Справа № 711/7019/24 Головуючий у 1-й інстанції: Скляренко В.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
15 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 КАС України апеляційну скаргу адвоката Кузьмінського Олексія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
06 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач/ДПП) з вимогою скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху ЕНА № 2958720 від 01 вересня 2024 року за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірна постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону, не містить належних та допустимих доказів його вини, а зазначені у ній обставини не відповідають дійсності. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 Правил дорожнього руху). Прилад, за допомогою якого вимірювалася швидкість, належним чином не установлювався.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджено, що позивач здійснив порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото та відеозйомку і його покази є беззаперечними доказами по справі. При цьому, можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмінський О.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав правомірним застосування поліцейським приладу TruCam саме у ручному режимі, оскільки такий прилад має бути стаціонарно вмонтованим, як це передбачено приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
У відзиві ДПП заперечує апеляційну скаргу, наголошуючи на законності постанови про штраф за перевищення швидкості. Поліцейський діяв у межах повноважень, фіксація порушення здійснена сертифікованим приладом TruCam, який дозволено використовувати в ручному режимі. Надані відеодокази та судова практика підтверджують правомірність дій уповноважених осіб поліції. Відповідач просить залишити рішення першої інстанції без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 01 вересня 2024 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області Жаданом Р.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2958720, відповідно до якої ОСОБА_1 01 вересня 2024 року о 14 год. 04 хв., керуючи транспортним засобом BMW 540I, номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Черкаси по вулиці Благовісна, 97, рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 20 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, яка встановлює відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Постановлено накласти штраф у сумі 340, 00 гривень.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За змістом розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Пунктом 12.4 Правил встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн.
Отже, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач у населеному пункті рухався зі швидкістю 74 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості руху (50 км/год) більше, ніж на 20 км/год.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї норми закону, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною другою, третьою статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та вважається належним доказом по справі.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням Правил за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину в межах населеного пункту.
В оскаржуваній постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam ТС 003047.
Незгода позивача мотивована тим, що згідно з усталеною судовою практикою використання з руки приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, не відповідає вимогам статті 40 Закон № 580-VIII.
Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/28268 від 05 вересня 2023 року, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів», чинного до 05 вересня 2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 серійний № ТС 003047, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год (т. 1, а.с.49).
Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20 № ТС001115, виробництва компанії «LaserTechnologyInc» також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 11 червня 2020 року № 04/03/02-1452, який засвідчує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІSO/IES 18033-3:2015 (т. 1, а.с. 50).
Окрім того, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 03 вересня 2021 року за № 22-38/42 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі (т. 1, а.с. 52).
Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam LTІ 20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму, передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.
Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості та спростовує доводи апелянта в цій частині.
Щодо доводів апелянта про відсутність знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», то такий є обов'язковим лише для правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункту 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833.
При цьому, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги Правил щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах, а встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу TruCAM має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов'язковість їх встановлення.
Посилання апелянта на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 колегією суддів відхиляються, оскільки згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, якими підтверджується факт порушення ОСОБА_1 пункту 12.4 Правил і скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та не дають достатніх підстав для його скасування.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кузьмінського Олексія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.