Справа № 620/12887/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
17 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.08.2024 року № 254150030922 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу X Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи з 05.09.1984 по 30.08.1993 на посаді викладача музичної студії «Палацу культури хіміків» Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно», з 01.09.1993 на посаді викладача-концертмейстера школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М. Ревуцького, та щодо відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання вказаної грошової допомоги періоди роботи з 05.09.1984 по 30.08.1993 на посаді викладача музичної студії «Палацу культури хіміків» Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно», з 01.09.1993 на посаді викладача-концертмейстера школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М. Ревуцького.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 254150030922 від 07.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання вказаної грошової допомоги періоди роботи з 05.09.1984 по 30.08.1993 на посаді викладача по фортепіано музичної студії «Палацу культури хіміків» Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно», з 01.09.1993 на посаді викладача-концертмейстера школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М. Ревуцького. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки посада викладача та викладача-концертмейстера на яких працювала позивач не передбачені переліком закладів, установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 31.07.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 254150030922 від 07.08.2024, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги.
Підставою відмови у спірному рішенні з посиланням на пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №119, зазначено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 01.09.1984, ОСОБА_1 з 05.09.1984 по 30.08.1993 працювала викладачем по фортепіано музичної студії палацу культури, з 01.09.1993 викладачем-концертмейстером школи мистецтв, де і працює по даний час.
Однак, оскільки посада викладача і викладач-концертмейстер не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, відтак пенсійним фондом було відмовлено у виплаті вказаної допомоги.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки період роботи позивача, щодо якого виник спір, відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а відтак її педагогічний стаж станом на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 30 років, тому остання має на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
При цьому, пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (надалі - Перелік № 909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17 та від 24 квітня 2019 року у справі №442/6536/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1984 позивач у період з 05.09.1984 по 30.08.1993 працювала на посаді викладача по фортепіано музичної студії Палацу культури хіміків Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно», який з 09.01.1998 реорганізовано у Комунальне підприємство «Міський Палац культури» Чернігівської міської ради, а з 28.02.2018 перейменовано у Комунальне підприємство імені В'ячеслава Радченка Чернігівської міської ради.
З 01.09.1993 позивача прийнято на посаду викладача-концертмейстера школи мистецтв при комунальному вищому навчальному закладі «Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, де і працює по даний час.
17 травня 2017 року навчальний заклад перейменовано в школу мистецтв при комунальному вищому навчальному закладі «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради. 22.05.2020 перейменовано в школу мистецтв при комунальному закладі «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради.
Вказані обставини також підтверджуються довідками № 93 від 31.07.2024, виданою Комунальним підприємством «Міський Палац культури ім. В. Радченка» Чернігівської міської ради та № 13 від 19.06.2024, виданою Школою мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М. Ревуцького.
Слід зазначити, що зміна назви закладу не змінює віднесення його до типу закладів позашкільної освіти - музичної школи.
Так, згідно статті 1 Закону України «Про освіту» (у редакцій Закону №2 145-VIII від 05.09.2017) система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Структура освіти включає позашкільну освіту (стаття 10 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017).
Відповідно до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про освіту», невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта: повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Стаття 14 Закону «Про освіту» встановлює, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
За правилами статті 4 Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України. Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.
До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько- краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклали, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.
Тобто, відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III від 22.06.2000 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
У свою чергу, згідно пункту 5 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III від 22.06.2000 перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів статті 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-XII система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909, що затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 № 909, установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у музичних школах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Згідно частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 посади викладача та концертмейстера - віднесені до педагогічних посад.
У свою чергу, у постанові від 02.04.2019 року по справі № 820/503/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи на посаді викладача позашкільного закладу повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17, зазначивши, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ.
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону № 1058-ІV, оскільки спірний період роботи позивача відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Як наслідок, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання вказаної грошової допомоги періоди роботи з 05.09.1984 по 30.08.1993 на посаді викладача по фортепіано музичної студії «Палацу культури хіміків» Чернігівського виробничого об'єднання «Хімволокно», з 01.09.1993 на посаді викладача-концертмейстера школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі ім. Л.М. Ревуцького.
При цьому, колегія суддів зауважує, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №127/9277/17.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко