Справа № 758/16520/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петров Д.В.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б. Грибан І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року (місце ухвалення: м. Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 13.03.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4А-499 від 30 жовтня 2024 року за справою про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 30.10.2024 №4А-499 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Також, апелянт вказує, що відповідач порушив строки притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 417050, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язувався з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 (за адресою: АДРЕСА_1 ) 17 жовтня 2024 року на 11.00 годин для уточнення даних.
Повістка про виклик ОСОБА_1 направлена ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення за № 0600293821418.
Поштове направлення повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою».
30.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову №4А-499, якою на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 25 500 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 17.10.2024 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою , факт допущення позивачем вказаного правопорушення належним чином доведений відповідачем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2024 року повістку про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 годину 17 жовтня 2024 року для уточнення даних направлено рекомендованим листом за адресою місця реєстрації позивача, номер поштового відправлення № 0600293821418.
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У конкретній справі судова повістка безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Більш того, як вбачається із роздруківки із офіційного веб-сайту Укрпошти, поштове направлення хоча і надійшло до відділення поштового зв'язку 10.10.2024 єдина та невдала спроба вручення повістки зафіксована 14.10.2024, а вже 15.10.2024 року поштове направлення повернуто відправнику із відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою».
Вказані обставини свідчать, що поштовим відділення не дотримано Правил надання послуг поштового зв'язку.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього штраф у сумі 25 500,00 гривень прийнято без складання протоколу, що загалом не суперечить приписами ст. 254 КУпПА, за умови неявки особи без поважних причин або не повідомлення причини неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що позивач взагалі не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Приписами ст. 277 КУаАП встановлено, що справу про адміністративне правопорушення розглядає керівник ТЦК та СП у 15-денний строк за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 268 КпАП України). За результатами розгляду виноситься постанова у справі, яка оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копію постанови протягом трьох днів вручають (надсилають) посадовій особі підприємства, щодо якої її винесено (ст. 285 КпАП України).
Так, з урахуванням вищевикладеного, оскільки постанова винесена без складення протоколу та без участі особи, при відсутності підтвердження про належне її повідомлення про розгляд справи, відповідачем не дотримано вимоги норм КУпАП.
Окремої уваги заслуговує та обставина, що відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався повісткою на 17.10.2024 року для уточнення облікових даних. Зазначений виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є первинним, оскільки відповідно до наявного військово-облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Категорія обліку "військовозобов'язаний", дійсний до 07.02.2025 року. Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 261020221320454400051.
Більше того, відповідачу було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 на підставі п. 1, частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до 07.02.2025 (а.с. 15- 19).
Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 ..
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити.
Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом понесено витрати із сплати судового збору за звернення до суду із даними адміністративним позовом до суду першої інстанції та за апеляційний розгляд, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Колегія суддів вважає, що витрати понесені позивачем є належним чином підтверджені, а відтак, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4А-499 від 30 жовтня 2024 року за справою про адміністративні правопорушення, задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 березня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 30.10.2024 №4А-499 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. Ю. Грибан
(Повний текст постанови складено 16.04.2025)