Справа № 580/9961/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
17 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом від 19.01.2024 № 241, яким скасовано постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 щодо ОСОБА_1 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що правоохоронні органи не визначені Положенням № 402, як суб'єкт звернення щодо перегляду постанови позаштатної ВЛК, зокрема ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 . У спірному випадку ЦВЛК здійснено перегляд постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 щодо ОСОБА_1 поза встановленою черговістю всупереч вимогам Положення № 402.
Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначив, що встановлені 02.11.2022 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 діагнози у повній мірі відповідають ст. 64-а хвороб, вказаних у Розкладі хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (Додаток 1 до Положення № 402) та поясненням до них (Додаток 2 до Положення №402), що передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а в обґрунтування ж спірного рішення ЦВЛК обмежилась лише формулюванням «… діагноз не повний, не обґрунтований, ступень порушення функцій не визначений, стаття 64-а та ступінь придатності до військової служби визначені не вірно».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що правоохоронні органи не визначені Положенням №402, як суб'єкт звернення щодо перегляду постанови позаштатної ВЛК, зокрема ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апелянт зазначає, що постанови ВЛК районних ІНФОРМАЦІЯ_1 , які у свою чергу переглядаються штатними ВЛК (якою є ЦВЛК).
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що у спірному випадку ЦВЛК здійснено перегляд постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 щодо ОСОБА_1 поза встановленою черговістю всупереч вимогам Порядку №402, тобто з порушенням вимог Положення №402.
Щодо підстав спірного рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом від 19.01.2024 № 241, апелянт зазначає, що не обґрунтовано неповноту встановленого ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу діагнозу з огляду на його співставлення з Розкладом хвороб відповідно до Положення №402.
Апелянт вважає, що ЦВЛК під час прийняття спірного рішення додаткових документів не витребувало, обстежень позивача не здійснювало, що свідчить про формальний підхід до прийняття рішення.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 та від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 02.11.2022 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками проведеного медичного огляду складено довідку військово-лікарської комісії від 02.11.2022 № 11126 відповідно до якої встановлено діагноз: грудо-поперековий остеохондроз деформуючий спондільоз, компресійно-ішемічної радікулопатії L-5-S1 ліворуч стійкий больовий синдром, легкий парез лівої ступні, порушення вертебро-статичні та вертебро-динамічні. На підставі ст. 64а розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
До ЦВЛК (вх. від 07.12.2023 № 12345) надійшов лист відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яким повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023252220000047 від 18.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, в ході якого отримано відомості про можливе функціонування на території Черкаської області незаконної схеми по ухиленню громадян від призову на військову службу під час загальної мобілізації.
У листі зазначено, що керуючись статтями 40,93,95 КПК України та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 відділом повідомлено прохання переглянути та за наявності підстав, скасувати постанови (рішення) військово-лікарських комісій при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки Черкаської області про непридатність осіб, зазначених списку, в тому числі, і постанову стосовно позивача.
Відповідно до витягу із Протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 19 січня 2024 № 241, враховуючи невідповідність встановленого діагнозу вимогам статті 64-а Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 1 і 2 до Положення № 402), ВЛК ЦВЛК ЗС України скасувала постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 від 02.11.2022 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Враховуючи вищенаведене, позивач не погоджується з рішенням ЦВЛК від 19.01.2024 №241, вважає таке рішення протиправним та таким, що призводить до суттєвого порушення його законних прав та інтересів, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом 3 частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.4, 2.3.5 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. Положення № 402, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.
Так, із тексту апеляційної скарги вбачається, що апелянт стверджує, що в обґрунтування спірного рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом від 19.01.2024 № 241, обмежилися лише формулюванням «…діагноз не повний, не обгрунтований, ступень порушення функцій не визначений, стаття 64-а та ступінь придатності до військової служби визначені не вірно».
З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Виходячи із зазначеного, доводи ОСОБА_1 в цій частині колегією суддів не приймаються до уваги, а також їм не надається оцінка.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності, він має право особисто звернутися до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог Положень №402 із пакетом документів, які б підтверджували зворотнє.
Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2023 до ЦВЛК (вх. від 07.12.2023 № 12345) надійшов лист відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яким повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023252220000047 від 18.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, в ході якого отримано відомості про можливе функціонування на території Черкаської області незаконної схеми по ухиленню громадян від призову на військову службу під час загальної мобілізації у зв'язку із чим звернувся із проханням переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі, і постанову стосовно позивача.
Апелянт стверджує, що у спірному випадку ЦВЛК здійснено перегляд постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 поза встановленою черговістю всупереч вимогам Положення №402.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 3.3 Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 подаються за підпорядкованістю до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Таким чином, вказанами положенннями визначено підпорядковану структуру перегляду постанов ВЛК.
Водночас згідно п. 2.3. п.п. 2.3.1. Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до п. 2.3.4 Положенням № 402 ЦВЛК має право: розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК.
Згідно п. 3.1 глави 3 розділу I Положення № 402 (у редакції чинній станом на 19.01.2024) вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Отже, пункт 3.1 Положення № 402 містить бланкетну норму, що вказує на необхідність відповідності звернення вимогам Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції № 735.
Виходячи із зазначеного, пункт 3.3 глави 3 розділу I Положення №420, який визначає процедуру оскарження дій (бездіяльності) чи постанов позаштатних ВЛК, не встановлює коло осіб, які можуть подати відповідну скаргу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що право оскарження, волевиявлення суб'єкта щодо якого прийнято той чи інший акт індивідуальної дії жодним чином не позбавляє компетентні державні органи їх прав та повноважень, передбачених нормами чинного законодавства.
В даному випадку, право оскарження наявне в позивача не позбавляє ЦВЛК ЗС України власного права здійснювати перегляд постанови ВЛК, тим більше не позбавляє правоохоронні органи в межах своїх повноважень звертатись до спеціалізованих установ в тій чи іншій сфері діяльності, у рамках кримінальних проваджень.
Позивач в позовній заяви та апеляційній скарзі помилково ототожнює поняття оскарження та перегляду постанови ВЛК, які з огляду на норми чинного законодавства України не є тотожними.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ЦВЛК, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, на підставі наданих п. 2.3.4 Положенням № 402 повноважень, мала право розглядати, переглядати, скасовувати постанову будь-якої ВЛК Збройних Сил України, у тому числі постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 щодо ОСОБА_1 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Оскільки доводи апелянта щодо процедурних порушень прийняття оскаржуваного рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого протоколом від 19.01.2024 № 241 не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.
Оцінюючи наведені аргументи, колегія суддів виходить з такого, що всі доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.
Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга повністю дублює позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рушення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №580/9961/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Суддя І.О.Грибан
Суддя О.М.Оксененко