Справа № 580/10152/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2024 №14355/23-00-07-04-01 та №14359/23-00-07-04-01.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що висновок відповідача про неправомірне визначення СТОВ "Агрофірма Корсунь" податкового кредиту за операціями придбання шроту соняшникового у ТОВ "МІСТ КРАФТ" (попередня назва ТОВ "ВПІ ГРУП") - є неправомірним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України та висновкам Верховного суду України. Фактичне здійснення спірних операцій безпосередньо підтверджується вищенаведеними договорами, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, податковими накладними, інструкціями на відвантаження товару, довіреностями на отримання товару, видатковими накладними, пропусками на вивіз товару тощо. Документально повністю підтверджується факт придбання СТОВ "Агрофірма Корсунь" шроту соняшникового, факт перерахунку коштів постачальнику, як оплату за поставлений ним товар. Не було виявлено, що кошти перераховано СТОВ "Агрофірма Корсунь" за будь-який інший товар під виглядом шроту. Відповідно, висновок про завищення податкового кредиту / заниження податкових зобов'язань є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення є протиправними.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між СТОВ "Агрофірма Корсунь" та його контрагентом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено перевірку СТОВ "Агрофірма Корсунь" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "МІСТ КРАФТ" (попередня назва ТОВ "ВПІ ГРУП") за серпень, грудень 2018 року, січень 2019 року.
Результати перевірки оформлені Актом від 04.09.2024 №10836/23-00-07-04-01/32012939, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:
- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7. ст.201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.15., п.2.16., п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 228 415 грн., в т.ч. за грудень 2018 року на суму 121 994 грн. та за січень 2019 року на суму 106 421 грн.
- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) за серпень 2018 року на суму 112 800 грн.
На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2024 №14355/23-00-07-04-01 та №14359/23-00-07-04-01.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).
Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "МІСТ КРАФТ" (попередня назва ТОВ "ВПІ ГРУП") за серпень, грудень 2018 року, січень 2019 року
Судом встановлено, що між позивачем (в особі філій) та ТОВ "МІСТ КРАФТ" укладено типові письмові договори, а саме:
- договір постачання товарів №90218 від 09.02.2018 (Сидорівська філія);
- договір постачання товарів №90718 від 09.07.2018 (Стеблівська філія);
- договір постачання товарів №220918 від 22.09.2018 (Стеблівська філія);
- договір постачання товарів №11018 від 01.10.2018 (Сидорівська філія).
До вказаних Договорів було складено Додатки №№ 2,3,4,8,9, в яких узгоджено:
- найменування товару (шрот соняшниковий);
- ціну товару (9000 грн/т);
- кількість товару;
- суму товару;
- умови оплати товару (100% оплата в термін трьох банківських днів з моменту постачання товару на склад покупця);
- умови постачання (СРТ «фрахт/перевозка сплачені до», термін поставки).
На виконання умов договорів та додатків ТОВ "ВПІ ГРУП" було здійснено реалізацію соняшникового шроту на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні.
Суд першої інстанції дослідивши зміст вказаних видаткових накладних, правильно зазначив, що у деяких них (№РН-0000017 від 29.01.2019, № РН-0000100 від 09.08.2018, №РН-0000101 від 10.08.2018, №РН-0000110 від 20.08.2018, №РН-0000147 від 03.12.2018, №РН-0000154 від 11.12.2018, №РН-0000157 від 18.12.2018) у графі «отримав(ла)» зазначено лише підпис невідомих осіб, без зазначення посади та/або реквізитів довіреності, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які отримували товар.
Також умовами Договорів поставки передбачено, що якість товарів має відповідати вимогам, встановленим державними стандартами, технічними умовами (ДСТУ, ТУ), що діють в Україні для даного виду Товару, зазначеного у заявці (специфікації), та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості.
Приймання продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений у день приймання продукції. Датою поставки є дата складання акта.
Проте позивачем не надано до перевірки ні акти приймання - передачі продукції, ні документів, в яких була б зазначена інформація про виробника та якісні характеристики шроту соняшнкового.
Також у матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату товару та товарно-транспортні накладні.
Зі змісту ТТН вбачається, що автомобільними перевізниками були ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 .. При цьому згідно поданих ТОВ "ВПІ ГРУП" податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III, IV квартали 2018 року та І квартал 2019 року, Товариство не виплачувало доходи за 157 ознакою доходу (дохід виплачений самозайнятій особі) в адресу фізичних осіб підприємців, зазначених у ТТН, що свідчить про відсутність фінансово-господарських відносин між ТОВ "ВПІ ГРУП" та вказаними ФОП.
Також у всіх ТТН зазначена адреса навантаження: Запорізька обл.Запорізький р-н с.Мар'ївка.
Водночас згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у ТОВ "ВПІ ГРУП" відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна за весь період діяльності.
Також під час перевірки було встановлено наступне:
- у ТОВ "ВПІ ГРУП" за весь період діяльності відсутнє придбання послуг оренди житлових/нежитлових приміщень;
- відповідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III, IV квартали 2018 року та І квартал 2019 року у ТОВ "ВПІ ГРУП" відсутня виплата самозайнятим особам, що унеможливлює оренду ТОВ "ВПІ ГРУП" нежитлових приміщень у фізичних осіб;
- аналізом даних ЄРПН та ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ "ВПІ ГРУП" відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих;
-протягом періоду діяльності у ТОВ "ВПІ ГРУП" відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання, характерні для підприємств реального сектору економіки.
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та реєстру "НАІС ДДАГ МВС України, ТОВ "ВПІ ГРУП" не має та ніколи не мало будь-яких об'єктів нерухомого майна, земельних ділянок (в тому числі в оренді) та транспортних засобів.
Вказані відомості свідчать про те, що ТОВ "ВПІ ГРУП" не могло бути виробником сільськогосподарської продукції (шроту соняшникового).
При цьому згідно даних ЄРПН ТОВ "ВПІ ГРУП" формувало податковий кредит з придбання шроту соняшникового у серпні, грудні 2018 та січні 2019 року у наступних суб'єктів господарської діяльності:
- у серпні 2018 ТОВ "ЕФЕСТ ГОЛД", у якого згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за III квартал 2018 року кількість працівників складала 2 особи; власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки згідно реєстрів - відсутнє; яке рішенням від 05.02.2020 № 42037 визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості;
- у грудні 2018 ТОВ "ШВИДКО-ОПТ", яким податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за IV квартал 2018 року не подано, що свідчить про відсутність працівників; власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки згідно реєстрів - відсутнє; рішенням від 04.02.2020 № 12591 визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості;
- у січні 2019 ТОВ "БІЗНЕС-ТОРГС", яким податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за І квартал 2019 року не подано, що свідчить про відсутність працівників; власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки згідно реєстрів - відсутнє; рішенням від 05.02.2020 № 7124 визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості.
Отже вказані Товариства не могли бути виробниками сільськогосподарської продукції, в тому числі реалізованої на адресу ТОВ "ВПІ ГРУП" та у подальшому позивачу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, враховуючи сукупність вищенаведених фактів, зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між позивачем та ТОВ "ВПІ ГРУП" щодо документального придбання соняшникового шроту.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, згідно з якою недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів спростування висновків податкового органу щодо непідтвердження наявності у його контрагента матеріальних, інших ресурсів, необхідних для здійснення поставок, відсутні докази навантаження/розвантаження та зберігання товару.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла переконання, що висновки акту перевірки є правильними, постановленими з урахуванням вимог податкового законодавства та конкретних обставин справи, а доводи, які були зазначені позивачем, їх не спростовують, тому податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеним відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь"- залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких