Справа № 750/14430/24 Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
15 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 КАС України апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, старшого інспектора ВОМАФППДРКА УАФППДР ДПП Нікогосяна Давида Арменовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1/апелянт/ДПП), старшого інспектора ВОМАФППДРКА УАФППДР ДПП Нікогосяна Давида Арменовича (далі - відповідач 2/інспектор) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову серії 4АВ № 06166756 від 31 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки у зазначену дату фактично транспортним засобом керувала інша особа. Про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо з плином часу, і після цього особа, яка фактично вчинила правопорушення, звернулася із заявою до Департаменту патрульної поліції про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. До заяви було додано квитанцію про сплату штрафу з проханням поновити строк на подання такої заяви. Проте в задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для зміни суб'єкта правопорушення у спірній постанові, оскільки звернення надійшло після закінчення 20 календарних днів з дня набрання постановою законної сили. Позивач вважає, що адміністративне стягнення застосовано до нього безпідставно, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанову про адміністративне правопорушення від 31 травня 2024 року серії 4АВ № 06166756, винесену старшим інспектором ВОМАФППДРКА УАФППДР ДПП Нікогосяном Давидом Арменовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605, 60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що позивач не був особою, яка фактично вчинила адміністративне правопорушення. У день фіксації перевищення швидкості транспортним засобом керував інший працівник установи - ОСОБА_2 , що підтверджується службовими документами, зокрема наказом про відрядження. Сам ОСОБА_2 визнав свою вину, звернувся до ДПП із відповідною заявою та надав квитанцію про сплату штрафу. Водночас матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме позивач керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а засоби автоматичної фіксації не дозволяють встановити особу водія. Крім того, позивач не був належним чином повідомлений про винесення постанови - вона направлялась поштою, але повернута з позначкою про закінчення строку зберігання. Як наслідок, позивач дізнався про постанову лише після арешту банківського рахунку, тобто об'єктивно не мав змоги реалізувати своє право на захист раніше. Суд також врахував, що покладення відповідальності на особу, яка не вчиняла правопорушення, суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості, а формальний пропуск строку звернення фактичним правопорушником не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншої, невинуватої особи. У сукупності ці обставини свідчать про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та про безпідставність винесеної щодо нього постанови, яка підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі ДПП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк на звернення до суду, не надавши належної оцінки тому, що постанова про адміністративне правопорушення була направлена на адресу його реєстрації у визначений законом спосіб. На думку скаржника, факт повернення поштового відправлення з позначкою про закінчення терміну зберігання не свідчить про порушення права на належне повідомлення. Крім того, наголошено, що відповідальність за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, несе відповідальна особа - в даному випадку керівник установи, за якою зареєстровано транспортний засіб, і відмова у зміні суб'єкта правопорушення є правомірною, оскільки заява ОСОБА_2 була подана з порушенням строку, передбаченого частиною першою статті 279-3 КУпАП. Також вказує, що на позивача покладено обов'язок контролю за належним використанням службового транспортного засобу, а тому відсутність його прямої вини не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності в межах спеціального режиму фіксації порушень правил дорожнього руху.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що автомобіль «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , переданий до сфери управління Державної судової адміністрації України на баланс Чернігівського окружного адміністративного суду, керівником (головою) якого є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 23, 28).
31 травня 2024 року старшим інспектором ВОМАФППДРКА УАФППДР ДПП Нікогосяном Давидом Арменовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії 4АВ № 06166756, відповідно до якої ОСОБА_1 30 травня 2024 року о 22 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись за адресою М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловці 28+342 (в напрямку Києва), перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 46 км/ч, чим порушив пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, яка встановлює відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Постановлено накласти штраф у сумі 340, 00 гривень.
Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвою Н.В. від 02 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії 4АВ № 06166756, виданої 31 травня 2024 року Національною поліцією про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680, 00 грн, а також стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 68, 00 грн.
Позивач звернувся до суду, не погоджуючись з прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві позивач зазначив про те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 03 вересня 2024 у зв'язку з арештом 02 вересня 2024 року його карткового рахунку на підставі постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Васильєвою Н.В. від 02 вересня 2024 року, оскільки оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності він не отримував.
З наявної в матеріалах справи інформації, наданої ДПП слідує, що оскаржувана постанова направлена рекомендованим листом № 0603561218109 за адресою місця реєстрації (проживання) позивача, а саме: АДРЕСА_1 , проте лист із постановою повернуто до Департаменту патрульної поліції з огляду на закінчення терміну зберігання та відповідно до частини другої статті 291 КУпАП указана постанова набрала законної сили.
05 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до ДПП із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності. Проте рішенням начальника управління автоматичної фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху ДПП Ігоря Кравчука, яке ОСОБА_2 отримав 27 вересня 2024 року, його було повідомлено про відсутність підстав для зміни відповідальної особи.
Враховуючи наведені обставини, зокрема підтверджений факт неотримання позивачем оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, те, що він дізнався про її існування лише після арешту свого банківського рахунку, що підтверджується матеріалами справи, а також з урахуванням того, що поштове відправлення з постановою було повернуто через закінчення строку зберігання, і з огляду на те, що позивач звертався до уповноваженого органу із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до відповідальності, однак отримав відповідь про відмову у зміні відповідальної особи, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних та поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За змістом розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Пунктом 12.4 Правил встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Отже, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою.
Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Зі змісту наведених норм можна встановити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.
При цьому, частиною третьою статті 14-2 КУпАП встановлено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Частиною першою статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно з абзацом третім частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Статтею 279-1 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Відповідно до частини другої статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що про оскаржувану постанову позивач дізнався лише 03 вересня 2024 у зв'язку з арештом 02 вересня 2024 року його карткового рахунку, а оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності він особисто не отримував, оскільки лист із постановою повернувся до ДПП за закінченням терміну зберігання.
Тобто, КУпАП передбачає певний перелік випадків, коли постанова, неотримана відповідальною особою з незалежних від уповноваженого органу причин, вважається врученою адресату. Натомість, положення КУпАП не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «кінець терміну зберігання/за закінченням терміну зберігання/за закінченням встановленого строку зберігання», та така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.
Отже, зазначена відмітка не може вважатися належним підтвердженням факту повідомлення відповідальної особи, оскільки не розкриває причин невручення листа та не дає можливості встановити, чи адресат фактично був відсутній, чи відмовився від отримання, чи не проживає за вказаною адресою. Відтак, така позначка не створює обґрунтованих процесуальних підстав для визнання постанови належно врученою у розумінні частини другої статті 291 КУпАП.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не є належним доказом повідомлення особи про винесення постанови та не підтверджує факту її вручення у розумінні частини другої статті 291 КУпАП. Така позначка не розкриває обставин, які перешкодили доставці, та не дозволяє встановити, чи мала особа об'єктивну можливість ознайомитися зі змістом постанови.
Таким чином, у даній справі відсутні достатні підстави вважати позивача належним чином повідомленим про винесення постанови, що, у свою чергу, обґрунтовує наявність поважних причин для пропуску строку звернення до суду та підтверджує правомірність його поновлення.
Разом з цим, із долученого до позовної заяви наказу про відрядження ОСОБА_2 від 29 травня 2024 року № 60 вбачається, що начальника відділу інформаційних технологій та технічного забезпечення Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 30 травня 2024 року було направлено у службове відрядження до м. Києва. Як транспортний засіб для відрядження використано службовий автомобіль марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 27). Зазначене свідчить про те, що в день вчинення адміністративного правопорушення транспортним засобом керував саме ОСОБА_2 , а не позивач.
Крім того, 05 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, додавши до неї квитанцію про сплату штрафу. У своїй заяві він також зазначив, що звертається з пропуском строку, оскільки дізнався про правопорушення лише після арешту 02 вересня 2024 року банківського рахунку ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 20-21).
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованого сумніву в тому, що 30 травня 2024 року транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , керував саме позивач. Цей сумнів додатково підтверджується і наданими відповідачем світлинами з автоматичної фіксації правопорушення, які не дозволяють ідентифікувати особу водія.
Зважаючи на те, що позивач дізнався про існування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності лише 03 вересня 2024 року, вже після арешту його банківського рахунку, а фактичний водій - ОСОБА_2 визнав свою вину, сплатив штраф у подвійному розмірі та звернувся до уповноваженого органу із заявою про визнання правопорушення в межах 20 днів з моменту, коли йому стало відомо про ситуацію, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для притягнення до відповідальності позивача.
Факт вчинення правопорушення іншою особою, її добровільне визнання вини та своєчасна сплата штрафу, у поєднанні з тим, що позивач дізнався про існування постанови лише після відкриття виконавчого провадження, виключають його відповідальність та свідчать про відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, якщо встановлено відсутність підстав для притягнення особи до відповідальності.
З урахуванням встановлених у справі обставин, а саме: відсутності належних доказів вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем, визнання вини іншою особою, яка фактично керувала транспортним засобом у момент фіксації правопорушення, та сплати нею штрафу, колегія суддів вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставним.
У зв'язку з цим постанова про накладення адміністративного стягнення від 31 травня 2024 року серії 4АВ № 06166756, винесена старшим інспектором ВОМАФППДРКА УАФППДР ДПП Нікогосяном Д.А., підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та не дають достатніх підстав для його скасування.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.