Справа № 320/17735/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.03.2024 № 103650012545 про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 30.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), у зв'язку з чим уважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Досягнувши обумовленого 55-річного віку, позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак їй було відмовлено з підстав того, що для застосування пільги у вигляді зменшення пенсійного віку не подано документів, які підтверджують факт проживання або роботи на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю у необхідному розмірі. Проте, позивачка вважає таку відмову безпідставною, оскільки, факт проживання (роботи) на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю, підтверджується відповідним посвідченням, наявність якого надає право на отримання усіх належних пільг.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 12.03.2024 № 103650012545 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 30.03.2024.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадженні на 16.04.2025.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 04 березня 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яке рішенням від 12.03.2024 № 103650012545, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що вік заявниці становить 54 роки, тоді як визначений у спірному випадку пенсійний вік - 60 років. При цьому, за наданими документами відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що питання проживання позивачкою не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні їй статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи позивачки на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення. Наявність у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджується відповідним посвідченням.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк згідно записів трудової книжка позивачка працювала на територіях, що не відноситься до зон радіоекологічного забруднення та не надає право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.
Згідно довідки від 15.01.2024 №13-15/11 та акту підтвердження фактичного місця проживання від 10.01.2024, ОСОБА_1 проживає у зоні посиленого радіологічного контролю з листопада 1988 року по теперішній час, однак, вказані данні суперечать даним трудової книжки НОМЕР_1 від 22.08.1988, в якій зазначено період роботи з 17.08.1988 по 25.01.1989 в РРФСР в Краснодарському краї. У зв'язку з вказаним, зазначені довідка та акт не можуть бути прийняті до уваги. Таким чином, Управлінням було встановлено, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю становить 03 роки 07 місяців і 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не було підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону № 796, відсутнє.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апеляційний розгляд хдійснюється згідно приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Закон України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно норм ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Закон № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону № 796-XII. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. *Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тож, з наведеного слідує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, є встановлене постійне проживання та (або) робота такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, також встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, про що їй видано 24.11.1993 Київською облдержадміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_2 .
Згідно норм ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
У пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, який діяв на момент видачі позивачці посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тож, Законом № 796-XII та Порядком № 501 (чинним на момент видачі посвідчення) передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
З урахування наведеного, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що питання проживання позивачкою не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, вирішувалось при наданні їй статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи позивачки на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення. Наявність у позивачки статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджується відповідним посвідченням.
Отже, є необґрунтованими твердження відповідача щодо відсутності підстав для призначення позивачці пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки саме посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
У відповідача відсутні повноваження для переоцінки виданих позивачу документів та наведення власного висновку щодо періодів проживання/роботи позивача, при цьому, що подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.
У спірних правовідносинах позивачка ще не досягла обумовленого пенсійного віку (55 років) проте звернулася за призначенням пенсії завчасно, а тому пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Ураховуючи, що датою народження позивачки є ІНФОРМАЦІЯ_2 , то пенсія має бути призначена з 30.03.2024.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області протиправно відмовило у призначенні позивачці пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до положень Закону № 796-XII, з огляду на що, адміністративний позов підлягає задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко