Справа № 759/18096/24 Суддя (судді) першої інстанції: Єросова І.Ю.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Дудин А.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 22.08.2024 № 1752 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Святошинський районний суд м.Києва рішенням від 17 січня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що порушення Правил військового обліку кваліфікується за статтею 210 КУпАП, а не за інкримінованою статтею 210-1 КУпАП. Також апелянт зазначив, що відповідач не надав пояснень та доказів, які саме відомості мав уточнити позивач, які неможливо отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до матеріалів справи не долучено доказів несвоєчасного оновлення даних. Апелянт вказав, що суд першої інстанції не перевірив чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представників сторін у поорядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та взятий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією військово-облікового документа №091020210688795900027 від 16.08.2024.
16.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про вчинене адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
У протоколі зазначено, що позивач не уточнив протягом 60 днів з моменту набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, згідно постанови Кабінету Міністрів від 18.05.202 №560, чим порушив п. 10-1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Правопорушення вчинено під час особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 22.08.2024 о 09:00.
Копію протоколу отримано позивачем 16.08.2024, що підтверджується власноручним підписом останнього.
22.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №1752, якою за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладено штраф у сумі 25500 грн.
Копію постанови отримано позивачем 28.08.2024, що підтверджується власноручним підписом останнього.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1).
Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що обов'язок громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
В абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже позивач був зобов'язаний з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) уточнити персональні дані.
Згідно наявного у матеріалах справи витягу позивач уточнив данні 09.08.2024, тобто більш ніж через 60 днів з моменту набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, у зв'язку з чим відповідачем було складено відносно позивача Протокол.
При цьому, доказів уточнення своїх персональних даних до 09.08.2024 (включно) позивачем не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем.
Колегія суддів зазначає, що у Протоколі позивач вчасноруч зазначив, що з правопорушенням погоджується, з правами ознайомлений та клопотань не має (а.с. 47).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог п.10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487, а саме щодо не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року(включно).
В апеляційній скарзі апелянт посилався на приписи примітки до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах примітка до ст. 210 КУпАП не підлягає застосуванню, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може лише перевірити чи уточнити персональні дані військовозобов'язаного, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Щодо доводів апелянта про не дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши зміст Протоколу, колегія суддів встановила, що його складено уповноваженою на те особою; він містить запис про роз'яснення позивачу змісту ст. 63 Конституції України, прав, та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП; у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09:00 год. 22.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другий примірник протоколу був вручений позивачу, про що у постанові наявний його підпис.
З приводу дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що другий примірник якого був отриманий позивачем, про що свідчить його підпис.
Отже, враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Суб'єктом владних повноважень доведено під час судового розгляду правомірність, законність та обґрунтованість свого рішення.
Доводи позивача про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є помилковими, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов'язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов'язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів п.10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487, тому посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 210 КУпАП є безпідставним.
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких