Справа № 580/11507/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
16 квітня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Черкаській області до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Центр" ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року,
Головне управління ДПС в Черкаській області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр» ОСОБА_1, в якому просило:
- застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр», що має податковий борг на загальну суму 14 416 999,97 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позовну заяву Головного управління ДПС в Черкаській області до керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр» ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення в розрізі строків звернення до суду, порушивши норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення відповідного питання та перешкоджає подальшому провадженню, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду - заяви про поновлення строку звернення до суду з нормативним обґрунтуванням (з чітким посиланням на норми закону), яке б підтверджувало сукупність підстав та настання обставин, що передбачають право податкового органу на звернення до суду з цією позовною заявою саме 20.11.2024.
На виконання вимог вказаної ухвали від представника позивача надійшла заява, в якій просив поновити строк звернення до суду з вказаним позовом та відкрити провадження у справі. Обґрунтовуючи доводи зазначено, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18 вказав, що приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Оцінюючи вищенаведені доводи заявника, суд першої інстанції вказав на невмотивованість відповідного клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, і вказав про необґрунтованість наведених причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, податковим органом сформовано в автоматичному режимі податкову вимогу форми «Ю» від 04.04.2023 №0000120-1302-2300 та направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Центр», яка була отримана його уповноваженим представником 12.04.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800109655040.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до з п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень ст. 289-2 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Таким чином право на звернення до суду згідно з ст. 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України (в тому числі і в порядку звернення до суду з заявою) виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
Таким чином, оскільки ст. 289-2 КАС України, на відміну від ст. 283 КАС України, не встановлено спеціального строку звернення до суду, то на позови з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, розповсюджується загальний строк, визначений абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Податкова вимога форми «Ю» від 04.04.2023 №0000120-1302-2300 вручена уповноваженій особі підприємства - відповідача 12.04.2023, як наслідок, закінчення 240-денного строку, встановленого п. 87.13 ст. 87 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 289-2 КАС України припав на 08.12.2023, однак позов контролюючого органу подано до суду лише 20.11.2024, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.
Посилання апелянта на те, що приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, судом першої інстанції вірно спростовані, оскільки предметом цього спору є тимчасове обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в разі не сплати податковий борг у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, а не спір про стягнення з ТОВ «Текс Центр» податкового боргу.
Колегія суддів наголошує на тому, що до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом контролюючий орган звернувся лише 20.11.2024, у той час, як право на таке звернення у нього виникло саме 08.12.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Таким чином, твердження апелянта жодним чином не свідчать про дотримання строку звернення з позовом до суду.
Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вказує, що відсутні достатні підстави вважати, що пропущення строку звернення до суду відбулося з поважних причин.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки недоліки, які не були усунуті позивачем позбавляли суд попередньої інстанції можливості відкрити провадження у справі, останній дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні до суду не було дотримано процесуального строку звернення із позовною заявою, та у встановленому порядку не усунуто недоліки вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову.
Колегія суддів враховує посилання в апеляційній скарзі, проте такі доводи жодним чином не свідчать про дотримання процесуального строку звернення із згаданою заявою, або його порушення з поважних причин.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Черкаській області до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Центр" ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко