Справа № 320/45945/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кравченко Ю.В.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б. Грибан І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 03 грудня 2024 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 03.12.2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та бездіяльності, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії працівників поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції щодо безпідставної вимоги та перевірки документів ОСОБА_1 20.07.2024, чим порушено частину першу статті 32 Закону України «Про національну поліцію»;
- визнати протиправною бездіяльність працівників поліції Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції, що полягає у не складанні акту огляду на стан алкогольного сп?яніння відносно ОСОБА_1 20.07.2024, чим порушено пункт 10 Розділу 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- визнати протиправною бездіяльність працівників поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, що полягає у ненаданні та не направленні ОСОБА_1 20.07.2024 до медичного закладу, чим порушено пункт 12 Розділу 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- визнати протиправними дії працівників поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції щодо не зазначення вірної адреси в графі «місце скоєння адміністративного правопорушення» у протоколі про адміністративне правопорушення від 20.07.2024 серії ААД №855385, складеного відносно ОСОБА_1 20.07.2024, чим порушено статтю 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 надіслано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив з того, що заявлені вимоги спрямовано на встановлення протиправності поведінки працівників поліції щодо оформлення адміністративних матеріалів справи за порушення частини першої статті 130 КУпАП. Такі дії перебувають у нерозривному зв'язку з вирішенням питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, та повинні враховуватись судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення. За таких обставин, на переконання суду першої інстанції, зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а дії та бездіяльність працівників поліції мають бути оцінені судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Поряд з цим, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За змістом статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Основні обов'язки поліцейського визначено у статті 18 Закону № 580-VIII, а повноваження поліції передбачено статтею 23 цього Закону.
Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) визначає Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.
Аналізуючи вказані вище норми законодавства вбачається, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим уважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011).
Колегія суддів зазначає, що з аналізу приписів Закону № 580-VIII убачається, що поліцейський це службова особа, яка виконує функції і повноваження суб'єкта владних повноважень - НП України, її центральних та територіальних органів, передбачені цим Законом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги заявлено саме щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та скасування такого протоколу.
Натомість, зміст позовної заяви дає підстави для висновку, що звернення позивача до суду обумовлено протиправними, на його думку, діями поліцейських. При цьому, факт наявності/відсутності відповідного рішення (протоколу про адміністративне правопорушення, постанови у справі про адміністративне правопорушення) не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності службової особи суб'єкта владних повноважень під час виконання ним службових обов'язків.
З огляду на викладене, колегія судді вважає помилковими висновки суду першої інстанцій про існування підстав для відмови у відкритті провадження у справі, адже даний спір підлягає розгляду саме у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року скасувати.
Справу № 320/45945/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 16.04.2025 )