Справа № 620/5371/24 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі -відповідач/ГУ ДПС у Чернігівській області) з вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9 595, 30 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-4876-2501 від 21 липня 2023 року щодо визначення боргу за єдиним соціальним внеском у сумі 14 171, 53 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області привести у відповідність і виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховану ГУ ДПС у Чернігівській області за період I- IV квартал 2020 року в сумі 9 595, 30 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області зняти з обліку ОСОБА_1 як фізичну особу-члена фермерського господарства у Чернігівській ДПС з 27 січня 2020 року;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області звернутися до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою про відкликання раніше надісланої вимоги від 21 липня 2023 року № Ф-4876-2501-У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 8 929, 53 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 27 січня 2020 року він перебував у трудових відносинах і підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню як найманий працівник, у зв'язку з чим обов'язок сплати ЄСВ покладався на роботодавця. Водночас, орган ДПС безпідставно сформував вимогу про сплату боргу зі сплати ЄСВ, ігноруючи подану заяву про зняття з обліку та правову позицію Верховного Суду, згідно з якою у разі сплати ЄСВ роботодавцем особа не зобов'язана повторно сплачувати внесок як фізична особа член фермерського господарства.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що на момент формування вимоги про сплату боргу позивач перебував на обліку як платник єдиного соціального внеску - член фермерського господарства, а подана ним заява про зняття з обліку була несвоєчасною та без належних підтверджувальних документів. При цьому, чинна станом на 2020 рік редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI не передбачала звільнення від сплати єдиного соціального внеску фізичних осіб членів фермерських господарств у разі відсутності доходу або працевлаштування. Враховуючи наявність недоїмки за інтегрованою карткою платника, ДПС правомірно сформувала вимогу на підставі чинного законодавства, а сам спір не стосувався припинення статусу ФОП. Отже, підстави для визнання дій контролюючого органу протиправними відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що з 27 січня 2020 року перебував у трудових відносинах, а отже підлягав страхуванню як найманий працівник, і не був зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як член фермерського господарства згідно з пунктом 5-1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI. Однак, суд першої інстанції не врахував цю обставину, а також надані докази: заяву про зняття з обліку, документи про працевлаштування та сплату внесків роботодавцем. Формування вимоги про сплату боргу є протиправним, суперечить правовій позиції Верховного Суду та призводить до подвійного оподаткування.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, а доводи апелянта безпідставними. Зазначило, що позивач перебував на обліку як фізична особа - член фермерського господарства, отже був зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок відповідно до пункту 5-1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI. Єдиний соціальний внесок нараховано правомірно за нормами, чинними у 2020 році, навіть за відсутності доходу. Заява про зняття з обліку подана з порушенням строків і без необхідних документів, тому обґрунтовано залишена без розгляду. Вимога про сплату боргу сформована відповідно до законодавства.
У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний розгляд відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на підставі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що згідно з інформаційними базами даних ДПС України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівській ДПІ як фізична особа - член фермерського господарства з 26 квітня 2018 року та фізична особа, що обрала спрощену систему оподаткування з 15 лютого 2023 року.
З 27 січня 2020 року ОСОБА_1 працевлаштувався головним бухгалтером до фермерського господарства «Овочі Слобожанщини».
06 березня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву за формою № 7-ЄСВ про зняття з обліку пославшись в ній на наказ про прийняття на роботу від 27 січня 2020 року, однак заява була залишена ДПС без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого 10-денного строку та ненаданням належного пакета документів.
Згідно з алгоритмом автоматичного розрахунку щоквартальних нарахувань сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 було нараховано єдиний внесок за 2020 рік на загальну суму 9 595, 30 грн, а саме:
- по терміну сплати 21 квітня 2020 року відбулось нарахування єдиного внеску в сумі 2 078, 12 грн за січень, лютий 2020 року;
- по терміну сплати 20 липня 2020 року відбулось нарахування єдиного внеску в сумі 1 039, 06 грн за червень 2020 року;
- по терміну сплати 19 жовтня 2020 року відбулось нарахування єдиного внеску в сумі 3 178, 12 грн за липень-вересень 2020 року;
- по терміну сплати 19 січня 2021 року відбулось нарахування єдиного внеску в сумі 3 300, 00 грн за жовтень-грудень 2020 року.
21 липня 2023 року ДПС сформувало та надіслало позивачу вимогу № Ф-4876-2501 про сплату недоїмки з ЄСВ на суму 14 171, 53 грн, яка складається з: недоїмки - 10 482, 62 грн; штрафу - 2 565, 10 грн; пені - 1 123, 81 грн. Поштове повідомлення було повернуто через закінчення терміну зберігання.
Не погоджуючись з правомірністю нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску та прийняттям податкової вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що про існування спірного боргу зі сплати єдиного внеску та наявність податкової вимоги № Ф-4876-2501 від 21 липня 2023 року йому стало відомо лише після отримання відповідного повідомлення через мобільний застосунок «Дія». На підтвердження цих обставин він надав до суду копію постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клименка Т.М. від 29 листопада 2023 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення податкового боргу (недоїмки) відповідно до податкової вимоги № Ф-4876-2501 від 21 липня 2023 року.
Тому, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем податкової вимоги, є підстави вважати, що позивач дізнався про існування спірного боргу з дати прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, звернувшись до суду 12 квітня 2024 року, він не пропустив шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Крім того, пунктом 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
За положеннями пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов'язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 квітня 2018 року перебував на обліку в Чернігівській ДПІ як фізична особа - член фермерського господарства.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, особи, які є членами фермерського господарства, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 % бази нарахування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог підпункту 6, 7 статті 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).
При цьому, положеннями законодавства не передбачено обов'язкової умови для формування вимоги у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування, проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.
Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством.
В той же час, в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу, що положення пункту 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначає, що члени фермерського господарства є платниками єдиного внеску лише за умови, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Виходячи з сутті цієї норми можна дійти висновку, що вона покликана на запобігання дублюванню зобов'язань зі сплати єдиного внеску в тих випадках, коли особа вже є застрахованою, наприклад, як найманий працівник, і за неї відповідні внески вже сплачуються роботодавцем.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у період, за який здійснено донарахування єдиного внеску, перебував у трудових відносинах, був застрахованою особою, а єдиний внесок за нього справно сплачував роботодавець.
Наведене підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, ОК-07) (т. 1, а.с. 6-9).
Отже, на час здійснення роботодавцем страхових внесків мета сплати єдиного соціального внеску, а саме: забезпечення соціального страхування, вже була досягнута, а позивач не був платником єдиного внеску на інших підставах. Відповідно, обов'язок його сплати як члену фермерського господарства не виникав.
Нарахування контролюючим органом суми єдиного соціального внеску за зазначений період на підставі формального перебування на обліку як члена фермерського господарства суперечить суті та меті запровадженого в Україні консолідованого страхового внеску, адже таке тлумачення призводить до подвійної сплати як роботодавцем, так і фізичною особою.
Аналогічна правова позиція у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19, з врахуванням висновків якої можна зазначити про те, що факт сплати єдиного внеску роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, звільняє особу від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок за іншою підставою, у тому числі й як члена фермерського господарства.
Таким чином, застосування зазначеної норми має диференційований підхід: якщо особа вже охоплена системою загальнообов'язкового державного соціального страхування за основним місцем роботи, то зобов'язання зі сплати ЄСВ як члена фермерського господарства не виникає, оскільки мета внеску вже досягається іншим способом.
Колегія суддів враховує, що Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні на обліку у якості члена фермерського господарства та здійсненні ним трудових обов'язків як найманим працівником, а із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Відтак, особа, яка зареєстрована як член фермерського господарства, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як члена фермерського господарства (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 і підтримана у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 18 лютого 2022 року у справі № 420/4911/20 та від 07 березня 2023 року у справі № 320/2325/19, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Вказане спростовує позицію контролюючого органу щодо необхідності сплати єдиного соціального внеску незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Чернігівській області привести у відповідність і виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховану ГУ ДПС у Чернігівській області за період I- IV квартал 2020 року в сумі 9 595, 30 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок № 5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943, зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.
Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку.
При цьому, кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).
Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі та не може бути присвоєний іншій ІКП. Під час відкриття, ведення, передачі, закриття ІКП використовується інформація про платників з реєстраційних даних.
Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду. Податковому органу, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.
Отже, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей щодо несвоєчасного нарахування та сплати податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування створює певні наслідки для платника та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Відповідно, у разі задоволення позовних вимог про визнання неправомірним нарахованого боргу (недоїмки), контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Стосовно вимоги про зобов'язання податкового органу звернутись до органу державної виконавчої служби з вимогою про відкликання податкової вимоги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску формується органами ДПС на підставі даних інформаційних систем про наявність заборгованості платника, зокрема інтегрованої картки платника. У разі, якщо така вимога не виконується платником протягом десяти календарних днів з дня її отримання, а також якщо вона не була оскаржена або узгоджена у встановленому порядку, вона направляється до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення як виконавчий документ.
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, сформована ГУ ДПС у Чернігівській області, є виконавчим документом, який відповідно до положень законодавства формується автоматично на підставі даних інтегрованої картки платника. Невиконання вимоги протягом десяти календарних днів з моменту її вручення, у разі її неоскарження або неузгодження, є підставою для направлення її до органів державної виконавчої служби. При цьому, вимога не може бути відкликана податковим органом, якщо відсутні докази її помилковості або протиправності, що у межах цієї справи не встановлено.
У межах розгляду цієї справи встановлено протиправність спірної вимоги, оскільки на момент формування такої вимоги позивачем здійснювалося страхування на інших підставах, що виключало обов'язок щодо сплати єдиного внеску за відповідний період як членом фермерського господарства.
Таким чином, враховуючи встановлену протиправність вимоги, відсутні правові підстави для її виконання у примусовому порядку, а тому вона підлягає відкликанню з органу державної виконавчої служби.
Втім, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ДПС у Чернігівській області зняти його з обліку як фізичної особи - члена фермерського господарства з 27 січня 2020 року, з огляду на таке.
За приписами пункту 1 розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, зняття з обліку члена фермерського господарства здійснюється виключно на підставі подання заяви за формою № 7-ЄСВ у десятиденний строк з дати виходу з господарства, із обов'язковим долученням документів, що підтверджують факт виходу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із відповідною заявою 06 березня 2020 року, тобто із порушенням встановленого строку, та не надав підтверджуючих документів, передбачених чинним законодавством, а саме: цивільно-правовий договір та документ з підтвердженням виходу із складу членів фермерського господарства.
У зв'язку з чим податковим органом правомірно залишено без розгляду таку заяву, а тому відсутні підстави для зобов'язання зняти позивача з обліку.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування єдиного внеску та скасування податкової вимоги, при цьому не врахував висновків Верховного Суду, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частинами третьою та сьомою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3654569279.1 від 18 травня 2024 року та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно з квитанцією № 84ZD-AUFD-AA2E від 08 серпня 2024 року і платіжною інструкцією № 0.0.3833463480.1 від 19 серпня 2024 року - 7 267, 20 грн.
Оскільки за результатами судового розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції фактично задовольняє позовні вимоги, відмовивши лише у похідній вимозі, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 900, 80 грн підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області як суб'єкта владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення та вчинено протиправні дії.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, та прийняту нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 9 595, 30 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-4876-2501 від 21 липня 2023 року щодо визначення боргу за єдиним соціальним внеском у сумі 14 171, 53 грн;
Зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області (адреса: 14000, місто Чернігів, вулиця Княжа, будинок 28, код ЄДРПОУ 44094124) привести у відповідність і виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховану за період I- IV квартал 2020 року в сумі 9 595, 30 грн
Зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області (адреса: 14000, місто Чернігів, вулиця Княжа, будинок 28, код ЄДРПОУ 44094124) відкликати з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вимогу від 21 липня 2023 року № Ф-4876-2501-У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 8 929, 53 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (адреса: 14000, місто Чернігів, вулиця Княжа, будинок 28, код ЄДРПОУ 44094124) суму сплаченого судового збору у розмірі 10 900, 80 грн (десять тисяч дев'ятсот гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.