Справа № 320/34333/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаська митниця про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби від 07.02.2024р. №UA902080/2024/000026/1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.06.2020 між позивачем та компанією TRINA SOLAR (SCHWEIZ) AG (Швейцарія)(далів т. ч. продавець) укладено контракт №l245, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товари сонячні модулі відповідно до умов Інкотермс 2020.
05.10.2022 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Транс кардинал» (далі перевізник/експедитор) договір №Л051022 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
06.11.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, а також проформу інвойс № TSW-Al1043-2311-TSD-l7958-00 за ціною 554 234,04 доларів США, на умовах 100% передоплати, на умовах поставки CIF Гданськ (Польща) правил Інкотермс 2020, країна виробництва товарів Китай.
21.11.2023 позивач на підставі контракту від 15.06.2020 No1245 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 202 грошові кошти в розмірі 27 945,00 доларів США.
11.12.2023 на підставі проформи інвойсу № TSW-Al1043-2311-TSD-l7958-00 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №TSW-A11043-2311-17957-1-5 для відвантаження товарів за ціною 279 450,00 доларів США, а також надав пакувальний лист до інвойсу № TSW-Al1043-2311-17957-1-5, згідно з яким товари завантажені у п'ять контейнерів.
В цей же день, 11.12.2023, виробник товарів компанія YANCHENG TRINA SOLAR GUONENG PV SCIENCE & TECНNOLOGY СО., LTD (Китай) передав товари у п'яти контейнерах перевізнику для доставки в порт Гданськ (Польща) та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент COSU6371247870.
12.12.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, виписаний сертифікат походження № 23C3209C0696/00768.
22.01.2024 позивач на підставі контракту від 15.06.2020 № 1245 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 30 грошові кошти в розмірі 251 505,00 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів складає 279 450,00 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеної у комерційному інвойсі.
26.01.2024, враховуючи, що товари завантажені у п'ять контейнерів, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу від 11.12.2023 № TSW-Al1043-2311-17957-1-5 виписав специфікації: Специфікація № 1 на товари в контейнері № TRНU4526775 за ціною 55890,00 доларів США; Специфікація № 2 на товари в контейнері № FFAU3l 76953 за ціною 55890,00 долари США; Специфікація № 3 на товари в контейнерах № FCIU9654893 та № CBHU8935136 за ціною 111 780,00 доларів США; Специфікація № 4 на товари в контейнері № CBI-lU9028736 за ціною 55890,00 долари США.
Загальна сума по специфікаціях складає 279 450,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
Після доставки товарів у порт Гданська (Польща) підприємство «Інпроспед» здійснило перевантаження товарів із контейнерів у тентований автомобільний транспорт автомобільний транспорт для доставки в Україну.
01.02.2024 для оплати позивачем навантажувально-розвантажувальних робіт у порту Гданська (Польща), підприємством «Інпроспед» було виписано рахунок № 21 на загальну суму 203 533,5 грн.
Також, 01.02.2024, для підтвердження витрат по навантажувально- розвантажувальних роботах у порту Гданська (Польща), підприємством «Інпроспед» надано позивачу довідку - калькуляцію транспортних витрат № 02 на загальну суму 203 533,5 грн.
02.02.2024 позивач на підставі рахунку від 01.02.2024 No21 перерахував підприємству «Інпроспед» платіжною інструкцією No607 грошові кошти в розмірі 203 533,5 грн.
У подальшому товари автомобільним транспортом доставлено до Черкаської митниці для митного оформлення.
Товари, зазначені у специфікації № 2 до комерційного інвойсу, що перевозилися в контейнері № FFAU3176953 за ціною 55890,00 долари США доставлені до відповідача на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної від 01.02.2024 № 6953.
05.02.2024, позивач як власник транспортного засобу, шо використовувався по доставці товарів від порту Гданська (Польща) до України склав калькуляцію транспортних витрат на загальну суму 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн.
Також, 05.02.2024, для підтвердження витрат по транспортуванню товарів від порту Гданська (Польща) до України позивач, як власник транспортного засобу, що використовувався по доставці товарів, склав довідку про транспортні витрати б/н на загальну суму 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн.
07.02.2024 для митного оформлення товарів, що зазначені у специфікації № 2, позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800478UO, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 55890,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800478UO декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні NoUA902080/2024/000031, виписаної відповідачем, а саме: Контракт від 15.06.2020 № 1245 з додатками між позивачем та компанією TRINA SOLAR (SCHWEIZ) АО (Швейцарія) з додатками; Прайс лист продавця від 06.11.2023 щодо ціни товарів; Комерційний інвойс від 11.12.2023 № TSW-Al1043-2311-17957-1-5 щодо ціни товарів; Специфікацію від 26.01.2024 № 2 до комерційного інвойсу від 11.12.2023 № ТSW-Al1043-2311-17957-1-5 за ціною 55890,00 доларів США; Платіжну інструкці10 в іноземній валюті від 21.11.2023 № 202 про оплату продавцю 27 945,00 доларів США; Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.01.2024 № 30 про оплату продавцю 251 505,00 доларів США; Сертифікат походження товарів від 12.12.2023 № 23C3209C0696/00768; Договір про перевезення від 12.10.2022 № 1210/22a; Коносамент від 11.12.2023 № COSU6371247870 про доставку товарів з Китаю до порту Гданська (Польща); Міжнародну товарно-транспортну накладну від 01.02.2024 № 6953 по доставці товарів від порту Гданська (Польща) до України; Рахунок спільно українсько-німецького підприємства «Інпроспед» від 01.02.2024 № 21 для оплати розвантажувальне-навантажувальних робіт у порту Гданська (Польща) в розмірі 203 533,50 грн; Довідку-калькуляцію спільно українсько-німецького підприємства «Інпроспед» про транспортні витрати від 01.02.2024 № 02 в розмірі 203 533,50 грн; Калькуляція позивача про транспортні витрати від 05.02.2024 б/н на загальну суму 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн; Довідку позивача про транспортні витрати від 05.02.2024 б/н у розмірі 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн; Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї; Лист виробника товарів від 26.01.2024; Лист позивача про оплату товарів; Лист позивача про страхування товарів; Технічну довідку на товари; Декларацію митної вартості.
07.02.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1000364, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанняr,.1 умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими и експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення.
07.02.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив митний орган, що всі наявні документи надані.
07.02.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів NoUA902080/2024/000026/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів сонячні модулі, за резервним методом на рівні 4,32 долари США за кг.
07.02.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000031.
07.02.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією No24UA902080800488U5, по якій були надмірно сплачені митні платежі: ПДВ на 237 124,99 грн.
Вважаючи вказані рішення митного органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Відтак, надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, митним органом в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
За умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у графі №33 спірного рішення митним органом зазначено: «В рахунку від 01.02.2024 №21 від імені Спільне Українсько-Німецьке Підприємство «Інпроспед» зазначено числове значення витрат - «навантажувальна-розвантажувальні роботи за межами митної території України» у розмірі - 203 533,5 тис. грн.
В довідці транспортних витрат від 01.02.2024 № 02 від імені Спільне Українсько-Німецьке Підприємство «Інпроспед» зазначено числове значення витрат - «Транспортно-експедиційні послуги за межами митної території України включаючи оплату портових і митних витрат, доставку контейнера до складу і перетарку» у розмірі - 203 533,5 тис. грн.
Таким чином, згідно інформації, що наведена у довідці транспортних витрат від 01.02.2024 № 02 декларантом митниці заявлено відомості тільки щодо складової митної вартості - обробка товарів в порту Гданськ. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження зазначені в рахунку від 01.02.2024 № 21 наданих декларантом документах та митниці не заявлені та не можуть бути повноцінно ідентифіковані».
Проте, такі твердження відповідача не відповідають дійсності та є безпідставним припущенням.
У довідці зазначені не тільки складові митної вартості - обробка товарів в порту Гданськ, а також зазначено доставку контейнера до складу і перетарку, про що посилається відповідач у графі 33 спірного рішення.
При цьому, варто зазначити, що перетарка, це операції з перевантаження вантажу з одного виду транспортного засобу на інший, часто з проміжним розміщенням на складі для зберігання. Наприклад, перевантаження з контейнера на автомобільний транспорт.
Спільним Українсько-Німецьким підприємством «Інпроспед» перевантажено товари із контейнерів у автомобільний транспорт, що і є перетаркою.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що жодних розбіжностей у відомостях у рахунку від 01.02.2024 №21 та довідці транспортних витрат від 01.02.2024 № 02, що видані Спільним Українсько-Німецьким підприємством «Інпроспед», не існує.
Доказом таких висновків є зокрема ті обставини, що розмір послуг у рахунку від 01.02.2024 No21 та довідці транспортних витрат від 01.02.2024 № 02 є однаковими.
Позивач додатково надав відповідачу довідку-калькуляцію Спільного Українсько-Німецького підприємства «Інпроспед» про транспортні витрати від 01.02.2024 No02, відомості у якій повністю співпадають з рахунком від 01.02.2024 № 21.
До того ж, відповідач у графі 33 спірного рішення стверджує, що в рахунку від 01.02.2024 № 21 та довідці транспортних витрат від 01.02.2024 № 02 вартість послуг становить 203 533,5 тис. грн, тобто 203 533 500 грн.
Відповідач не навів жодних зауважень щодо розміру вартості послуг розвантаження - завантаження у 203 533 500 грн.
Стосовно твердження у графі 33 спірного рішення про те, що «Відповідно до п.5.2 договору транспортного експедирування від 12.10.2022 №l210/22a, укладеного між Спільним Українсько-Німецьким Підприємством «Інпроспед» та ПП «Будпостач», рахунки Експедитора підлягають оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Клієнтом рахунку», то відповідач не вказав як такі твердження свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів митниці, тобто що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім цього, самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати рахунків транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за транспортні витрати безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Також, митний орган у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UА902080/2024/000026/1 посилається на ті обставини, що «декларантом не заявлено митниці та не додано до ціни товару витрати на транспортування партії оцінюваних товарів від митного кордону України до її місця завантаження на автомобільний транспорт - Гданськ (Польща)».
Такі твердження є безпідставними, адже положення пункту 5 частини 10 статті 58 МК України передбачають, шо при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Зміст цього положення стосується саме витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Проте, від митного кордону України до місця завантаження за межами України на автомобільний транспорт оцінювані товари не транспортувались. Отже, відсутні підстави для віднесення таких витрат до митно вартості.
У графі 33 спірного рішення відповідач посилається на обставини, шо стосуються витрат на транспортування товарів.
З цього приводу варто звернути увагу на те, що відповідачу надані рахунки на оплату послуг транспортування, а також довідки про транспортні витрати, зокрема: Довідку-калькуляцію спільно українсько-німецького підприємства «Інпроспед» про транспортні витрати від 01.02.2024 No02 в розмірі 203 533,50 грн; Довідку перевізника/експедитора ТОВ «Транс кардинал» про транспортні витрати від 01.02.2024 №010224-02 у розмірі 97 696 грн, з них за послуги за межами України 62 000 грн; Довідку перевізника/експедитора ТОВ «Транс кардинал» про транспортні витрати від 01.02.2024 №010224-01 у розмірі 97 696 грн, з них за послуги за межами України 62 000 грн; Довідку перевізника/експедитора ТОВ «Транс кардинал» про транспортні витрати від 01.02.2024 № 010224-03 у розмірі 97 696 грн, з них за послуги за 1-1ежами України 62 000 грн; - Довідку позивача про транспортні витрати від 05.02.2024 б/н у розмірі 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн; Довідку позивача про транспортні витрати від 05.02.2024 б/н у розмірі 55 750,00 грн, з них за послуги за межами України 41 250,00 грн.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку, що в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22.08.2019р. у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта в частині неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено, що ПП «Будпостач» заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що визначена ПП «Будпостач» у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Що стосовно обрання митним органом другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за основу для коригування митної вартості спірного товару за другорядними (резервним та на підставі угоди щодо ідентичних товарів) методами визначення митної вартості товарів митним органом взято інформацію про раніше визначеної митної вартості товарів на рівні 4,32 дол. США/кг за МД від 04.12.2023р. №UA100100/2023/453788, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018р. у справі за №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018р. у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаська митниця про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 16.04.2025)