Справа № 320/36019/23 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просила:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім'ї, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення;
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України в частині відмови у виплаті неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу, у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачка вказала, що ОСОБА_2 як член сім'ї померлого військовослужбовця, ОСОБА_4 , яка станом на день його смерті проживала разом з ним та перебувала на його утриманні, має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Проте, Відповідач протиправно відмовив у виплаті Позивачці вказаної одноразової грошової допомоги з підстав відсутності судового рішення про встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні у ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, закрито провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім'ї, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення. Роз'яснено Позивачці, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 в якості Третьої особи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, зокрема залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, Позивача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 від 20.12.2021.
Відповідно до Свідоцтва про народження, матір'ю Позивачки є ОСОБА_1 .
Згідно із Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.02.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 15.08.2022.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 22.09.2022 № 6429 ОСОБА_4 загинув через отримання ушкоджень внаслідок військових дій від вибухів та осколків 14.08.2022 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Донецька, Луганська, Харківська область).
ОСОБА_1 звернулась в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 29.09.2022 про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 .
До вказаної заяви були долучені: письмові показання сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; Акт обстеження від 08.09.2022, складений депутатом Новоград-Волинської сільської ради Житомирської області Гвозденко О.; довідка Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.09.2022 № 23301/2022; довідка Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби у Новоград-Волинському районі Житомирської області від 08.09.2022 № 37691; довідки Військової частини НОМЕР_4 від 22.09.2022 № 6429 та від 22.09.2022 № 6431/2; Витяг з послужного списку ОСОБА_4 ; Наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (по особовому складу) від 03.10.2022 № 371 про виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу Збройних Сил України; довідка ОСББ «Болгари» від 04.10.2022 № 88 про склад сім'ї; Витяг з протоколу 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 25.10.2022 № 1758 про те, що травма та причина смерті ОСОБА_4 пов'язана із захистом Батьківщини.
За результатами розгляду вказаних документів Міністерством оборони України було прийнято рішення від 07.04.2023 № 5/4 про повернення на доопрацювання поданих документів з підстав не підтвердження батьківства загиблого ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_2 (Позивачки). За поданими документами у Державному реєстрі відсутня інформація щодо актового запису про народження стосовно ОСОБА_4 . У свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 23.10.2007 № НОМЕР_5 батьком дитини зазначено ОСОБА_8 .
У вказаному рішенні Відповідач зазначив, що без надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні) підтверджують, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_4 неможливо встановити право заявниці на отримання частки одноразової грошової допомоги.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, Позивачка звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент прийняття комісією Міністерства оборони України рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення Позивачці одноразової грошової допомоги факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 та перебування на його утриманні не був доведений, Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, за приписами частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, зокрема від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Так, рішенням Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом від 07.04.2023 №5/4, заяву Позивачки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, повернуто на доопрацювання з підстав ненадання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні) підтверджують, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_4 .
Тобто фактично вказане рішення Відповідача щодо відмови Позивачці в призначенні їй одноразової грошової допомоги мотивовано відсутністю доказів на підтвердження її статусу як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
В ухвалі про закриття провадження у даній адміністративній справі в частині вимог суд першої інстанції зазначив, що вимога про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом сім'ї, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Мазанівка, Краматорського району, Донецької області при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вказана позовна вимога підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки на момент прийняття комісією Відповідача рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення Позивачці одноразової грошової допомоги факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 та перебування на його утриманні не був доведений, Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст складено 16.04.2025 року.