Справа № 372/5212/24 Суддя (судді) першої інстанції: Зінченко О.М.
17 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову відповідача від 12.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП та стягнення адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно допустив зворотну дію норми в часі та застосував положення, які на момент інкримінованого позивачу правопорушення були відсутні. Крім того, відповідачем не вказано, яку саме конкретну норму було порушено позивачем.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позивач був належним чином повідомлений про дату й час розгляду справи, йому роз'яснено його права, він надав відповідні пояснення, будь-яких клопотань не заявляв, а тому будь-яких порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не допущено.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 11.09.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 було складено стосовно позивача протокол №664 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних після звільнення з правоохоронних органів, чим порушив Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних затверджений постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року та має бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП (а.с.14 т.1).
У зв'язку з викладеними в протоколі обставинами, постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.09.2024 №1518/1 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн (а.с.34 т.1).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП доведена, а при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодних порушень співробітником ІНФОРМАЦІЯ_1 не допущено.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу ч.1 ст.210 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі в особливий період.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно керуватися законодавчими актами, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
Втім, ні протокол №664 від 11.09.2024, ні постанова №1518/1 від 12.09.2024, не містять жодних відомостей про конкретний пункт Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022), який було порушено позивачем.
При цьому, зазначаючи, що позивач не з'явився вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу у термін визначений законодавством, відповідачами не було зазначено, який саме строк не дотримано позивачем та коли такий строк завершився.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не перебував на обліку за місцем проживання та не має військово-облікового документа, внаслідок чого порушив Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, яким чином та в якій частині позивач порушив «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
При цьому, в матеріалах справи наявна копія довідки від 19.05.2024 №1/8428, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі абз.11 ч.1 ст.13 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.11.2024 (а.с.4 т.2 зворот).
Разом з тим, порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» охоплюються диспозицією ст.210-1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в той час, як норми ст.210 КУпАП визначають відповідальність саме за порушення Правил військового обліку.
Таким чином, зважаючи на викладені у відзиві на позовну заяву обґрунтування, при застосуванні до позивача адміністративного стягнення відповідачами допущено невірну кваліфікацію інкримінованого правопорушення.
Отже, колегія суддів зазначає, що ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова не містять посилання на конкретний припис Порядку № 1487, порушення вимог якого за висновком відповідача допустив позивач.
Також колегія суддів звертає увагу на розбіжності у використаній відповідачем кваліфікації інкримінованого позивачу правопорушення, зокрема щодо притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП без визначення чим саме позивач допустив порушення Правил військового обліку та наведення обґрунтувань у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено про порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що охоплюється диспозицією ст.210-1 КУпАП.
Вказане свідчить, що спірна постанова винесена необґрунтовано, без дотримання порядку її прийняття, з помилковою кваліфікацією інкримінованого правопорушення та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова не може бути визнана правомірною та підлягає скасуванню.
В той же час, колегія суддів зазначає, що встановлені порушення під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є формальними та в повному обсязі свідчить про незаконність спірної постанови і безпідставність притягнення позивача до відповідальності саме за ч.3 ст.210 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, виходячи із положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Колегія суддів, встановивши необґрунтованість та протиправність спірної постанови, вважає, що підлягає застосуванню п.3 ч.3 ст.286 КАС України в частині скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість спірної постанови і наявність підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, внаслідок чого скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В силу ч.3 ст.272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржене.
Керуючись ст.243, 272, 286, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 вересня 2024 року №1518/1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення да адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 17 квітня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма