П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1414/25
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шевчук О. А.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії
У лютому 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - виконком Миколаївської міськради) в якому просив:
- визнати протиправними умисні та упередженні дії, умисну бездіяльність, щодо видання індивідуального акту (рішення) суб'єкта владних повноважень - лист відмову №3408/02.02.01-40/02.16/14/25 від 10.02.2025, яким протиправно допущено порушення низку законодавчих актів та вимог, щодо вирішення питань соціального характеру в забезпеченні пільгами категорію осіб до яких він належить (інвалідність 2 групи внаслідок війни) та скасовано, встановлений Законами України порядок їх отримання: Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 № 3552-ХІІ, Закон України «Про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 20.12.2019 №431-ІХ, а більше того допущено дискримінація в реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановлених цим Законодавством та Конституцією України.
- визнати протиправними, протизаконними умисні та упередженні дії, щодо видання рішення - нікчемного нормативно-правового акта, а саме рішення виконкому Миколаївської міськради № 183 від 24.01.2024, яким затверджено «Порядок відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів за переліком осіб з супроводжуючим лікуванням» та за відсутності довідки (цитата з авторського документу) «про безпосередню участь особи у заходах .... оборони, яка чітко прописана в переліку документів необхідних для постановки на чергу щодо забезпечення відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів з супроводжуючим лікуванням».
- зобов'язати вчинити дії постановки на чергу та відшкодувати вартість зубопротезування з дороговартісних матеріалів та супроводжуючим лікуванням, відповідно до наданої Комунальним підприємством «Дочірнє підприємство стоматологічної поліклініки №1» «Калькуляції відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 на суму 23 912,00 грн».
28.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій висунув такі вимоги.
Заборонити виконкому Миколаївської міськради вчиняти певні дії у виданні протиправних актів - рішення виконкому Миколаївської міськради №183 від 24.01.2024, яким затверджено «Порядок відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів за переліком осіб з супроводжуючим лікуванням» та протиправно витребувати довідки (цитата з авторського документу) «про безпосередню участь особи у заходах .... оборони, яка не передбачена чинним законодавством, а відповідно допускати скасування визначених законами соціальних пільг та гарантій, допущення дискримінація в реалізації або користуванні правами і свободами ОСОБА_1 в будь-якій формі, встановлених цим законодавством та Конституцією України.
Зобов'язати виконком Миколаївської міськради вчинити дії постановки на чергу та відшкодувати вартість зубопротезування з дороговартісних матеріалів та супроводжуючим лікуванням ОСОБА_1 , відповідно до наданої КП «Дочірнє підприємство стоматологічної поліклініки № 1» «Калькуляції відшкодування вартості зубопротезування з дорого вартісних матеріалів особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 на суму 23 912 грн» та довідки №32/01-09 від 03.02.2025 «Про необхідність зубопротезування з дороговартісних матеріалів».
Зупинити дію індивідуального акта (рішення суб'єкта владних повноважень) - рішення виконкому Миколаївської міськради № 183 від 24.01.2024 «Порядок відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів за переліком осіб із супроводжуючим лікуванням», доведеного ОСОБА_1 листом №3408/02.02.01-40/02.16/14/25 від 10.02.2025, яким протиправно допущено порушення низку законодавчих актів та вимог, щодо вирішення питань соціального характеру в забезпеченні пільгами вказану категорію осіб до яких належить ОСОБА_1 (інвалідність 2 групи в наслідок війни) та скасовано встановлений Законами України порядок їх отримання: Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 № 3552-ХІІ, Закон України «Про внесення змін до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту» щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 20.12.2019 №431-ІХ, а більше того відповідачем допущено дискримінація в реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановлених цим Законодавством та Конституцією України.
Викладаючи підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 зазначив, що відмова органу місцевого самоврядування в надані послуги по відшкодуванню вартості зубопротезування, є актом, яким допущено дискримінація в реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановлених цим законодавством та Конституцією України, а також є очевидним ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
На думку позивача, виконком Миколаївської міськради, як орган місцевого самоврядування, вчинив протиправні дії створивши нормативно - правовий акт, а саме: рішення № 183 від 24.01.2024 «Порядок відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів за переліком осіб з супроводжуючим лікуванням.
Як стверджує позивач, даний нормативно - правовий акт суперечить чинному законодавству України, а саме: Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 №3552-ХІІ (далі - Закон №3552-ХІІ) та Закону України «Про внесення змін до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту» щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 20.12.2019 №431-ІХ (далі - Закон №431-ІХ), позаяк встановлює дискримінацію в реалізації права отримати безоплатні послуги із зубопротезування з дороговартісних матеріалів
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що аналіз адміністративного процесуального законодавства дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
На думку суду, для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
На переконання суду, прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Водночас, як зазначив суд, матеріалами справи не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Крім того, як зауважив суд, не встановлено будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вважаючи, що ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову є незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову.
Обґрунтування апеляції складається з того, що так званий нормативно-правовий акт - рішення виконкому Миколаївської міськради № 183 від 24.01.2024 - є нікчемним, та підлягає скасуванню, як акт управління суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
На думку ОСОБА_1 , він обґрунтував підстави та надав докази того, в чому полягає саме необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а саме стан його здоров'я, про що свідчить довідки № 32/01-09 від 03.02.2025 «Про необхідність зубопротезування з дороговартісних матеріалів», яка видана КП «Дочірнє підприємство стоматологічної поліклініки №1» та «Калькуляцією відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів особи з інвалідністю внаслідок війни на суму 23 912 грн».
Окрім того, на його переконання, наявні відповідні докази протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, визначених статтею 150 КАС України.
Виконком Миколаївської міськради, скориставшись правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, звертає увагу, що ні в заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі на ухвалу про відмову у забезпеченні позову, позивач не вказує в чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі і відповідних доказів також не надає, а не вказує в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення ного прав, жодним чином не доводить в чому буде складність вчинення цих дій і так далі.
До того ж він зауважує, що вимоги заяви про забезпечення позову фактично дублюють вимоги позовної заяви, а відтак, задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення та задоволення вимог про вчинення певних дій до набрання законної сили рішенням у справі, фактично буде свідчити про те, що суд погодився із твердженням заявника про протиправність оскаржуваного рішення, що є не припустимим до розгляду справи та винесення рішення суду.
Розгляд даної справи був призначений у відкритому судовому засіданні на 03.04.2025.
Виконком Миколаївської міськради звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій просив розглядати справу без участі його представника.
Проте, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, шо перебуває на плановому стаціонарному лікуванні. На підтвердження вказаних обставин позивач надав відповідне направлення на лікування з терміном дії з 01.04.2025 по 01.04.2026.
За проханням позивача справа була відкладена на 17.04.2025.
В судове засідання, призначене на 17.04.2025 ОСОБА_1 не з'явився, знову заявивши клопотання про відкладення справи у зв'язку з його стаціонарним лікуванням та надавши таке саме направлення.
Проаналізувавши наведені обставини, колегія суддів вирішила розглянути справу без участі сторін, у письмовому провадженні, враховуючи таке.
Відповідно до частини 1 статті 309 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В цій справі апеляційне провадження відкрито 10.03.2025, а відтак до 10.04.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна бути вирішена.
До того ж, колегія суддів ураховує, що предметом розгляду є законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Себто, це процесуальна ухвала, яка не вирішує спір по суті.
Верховний Суд в постанові від 27.03.2019 (справа № 906/1349/15) висловив таку правову позицію.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу даної норми випливає висновок, що інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Досліджуючи, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , колегія суддів установила, що до їх складу входить вимога про визнання протиправними, протизаконними, умисними та упередженими дії щодо прийняття виконкомом Миколаївської міськради рішення від 24.01.2024 № 183, яким затверджено «Порядок відшкодування вартості зубопротезування з дороговартісних матеріалів за переліком осіб із супроводжуючим лікуванням».
Себто, наведене свідчить про те, що позивач оскаржуючи вказаний нормативно - правовий акт, вважає, шо наявні очевидні ознаки його протиправності та таким рішенням порушуються його права як інваліда ІІ групи внаслідок війни на отримання відповідних пільг.
Відповідно до частини 5 статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Верховний Суд, розглядаючи близькі за змістом правовідносини, у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, відзначив, що вирішуючи заяву про забезпечення позову про зупинення дії відповідно акта, суд повинен проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо очевидності ознак його протиправності та порушення прав позивача.
На думку суду касаційної інстанції попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Як вважав суд найвищої інстанції, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, як виснував Верховний Суд, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на особу і такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте на його переконання, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновуючи з наведеного, застосування заходів забезпечення позову, за такими підставами, є на думку суду апеляційної інстанції незаконним та необґрунтованим.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами виконкому Миколаївської міськради, що викладені у відзиві на апеляцію, що вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову фактично дублюють вимоги позовної заяви, а відтак тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції, на підставі статті 316 КАС України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, позаяк суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в забезпеченні позову правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат за результатами апеляційного розгляду не проводився.
Керуючись статтями 150-154, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. А. Шевчук
Повне судове рішення складено 17.04.2025.