Справа № 320/11129/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії Національної гвардії України в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, щодо п.п.3 п. 2 наказу начальника Національної академії Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021 №157, щодо проведення утримання фактичних витрат з ОСОБА_1 , згідно з нормами утримання курсантів та зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету у розмірі 163325,29 грн.;
- скасувати п.п.3 п. 2 наказу начальника Національної академії Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021 №157, щодо проведення утримання фактичних витрат з ОСОБА_1 , згідно з нормами утримання курсантів та зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету у розмірі 163325,29 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Національної академії Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів (за кожен рік) за 2020 - 2021 р.р.;
- зобов'язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів (за кожен рік) за 2020 - 2021 р.р.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30 листопада 2022 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Зобов'язав Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в оскаржуваній частині. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24.10.2016.
19.08.2020 ОСОБА_1 зараховано на навчання за державним замовленням до Національної академії Національної гвардії України на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю 251 "Державна безпека", спеціалізація "Право Національної безпеки; Військове право" та призначено на посаду курсанта, що підтверджується наказом № 646 від 19.08.2020.
Того ж дня між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України генерал-лейтенанта Соколовського С.А. та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України, який набув чинності з дня його укладання.
Згідно умов зазначеного контракту позивач зобов'язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
19.08.2020 позивача зараховано в списки перемінного складу та на всі види забезпечення, що підтверджується наказом № 168 від 19.08.2020.
В подальшому позивач подав рапорт про його відрахування з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, зазначивши, що зобов'язується відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти.
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України "Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання молодшим сержантом ОСОБА_1 " № 583 від 12.07.2021 підтверджено факт небажання продовжувати навчання командиром 610 начальної групи курсу №3 Київського факультету Національної академії Національної гвардії України та проходити службу на офіцерським посадах молодшим сержантом ОСОБА_1 .
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) №157 від 03.08.2021 достроково розірвано контракт про навчання курсантів, ОСОБА_1 відраховано з навчального закладу та виключено зі списків перемінного складу курсантів та продовольчого забезпечення за наявності підстав, передбачених підпунктом "ж" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п'ятої ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, з 03.08.2021.
Абзацом 3 пункту 2 цього ж наказу визначена сума витрат, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за період навчання у розмірі 163 325,46 грн.
Вважаючи, що підстави для сплати позивачем фактичних витрат за період навчання у розмірі 163 325,46 грн. відсутні, а також, що відповідач допустив бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач, як учасник бойових дій, не використав календарні дні додаткової відпустки, починаючи з 2020 по 2021 роки, що не спростовано відповідачем, він набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
Разом з тим суд першої інстанції відмовив у задоволенні решти позовних вимог та зазначив про правомірність відповідача щодо проведення утримання фактичних витрат з ОСОБА_1 у розмірі 163 325,29 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в цій частині в апеляційному порядку.
Щодо відмовлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно ч.6 статті 2 Закону № 2232-XII (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Частиною 5 статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (ч.10 статті 25 Закону № 2232-XII).
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 (далі Порядок № 964).
У пункті 4 Порядку № 964 встановлено, що розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
В пункті 8 Порядку № 964 вказано, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.
При цьому, нормами Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16.07.2007 № 419/831/240/605/ 537/219/534 (далі Порядок розрахунку витрат), закріплено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 3 Порядку № 964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, за пунктом 2.1 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. До спожитих курсантом вищого навчального закладу комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія (підпункти 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат).
Судом встановлено, що за позивачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України в сумі 163 325,46 грн., що, крім іншого, підтверджується власним письмовим підтвердженням позивача та зобов'язанням повернути витрати, пов'язані з утриманням, відповідно до його рапорту.
Колегія суддів зазначає, що будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, позивач зобов'язаний відшкодувати зазначену суму коштів, що не сплачена у добровільному порядку.
Щодо доводів апелянта про те, що він, як учасник бойових дій, не повинен відшкодовувати витрати на навчання, апеляційний суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 6 Закону № 3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема:
військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.
Відповідно до частини 8 статті 12 Закону № 3551-XII державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді:
повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
соціальної стипендії;
безоплатного забезпечення підручниками;
безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти;
безоплатного проживання в гуртожитку;
інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 12 Закону № 3551-XII).
Механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, - до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, визначають Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 975 (далі Порядок № 975; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особа, яка належить до однієї з зазначених в пункті 1 категорій громадян, яка навчалася за державним (регіональним) замовленням у державному (комунальному) вищому навчальному закладі відповідно до умов, визначених цими Порядком та умовами, і не завершила навчання за певним рівнем вищої освіти і яка бажає повторно здобути вищу освіту в державному (комунальному) вищому навчальному закладі за тим самим рівнем вищої освіти за державним (регіональним) замовленням, має право на отримання пільг та гарантій, визначених цими Порядком та умовами, за умови відшкодування коштів державного або місцевих бюджетів відповідно до Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 658.
Державна цільова підтримка надається особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону 3551-ХІІ, у вигляді:
повної оплати за навчання для здобуття професійно-технічної та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);
соціальної стипендії;
безоплатного забезпечення підручниками;
безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках.
Державна цільова підтримка осіб, зазначених у пункті 1 цих Порядку та умов, надається певним навчальним закладом, до якого здобувача освіти зараховано в установленому порядку, та її надання припиняється у разі відрахування особи з такого навчального закладу в порядку та на підставах, визначених законом (п. 6 Порядку № 975).
Документами, які підтверджують право на одержання державної цільової підтримки, є: для осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, - посвідчення учасника бойових дій, видане відповідно до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 Перевірка зазначеного посвідчення проводиться шляхом надіслання навчальним закладом запиту до Єдиного державного реєстру учасників бойових дій, ведення якого здійснює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (підпункт 1)(пункту 7 Порядку № 975).
Згідно п 8 Порядку № 975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім'я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов (абзац 1).
Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу (абзац 3).
Таким чином, державна цільова підтримка у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету здійснюється у випадку дотримання Порядку № 975.
При цьому, право особи скористатися такою державною цільовою підтримкою відповідно до пункту 8 Порядку № 975 реалізується шляхом подання відповідної заяви в довільній формі із завіреними в установленому порядку копії документів.
Колегія суддів зазначає, що позивач, маючи статус учасника бойових дій, мав право на державну цільову підтримку у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку № 975, проте міг нею скористатися виключно у законодавчо визначеному порядку.
В матеріалах справи відсутні докази подання позивачем заяви для отримання такої державної цільової підтримки, як це передбачено пунктом 8 Порядку № 975.
Крім того, наказ № 168 від 19.08.2020 про зарахування позивача в списки перемінного складу та на всі види забезпечення, а також контракт між позивачем та відповідачем про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України не містять жодних відомостей про надання позивачу державної цільової підтримки у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку № 975.
За змістом контракту позивач був ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно взяв на себе відповідні зобов'язання, в тому числі й щодо відшкодування витрат Міністерству оборони України, пов'язаних із його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
Окремо колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах позивач помилково ототожнює поняття «цільова підтримка у вигляді повної оплати за навчання» та «витрати, пов'язані з утриманням особи у вищому військовому навчальному закладі». Кошти, які позивач повинен відшкодувати не є вартістю навчання (освіти), а є вартістю утримання у навчальному закладі та відповідно такі витрати складаються з грошового забезпечення, продовольчого забезпечення, медичного забезпечення, спожитих комунальних послуг та енергоносіїв.
У заяві - зобов'язанні ОСОБА_1 зобов'язався добровільно відшкодувати витрати на його утримання у Національній академії Національної гвардії України в сумі 163 325,29 грн., що підтверджується його підписом на вказаній заяві.
Так само безпідставними є доводи апелянта про те, що період його навчання в Національній академії Національної гвардії України не перевищує строкової служби, а тому у нього відсутній обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із його утриманням у вищому навчальному закладі, оскільки згідно з положеннями пункту 6 Порядку №964 курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, - за весь період навчання.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними бездіяльності(дій) Національної академії Національної гвардії України щодо п.п.3 п. 2 наказу начальника Національної академії Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021 №157, щодо проведення утримання фактичних витрат з ОСОБА_1 , згідно з нормами утримання курсантів та зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету у розмірі 163 325,29 грн. та скасування п.п.3 п. 2 наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.08.2021 №157, щодо проведення утримання фактичних витрат з ОСОБА_1 , згідно з нормами утримання курсантів та зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету у розмірі 163 325,29 грн.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення в оскаржуваній частині не підлягає скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких