Справа № 320/36304/23
про залишення апеляційної скарги без руху
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладеній у листі від 13.04.2023 р. № 2600- 0305-8/72167;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний страховий стаж для призначення пенсії (15 років) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, але не вище 75 % заробітку понад установлений мінімальний страховий стаж для призначення пенсії (15 років) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, але не вище 75 % заробітку з часу виникнення права на перерахунок, виходячи з 16 років стажу, що перевищує встановлений ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу призначення пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 повернуто вперше подану Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві у січні 2025 року апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 28.11.2024, а його копію отримано відповідачем в електронному кабінеті 28.11.2024 о 20:55, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 29.11.2024. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України та вихідних днів було 30.12.2024. Проте апеляційну скаргу подано до суду 08.04.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску процесуального строку ГУ ПФ в м. Києві зазначає, що введення в Україні воєнного стану, постійні ракетні та дронові атаки, а також стабілізаційні відключення електроенергії створюють труднощі у роботі діловодства ГУ ПФ в м. Києві, що є об'єктивною причиною несвоєчасного подання апеляційної скарги. Зауважує, що незначний пропуск строку на апеляційне оскарження не може мати своїм безумовним наслідком позбавлення особи права на перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ГУ ПФ в м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025 у зв'язку з несплатою судового збору. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2025 повернув ГУ ПФ в м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, апелянт мав більше двох місяців для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 08.04.2025, тобто більш ніж через чотири місяці з моменту ухвалення оскаржуваного рішення та майже через два тижні з моменту отримання 27.03.2025 копії ухвали від 25.03.2025 про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому, матеріали вдруге поданої апеляційної скарги свідчать, що додана до неї платіжна інструкція №252 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №320/36304/23, датована 20.01.2025 та у цей же день була виконана органами ДКС України. Викладене свідчить про об'єктивну можливість ГУ ПФ в м. Києві виконати вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025 про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, яка, як встановлено раніше, повернута 25.03.2025.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні, ракетні та дронові обстріли, а також стабілізаційні відключення електроенергії в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали невідкладно повторно подати апеляційну скаргу відповідачем не надано.
З приводу твердження ГУ ПФ в м. Києві про наявність в останнього гарантованого права на апеляційне оскарження судового рішення суд зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем і вперше було подано апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження судового рішення, а саме 02.01.2025, у той час як останнім днем такого строку було 30.12.2024.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду ГУ ПФ в м. Києві не зазначено.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення причини визнані не поважними, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ГУ ПФ в м. Києві строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення, а також надання пояснень щодо неможливості своєчасного виконання вимог ухвали суду від 10.01.2025 про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк