариф для приватного домогосподарства, яке виробляє електричну енергію відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами), сумарна величина встановленої потужності якої(-их) не перевищує потужність, встановлену відповідно до закону, дозволену до споживання та зазначену в договорі (договорах) зі споживачем. Якщо W спожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується.";
13) пункт 11.3.24 Правил викладено в такій редакції:
« 11.3.24. Розмір плати, P плати, за куповану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватного(-их) домогосподарства(-в), сумарна потужність яких не перевищує величини встановленої потужності генеруючої(-их) установки(-ок) приватного(-их) домогосподарства(-в), до яких застосовується «зелений» тариф та мають застосовуватися різні коефіцієнти «зеленого» тарифу, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, визначається за формулою: P плати = (ZiWi - W спожит) х Тср.зв. грн.,
де W i - обсяг електричної енергії, виробленої кожною 1-ю генеруючою установкою приватного домогосподарства, до яких застосовуються різні коефіцієнти «зеленого» тарифу;
W спожит - обсяг загального місячного споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством;
T ср. зв. - середньозважений «зелений» тариф на певний розрахунковий період для приватного домогосподарства, яке виробляє електричну енергію генеруючими установками, до яких застосовуються різні коефіцієнти «зеленого» тарифу та сумарна величина встановленої потужності яких не перевищує встановлену потужність, відповідної категорії генеруючих установок приватних домогосподарств, для яких застосовується «зелений» тариф, відповідно до закону, дозволену до споживання та зазначену в договорі (договорах) зі споживачем, що визначається за формулою:
Тср.зв. = ZiWi х Ті, грн.,
ZiWi
де W i - обсяг електричної енергії, виробленої протягом розрахункового періоду 1-ю генеруючою установкою приватного домогосподарства;
T i - встановлений зелений тариф для i-ї генеруючої установки приватного домогосподарства.
Якщо W спожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується.».
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII) (в редакції, яка була чинною на дату прийняття постанови НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії») визначено, що споживач також має право встановлювати такі генеруючі установки, призначені для виробництва електричної енергії, зокрема, побутові споживачі у своїх приватних домогосподарствах - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру.
Приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг.
Водночас, статтею 63 Закону встановлено, що крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний, купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед».
Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Отже, оскільки «зелений» тариф є спеціальним тарифом та значно перевищує фактичну ціну за електричну енергію, яка складається на ринку на добу наперед то різницю між вартістю електричної енергії, купленої постачальником за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед» за відповідний розрахунковий період компенсує електропостачальнику оператор системи передачі НЕК Укренерго як оплату за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Такі витрати враховуються Приватним акціонерним товариством Національною енергетичною компанією «Укрнерго» (як оператором системи передачі) в тарифі на передачу електричної енергії та оплачуються усіма споживачами електричної енергії в ціні за електричну енергію.
Таким чином, модель «зеленого» тарифу для приватних домогосподарств було запроваджено для можливості покриття власного споживання та можливості продажу надлишків (не спожитої електричної енергії) постачальнику універсальних послуг за завищеним «зеленим» тарифом.
Так, пунктом 21 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII встановлено, що дозволена потужність - це максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача відповідно до умов договору, набута на підставі виконання договору про приєднання або у результаті набуття права власності чи користування на об'єкт (об'єкти).
Водночас, Кодексом системи розподілу, затверджений постановою НРКЕП від 14.03.2018 №310 передбачено, що встановлена потужність генеруючої установки - номінальна активна електрична потужність електрогенеруючого обладнання (електрогенератори, фотоелектричні панелі тощо ), призначеного для виробництва електричної енергії, яка підтверджена технічною документацією або технічним паспортом електрогенеруючого обладнання.
Таким чином, хибним є висновок суду першої інстанції щодо визначення «встановленої потужності» за кожним об'єктом споживача, як для «дозволеної потужності», оскільки у визначеннях «встановленої потужності, яке встановлено у Кодексі систем розподілу відсутнє посилання на «кожний об'єкт споживача».
Окрім того, колегія суддів враховує, що положеннями статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» встановлено коефіцієнт «зеленого» тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не може перевищувати 30 кВт (в період введення в експлуатацію генеруючих установок з 01.01.2019 по 31.12.2019 - в межах 50 кВт).
