Справа № 640/9784/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» до Державної податкової служби України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ТОВ «Газоторгова компанія» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо неприйняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09.01.2020 № 1 № 2, № 4, № 5;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 09.01.2020 № 1 № 2, № 4, № 5 датою їх фактичного надходження до контролюючого органу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна податкова служба України звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2016 між публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (в подальшому найменування змінено на публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат») та товариством з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» укладено договір № 1-15ГК/96/16-1096-02 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.
На виконання умов договору № 1-15ГК/96/16-1096-02 від 18.08.2016 публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» здійснив попередню оплату вартості газу у вересні 2016 року на загальну суму 33 325 125, 94 грн. з ПДВ. При цьому, фактична поставка газу у вересні 2016 року склала 2 807, 830 тис.куб.м. на суму 17 829 731,74 грн. з ПДВ, переплата складає 15 495 394, 20 грн.
На вимогу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» товариство з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» повернуло кошти попередньої оплати у розмірі суми 5 698 129, 01 грн.
В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у справі № 910/12983/17, яке набрало законної сили 01 березня 2018 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Газоторгова компанія» на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» 9 797 265,19 грн. попередньої оплати та 146 958, 97 грн. витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного вище рішення Господарського суду міста Києва позивач сплатив на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» кошти в розмірі 6 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що підтверджується копіями відповідних квитанцій долучених до матеріалів справи.
Постановою Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві від 07 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60530531 з примусового виконання наказу № 910/12983/17, виданого 09 жовтня 2017 року, в рамках якого позивачем сплачено на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» 3 944 224, 16 грн.
У вересні 2016 року на суму попередньої оплати 9 797 265, 19 грн., в т/ч ПДВ-1 632 877, 53 грн. (перша подія), позивачем були сформовані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №49 від 20 вересня 2016року; № 50 від 20 вересня 2016 року; № 57 від 21 вересня 2016року; № 56 від 21 вересня 2016 року.
У зв'язку із операціями з повернення попередньої оплати в сумі 9 797 265,19 грн., в т/ч ПДВ-1 632 877, 53 грн., позивач сформував розрахунки коригування (Р/К) від 09 січня 2020 року №№ 1, 2, 4, 5 до вищезазначених податкових накладних та направив такі розрахунки коригування на реєстрацію у ЄРПН.
Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій №1 до вказаних вище розрахунків коригування, документи не прийнято, виявлені помилки/зауваження порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункт 6 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а саме: дата складання розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж 1095 днів з дати складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок.
Незгода позивача із діями відповідача щодо неприйняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09.01.2020 № 1 № 2, № 4, № 5 зумовила звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що положення пункту 6 Порядку № 1246 не можуть бути застосовані як підстава для неприйняття РК, складених до ПН, які були зареєстровані в ЄРПН, оскільки приписи статті 102 Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо можливості здійснювати коригування ПДВ у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що розрахунки коригування приймаються на реєстрацію в ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10, 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29 грудня 2010 року.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзацами 2 та 4 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлено, що розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (абзац 4 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).
Колегія суддів наголошує, що норми статті 192 Податкового кодексу України не пов'язують право контрагентів на коригування ПДВ зі строком давності в 1095 днів.
Згідно абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладної/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені: для податкових накладної/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено «Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок №1246, в редакції чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 р. та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування.
При цьому, статтею 102 Податкового кодексу України визначено строк давності у 1095 днів.
Колегія суддів наголошує, що застосування положень статті 102 Податкового кодексу України окремо від змісту пункту 6 Порядку № 1246 не є законним та обґрунтованим, позаяк стаття 102 Податкового кодексу України не встановлює строкові обмеження для процесу коригування кількісних та вартісних показників ПН.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б обмежувала платників податків у строках здійснення коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України платники ПДВ мають право здійснити коригування ПДВ внаслідок зміни суми компенсації (зміни умов договору) за межами терміну в 1095 днів з дати формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Положення пункту 6 Порядку № 1246 не можуть бути застосовані як підстава для неприйняття РК, складених до ПН, які були зареєстровані в ЄРПН, оскільки приписи статті 102 Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо можливості здійснювати коригування ПДВ у порядку, визначеному статтею 192 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо неприйняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09.01.2020 № 1 № 2, № 4, № 5.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в ЄРПН вказані вище розрахунки коригування, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що дії Державної податкової служби України щодо неприйняття до ЄРПН розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 є протиправними, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 09 січня 2020 року №1 №2, №4, №5 датою їх фактичного отримання контролюючим органом.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище розрахунки коригування є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.