Також, відповідно до норм Закону № 2019-VIII, побутовий споживач має право встановити в своїх приватних домогосподарствах генеруючі установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання для забезпечення власних побутових потреб в межах 30 кВт.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії , затверджені постановою НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 не суперечать законодавчим нормам, що регулюють спірні правовідносини.
Слід зазначити, що основними засадами державної політики у сфері альтернативних джерел енергії є нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел.
Відповідно до визначень, зазначених в Законі № 2019-VIII, споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання( п.84 ч.1 ст.1).
При цьому, побутовий споживач - це, зокрема, індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
При цьому, слід зазначити, що норми Закону № 2019-VIII щодо права побутового споживача встановлювати у своїх приватних домогосподарствах генеруючі установки в межах потужності визначеної вимогами Закону України «Про альтернативні джерела енергії», для можливості забезпечувати свої побутові потреби, та надлишки продавати постачальнику універсальної послуги за «зеленим» тарифом були діючі і до внесення змін Постановою №1272.
Разом з тим, вказаними змінами було уточнено та забезпечено реалізацію та коректне застосування учасниками роздрібного ринку вказаних норм в ПРРЕЕ.
Також, відповідно до статті 63 Закону № 2019-VIII, зокрема, купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Враховуючи вищевикладене, НКРЕКП, прийнявши зміни в ПРРЕЕ, не обмежує побутових споживачів у можливості реалізації ними права на встановлення генеруючих установок у приватних домогосподарствах, а в межах наданих законами України повноважень, регулює питання щодо порядку купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї.
Отже, твердження суду першої інстанції, що «Закон №2019-VIII визначає, що побутовий споживач у своїх приватних домогосподарствах має право встановлювати генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт» є помилковими.
Так, згідно з частиною першою статті 58 Закону № 2019-VIII право споживача встановлювати генеруючі установки визначено таким положенням: «побутові споживачі у своїх приватних домогосподарствах - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру».
Тобто, у Законі застосована форма множини щодо побутових споживачів та одночасно щодо приватних домогосподарств, а отже норма Закону стосується сукупності побутових споживачів та сукупності приватних домогосподарств, і кожен споживач у кожному своєму приватному домогосподарстві має право на встановлення генеруючої установки.
У той же час, у судом першої інстанції при посиланні на Закон протиправно застосовано форму однини щодо «побутового споживача» і одночасно множини щодо приватних домогосподарств, в результаті зазначеного спотворення положення Закону суд першої інстанції дійшов до хибних та протиправних висновків щодо начебто передбачену Законом можливість встановлення одним побутовим споживачем генеруючих у багатьох приватних домогосподарствах.
Таким чином, вищенаведене свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Щодо висновків суду першої інстанції щодо не віднесення до сфери регулювання Правилами роздрібного ринку порядок визначення величини встановленої потужності генеруючих установок приватного (-их) домогосподарства(-в), колегія суддів звертає увагу на положення ч. 5 ст. 2 та абзацу 19 ч. 1 ст. 58 Закону № 2019-VIII.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Також враховуючи, що відповідно до абзацу 19 ч. 1 ст. 58 Закону порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї затверджується Регулятором, - питання які пов'язані з правом споживача на встановлення генеруючої Установки в межах встановленої потужності та особливістю постачання ПУПом приватному домогосподарству з генеруючою установкою (зокрема в частині дотримання рівня встановленої потужності та «нульового» споживання) належать до повноважень Регулятора.
Наразі, колегія суддів наголошує, що зміни до пунктів 11.3.23, 11.3.24 ПРЕЕ не містять обмежень щодо встановленої потужності генеруючих установок побутового споживача у межах сумарної потужності всіх таких установок сукупно, і тому не можуть суперечити положенням пункту 21 частини першої статті 1, частини першої статті 58 Закону та статті 9-1 Закону «Про альтернативні джерела енергії».
Таким чином, вищевикладене підтверджує, що НКРЕКП при прийнятті підпунктів 6, 12, 13 пункту 8 постанови НКРЕКП від 05.10.2022 №1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», в частині внесення змін у пункти 11.3.1, 11.3.5, 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 ПРРЕЕ, які оскаржує позивач, діяла в межах своєї компетенції та повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому, в силу статті 2 КАС України, підстави для скасування оскаржуваного рішення НКРЕКП відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 17.04.2025р.)